Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Володимир Верста (1994)

Інфо
* Народний рейтинг -
* Рейтинг "Майстерень": -
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Коефіцієнт прозорості: 0.769
Переглядів сторінки автора: 10452
Дата реєстрації: 2017-10-01 12:53:17
Група: Користувач
Е-mail: << Для контакту з автором зареєструйтеся >>
Автор востаннє на сайті 2022.09.15 16:54
Автор у цю хвилину відсутній

Про автора
Автор, композитор, саунд - продюсер.

Платформи: https:/ / ffm.to/ volvrs

Patreon: https://www.patreon.com/ VolodymyrVersta

Дискографія:
Альбом «Somewhere in Paradise»

Альбом «Crescent»

Альбом «Tropical Drive».

Публікації:

Літературний альманах «Скарбниця мудрості» (Видавництво «Лілія»).

Літературний альманах «Серце Європи» (Видавництво «Лілія»).

Літературний альманах «Я дякую тобі...» (Видавництво «Лілія»).

Літературний альманах «Думки романтика» (Видавництво «Лілія»).

Літературний альманах «Так ніхто не кохав...» (Видавництво «Лілія»).

Літературний альманах «Оберіг» (Видавництво «Лілія»).

Літературний альманах «За чашкою кави».

Газета:
«Гарний настрій».

Автор поетичної збірки «Кінцугі».
Автор книги «Наношок».
З питань замовлення книг писати на електронну адресу: volvrs@ukr.net

Переклад творів на іншу мову допускається виключно за згодою автора.

Найновіший твір
Божественна отрута (у співавторстві з Лілією Ніколаєнко)
***
Ти сотворила сни п'янких ілюзій,
До них манила солодом весни.
З росинок ранніх, зібраних у лузі,
Дала напій... — Ну а тепер засни!.. —

Мовляєш тихо, о незрима музо.
Твій силует згасає уві сні.
Холодний погляд, наче у Медузи —
Я кам'янію. Ти зникаєш в тінь.

Я знову плину дальніми морями,
Навколо води, хвилі та печаль.
Нас розділили вічними вітрами,
Слова, що залишили тільки жаль.

Супутниця моя тепер — розлука.
Любов злетіла високо до зір.
Кохання музи — це безжальна мука.
Лишився, музо, лиш пустий папір.

***
О, музо! Ти – божественна отрута!
Вросли у сни хмільні пісні Сирен.
Блукає в морі вічної спокути
Душа, мов недописаний катрен.

Печаль і долю розчиню у віршах…
Кохання лине музикою рим,
Що муку віддзеркалюють у тиші.
Розлука рани полином ятрить.

Кому, богине, присвятити відчай?
Любові сповідь розлилась, мов ртуть.
Слова її, трагічні та величні
Вітри зрадливі у пісок зітруть.

Сягнуло серце зоряних ілюзій,
Розтерзане, майнуло у світи.
Згубило щастя у оманах музи.
Свобода – то ж в’язниця самоти…