Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Тамара Швець (1953)



Художня проза ⁄ Переглянути все



  • Цікаві факти про агат.
  • Агатове весілля .
  • Великі думки зрозумілі тільки глибоким умам...
  • "Коли Ви скаржитеся, Ви стаєте жертвою...
  • "Як тільки Ви виберете" сподіватися ", все стане можливим"
  • Лише той долею обдарований щасливою...
  • Дух є майстер, уява - інструмент...
  • Мистецтво - це втілення краси...
  • Насолода мріяти...
  • Будні життя ...
  • Знаменита американська письменниця Перл Бак...
  • Найстаріший в світі вчитель...
  • Коротка біографія Ральфа У. Емерсона
  • Цікаві факти про усмішку.
  • Здатність слухати - це дар...
  • Вислови про заздрість...
  • Після дощика осіннього ...
  • Мрії, мрії...
  • У вирії літають мрії...
  • Своїм думкам не дам я ради...
  • НАЙМОЛОДШИЙ ШКІЛЬНИЙ ВЧИТЕЛЬ У СВІТІ...
  • Цікаві факти про вулиці...
  • Пізанська вежа.
  • Вежа емоцій в Голландії
  • Чому ми будуємо відносини з тими, хто нами не дорожить?
  • Стати господарем свого життя ...
  • Сумувати не треба, життя прекрасне....
  • Як музика класична допомогає...
  • Розпізнати любов по голосу?
  • 20 причин...

  • Сторінки: 1   2   3   4   5   ...   17   

    Художня проза
    1. Цікаві факти про агат.
      Интересные факты об агате.
      По одной из версий, название камня произошло от греческого слова «агатес» – волшебный,заимствовано из арабского, греческого или турецкого языков, что переводится как «счастье».
      Антропологи уверены, что минерал агат – первый самоцвет, попавший в руки к нашим пращурам Неспроста агат называют чудом природы и самым таинственным камнем.

      Он известен уже более 6 000 лет и насчитывает свыше 150 разновидностей. Богатая палитра оттенков, причудливые узоры и возможность декоративной обработки сделали агат популярным среди мастеров прошлых столетий и нашего времени.
      Испокон веков агат привлекает и очаровывает людей своей окраской Его называли Оком Творца, считали окаменевшими слезами бога Плутона (повелителя вулканов), провозгласили любимым камнем богини Помоны (которая отвечала за плодородие и садоводство). Агат относится к группе кварцев и является одной из разновидностей халцедона. Камень имеет вулканическое происхождение и имеет множество примесей
      Различают много разновидностей агата , которые различаются по цвету, расположению слоёв, видам включений, структуре и многим другим признакам. Существуют , даже поэтические названия: морозный, звёздчатый, пейзажный, облачный, древесный, черепаховый, руинный... Их расцветка напоминает плывущие по небу облака, разрушенные старинные замки, лесной мох или раскидистые ветви деревьев.
      Рисунок линий на агатовом шлифе всегда уникален. И хотя не все разновидности агатов полосчаты, двух одинаковых самоцветов природного происхождения найти невозможно.
      Говорят, во времена, когда человека не было, а ангелы еще не взбунтовались против Господа, разноцветные агаты во множестве шли на символы духовной власти. Светозарный Люцифер носил венец из молочно-белых агатов, и, будучи низвергнут с небес, камни с короны растерял. Потому-то эзотерики свойства белого агата относят в равной степени и к миру света, и к миру тени...
      Легенда о Святом Граале – чаше, в которую стекала кровь Христа – это легенда об агате. По преданию, агат, из которого был выточен сосуд, в результате контакта с божественной сущностью утратил свою зависимость от сатанинских сил и стал камнем, несущим свет и добро.


      Подтверждением мистической значимости агата может послужить блюдо, выточенное более полутора тысячелетий назад византийскими мастерами. Если осветить произведение искусства ярким лучом, с определенной точки зрения открывается надпись, сделанная силами природы, и славящая имя Христа...

