•  ***

Говорили: забудеться, вляжеться, кане на дно
Говорили: відмучиться, стерпиться і всеодно

•  ***

Чому ж так холодно без тебе?
Зіниці звернені до неба

•  Давай залишимо без назви...

Навіщо слід давати назви
Тому, що сталося між нами?

•  У надії немає логіки...

У надії немає логіки,
Не зважає вона на факти,

•  Прощання...

Останнє то побачення -
Не проситься пробачення

•  Пробудження

Дзвони мiських вокзалів,
Швидше б стрибнуть у потяг-

•  Крізь усе...

Сміятися
На зло усім стихіям.

•  ***

Дотерпіти.
Домовчать.

•  Дорожнє

Вокзал: мости і колії,
Заповнений вагон.

•  Наївність

Не судилось стати в небі птахом -
Крила волочились по землі -

•  Осіннє

Вмикають дощі свою позапланову критику,
несуть корективи в асфальти з суцвіттям дірок

•  Натхнення

На полотнах душі відбивається зоряна вишивка,
Вечір з присмаком чаю зливається з класики фоном

•  Дивачка

А що їм, скажи, до неї?
То леді нічних блукань,

•  Щастя, народжене в тиші...

Щастя найкраще-народжене в тиші.
Те,що частинами складене в пазл,

•  Статистика

У нас не любов, а сталева, стабільна статистика:
У тижнях, годинах і дотиках тільки числа,

•  На світанку...

Поки кращі книжки ще лежать на полиці,
А найкращі пісні іще пишуть на диск

•  Сварка

І наче сенсори в порядку -
Під 100% мають норму,

•  Прірва

А ти мовчиш, неначе оніміла,
Лиш дивишся з-під ледь відкритих вій,

•  Скільки може сказати мовчання?

Скільки може сказати... мовчання?
В кольорах міцно стулених губ,

•  Емоції

Я втомилась труїти твоїх тарганів
Хай танцюють свій степ і шепочуть брехню

•  ***

Отак би й котитися пляшкою між колесами
міського авто і свистіти душею з пластмаси

•  В небеса...

Я за тебе в тиші помолюся,
Ставши перед небом на коліна,

•  Мрії теж вкриває сивина...

Мрії теж вкриває сивина,
Голос хрипне й часом чути скрип,

•  ***

Увійди в мою душу, не стукай, навіщо прелюдії?
Просто змусь розчинитись в собі, мов снодійну таблетку,

•  ***

Мереживо буднів сплелось у цупкий гобелен,
Я ним затулю себе від за вікном непогоди

•  Лист Невідомому

Ти знаєш, осінні істерики вже в печінках,
Тужливо, як пес, заглядають в скелети вікон

•  ***

Ніхто й ніколи не стає колишнім,
Бо у душі частинка протеже