Не тягнімо за собою погане минуле:
Чорне не згадуймо щоденно, щоднини,
Мов лякливі підлітки-діти.
Не тягнімо старі пути й старі кайдани,
Відпустімо негативи, відпустімо чорні смути.

Не живімо старими, чорними днями.
Доволі образи, доволі слабкість
Показухою пестить.
Не плачмо сльозами брехливого смутку.
Не піднімаймо старий потрох знедолля.
Не граймося тим, чого не буває, чого немає.

Молімось за краще, молімось за радість.
Будьмо сильніші! Будьмо красиві!
Будьмо, мов буки столітні здорові!
Не ропалюймо свари, давні причини.
Радіймо свободою нині, радіймо щасливі!

Згадуймо тих, хто боровся за світле!
Пам'ятаймо тих, хто вірили в краще!
Пам'ятаймо загиблих!
Вірьмо в сьогодення!
Вірьмо в краще майбутне!

Вона як кішка м’ягка та мила.
Він теж немов кошак несмілий.
Не агресивні вони обоє.
Навколо всі кричать та глючать.
Навколо чорний морок ночі.
Йде дощ і зорепад лякає душі.
На флейті чарівній грають лише темні феї.
На вулицях старі вікна сірі.
В кав’ярнях чорні кави холодні.
Холодні простори голодні.
Сніги два дні розгорнули зиму.
Танцюють ластівки на дроті.

Ви бачили коли-небудь екзотичний острів,
Де великі й дивні рибини говорять
Людською мовою?
Ви бачили дивних дівчат, які лопочуть
Неземною мовою, дильфінів які спасають на суші
Леопардів та пантер? Cкажіть, чи
Можливі такі ребуси? Чи можливі такі червоні груші,
Щоб вони ще й росли, мов сливи на грядці?
Звісно, що все це не існує, звісно, що все це каламбур.
Звісно, що всі ці образи, всі ці сни
Перевертають все, що ми знали і бачили!
Все таке, чи інше, чи щось незнайоме
Намалює художник.
Намалює голову в руках, намалює птаха,
Який не літає, а говорить веселі або страшні слова.
Все можна таке незвичайне намалювати
В своїй голові, можна все це астрально побачить
В своїй холодній уяві.
Це значить, шо ми самі створюємо наші образи.
Ми самі утворюємо нашу реальність.
Давайте, всі хором говорити про мир, а не про війну!
Давай, утворимо астральні плейкасти-миру і це справедливо!
Бо на війні гинуть кращі, на війні чорний вітер,
І холодна, зла зима, і чорне літо там жарке.
Даваймо, разом, утворімо мир, а не війну!
Молімо, просімо, рикаймо, зовімо мир!
Він існує, бо ми про нього забули на війні!
Ми забули з ним порозмовляти,
Ми забули його запитати, чому?
І це справедливо: нам потріна тишина вітрів.
Нам потрібна сонячна країна щастя!
Давайте, заглянемо за куліси страдань.
Заглянемо за світлі штори тепла, а не війни.
Утворімо в своїй уяві не минуле.
Давайте, викреслимо всі помилки, давайте,

Поговримо про мир, а не війну!
Зберемо всі магічні карти, проженемо брехливих
Мольфарів і відьм, які пророчили, програмували зле!
Поговримо тихо з дітьми про весну.
Про те, що страхів не існує, про те, що жар-птиця існує.
Давайте, астральні картинки зберемо в велику жменю.
В долоні великі збиремо всі образи злі… і закриєм зло!
І тоді все минеться, і тоді налякається темна ніч.
І навколо настане священний добрий день.
Давайте, будемо мовчати частіши, а не говорити
Про злидні, про те, що було вчора і було давно.
Давайте, хором витремо всі екрани зла.
Давайте, будемо говорити з богом на Ви.
Будем молитись за мир, а не за війну.
Давайте, не будем збиратись
Від безділля і смутку, а зберемось братерством
Сказати про те, що існує планета Земля, існує
Язик есперанто, він зрозумілий для всіх.
Його можна вивчити.
Давайте, зупиним війну, зупиним тих, які
Зухвало стріляють в мир.
Розберемо криві зеркала, щоб стали вони
Ребусами прямими, ребусами простого щастя.

Співи кобзи, співи кобзарів зупинять війну!