      Убедиться в точности легенды нетрудно: знаменитая ваза – кстати, самое крупное изделие из цельного агата – хранится в Императорской сокровищнице Венского музея. Доступ к таинственному артефакту древности открыт!

      Месторождения агатов встречаются во многих странах практически на всех континентах. До начала 19 века камень добывали преимущественно в Германии. Сейчас крупнейшие месторождения находятся в Бразилии и Уругвае, Монголии, Грузии , Армении, на Урале, в Забайкалье и в Крыму.
      Практичность агата превосходит его красоту. Многие виды агата идут на изготовление технических деталей: опор для валов, подшипников скольжения, посадочных втулок, приемных гнезд, ступ, рукояток и т.п. Суммарная масса промышленных изделий из агатов в разы превышает массу камнерезной продукции, украшений и сувениров.
      Оттиски на восковых пломбах и сургучных печатях четыре тысячелетия назад делали при помощи рельефных агатовых перстней. Поскольку механических приспособлений для резки по камню в ту пору не существовало, каждый перстень с печатью нес характерные, одному ему присущие черты. Какого цвета агат использовать для изготовления печати, вопроса не стояло. Богатые предприниматели заказывали резчикам разноцветные камеи и геммы. Торговцы по беднее ограничивались обычным серым или желтым агатом.



      Впервые агат описывается в научном трактате Теофраста «О камнях» в 372-287 гг. до н.э.
      На 1 см толщины бразильского агата приходится до 8 000 чередующихся цветных слоёв.
      В Древнем Египте путешественники, которым было необходимо пересечь пустыню, брали с собой агат. Кусочек камня сосали, как леденец, и он спасал их от мучившей жажды.
      На данный момент существует два уникальных агата. Из одного из них изготовлена чаша диаметром 75 см (Вена, сокровищница Хофбурга). Второй – это камея броши княгини Марии Павловны, дочери Павла I (Государственное хранилище ценностей России).
      В наше время агат переживает второе рождение. Несмотря на свой статус поделочного камня, он используется в украшениях из благородных металлов, сочетается с полудрагоценными и драгоценными вставками, в том числе с бриллиантами.


      Камень часто становился амулетом для путешественников и влюблённых
      В Древней Греции и Древнем Риме верили, что растертый в пыль агат , сбрызгнутый утренней росой, способен исцелить от укусов змей и скорпионов.
      Именно небольшие агаты используют греки для обучения ораторскому мастерству. Ученику предписывалось декламировать стихи, держа во рту несколько агатов. После полугода занятий речь начинающих риторов действительно приобретала большую, чем раньше, громкость и более приятный тембр. Разборчивость произношения и цветистость фраз усиливалась. Считалось, что улучшения происходят тем быстрее, чем более контрастен цвет агатов.

      Агат был одним из любимых самоцветов Александра Македонского. Его придворный мастер по имени Пирготель достиг невиданных высот в камнерезном искусстве. Чтобы обеспечить Пирготелю фронт работ, Александр приказал своему войску собирать агаты на пути следования и отсылать их назад, в мастерскую Пирготеля.

      Во многих культурах, агату приписывали свойства оберега, способного развивать интуицию у своего хозяина. Считалось, что агат уберегает от екстремальных ситуаций и помогает принять верные решения в сложные моменты жизни.
      В Средние века европейцы полагали, что набраться разума можно при помощи ежедневного любования цветными разновидностями агата
      По преданиям, агат помогает сохранить верность при долгой разлуке, если одному из них предстояло долгое путешествие.
      Во многих культурах агат является символом долголетия здоровья плодородия и гармонии.
      В некоторых случаях, агат способствует пробуждению дара ясновидения, что помогает хозяину быстро определить ложь, обман , даже заговор.
      Ученые отмечают: раны, обработанные агатовой пастой, заживают быстрее. Так что зеленый агат – камень целебный!
      Замечено: кольцо с огненным агатом, носимое на безымянном пальце левой руки, снимает сердечный спазм. Правда, современные исследователи склонны считать, что такой эффект дает любое достаточно массивное кольцо на этом пальце.

      Тонкая пластина фиолетового агата помогает пережить приступы жажды во время интенсивных физических нагрузок. Достаточно держать за щекой агатовую пластину, и термическая выносливость организма становится ощутимо более высокой.
      Замечено: качественный голубой агат, носимый человеком творческой профессии, пробуждает вдохновение, вселяет уверенность в достижимости целей, дает силу для преодоления сложностей.
      Духовной силой камень голубой агат отличается от иных лазурных самоцветов. Действует он мягко, исподволь, особенно в начале взаимодействия с человеком. Энергия камня направляет индивидуума в высшие духовные сферы, и нестойкому, душевно податливому человеку кажется несложным воспарить при помощи синего агата в горние выси мечтаний. Однако «спускаться на землю» мечтателю, плененному необычными свойствами голубого агата, все же придется. И чтобы «приземление» проходило безболезненно, созерцание синего самоцвета нужно дозировать.
      Все агаты лечат, но лишь голубой агат исцеляет. Эта истина известна всем литотерпевтам. Касается она по большей степени нервных болезней и психологического разлада. Психотерапевты уверены: голубой агат – камень, свойства которого превосходят наши о нем представления.

      Каждодневный визуальный контакт с камнем идет на пользу в случаях повышенной раздражительности, несобранности, патологической забывчивости. Любование коллекцией голубых и синих агатов способно умиротворять даже самых несдержанных и вспыльчивых. Ношение камня как украшения ощутимо меняет к лучшему характер человека.
      Считается, что агат притягивает успех , особенно финансовый и дарует хозяину ум и мудрость.
      Белый агат является не только символом мира и спокойствия , но и оберегом для маленьких детей. Помогает камень при затяжном кашле, бессоннице головной и зубной боли, при стрессе, рекомендуется ложить его под подушку перед сном.
      Четырнадцать лет, прожитых в супружестве, отмечают как агатовую свадьбу. Женские украшения с агатами розового оттенка дарит муж; запонки, галстучные заколки и интерьерные предметы из агата коричневого или желтого цвета жена. Почему именно агат и почему именно после четырнадцати лет вместе? Критическим сроком совместной жизни считается семилетний срок. Пара, выдержавшая два критических возраста семьи, может по праву гордиться прочностью отношений. Прочностью, сравнимой с прочностью агата.
      И в прошлом, и ныне агаты нередко упоминаются в литературных произведениях. Шота Руставели, живший восемьсот лет назад и написавший «Витязя в тигровой шкуре», упомянул об агате несколько десятков раз.

      Собрала из различных источников и перевела на украинский язык 15.10.19 14.00


      Цікаві факти про агат.
      За однією з версій, назва каменю походить від грецького слова «агатес» - чарівний, запозичене з арабської, грецької або турецької мов, що перекладається як «щастя».
      Антропологи упевнені, що мінерал агат - перший самоцвіт, який потрапив в руки до наших пращурів Неспроста агат називають дивом природи і самим таємничим каменем.

      Він відомий вже більше 6 000 років і налічує понад 150 різновидів. Багата палітра відтінків, химерні візерунки і можливість декоративної обробки зробили агат популярним серед майстрів минулих століть і нашого часу.
      Споконвіку агат привертає і зачаровує людей своїм забарвленням Його називали Оком Творця, вважали скам'янілими сльозами бога Плутона (повелителя вулканів), проголосили улюбленим каменем богині Помони (яка відповідала за родючість і садівництво). Агат відноситься до групи кварців і є однією з різновидів халцедону. Камінь має вулканічне походження і має безліч домішок
      Розрізняють багато різновидів агату, які розрізняються за кольором, розташуванню шарів, видам включень, структурі і багатьма іншими ознаками.
      Існують, навіть поетичні назви: морозний, зірчастий, пейзажний, хмарний, деревний, черепаховий, руїний ... Їх забарвлення нагадує пливучі по небу хмари, зруйновані старовинні замки, лісовий мох або розлогі гілки дерев.
      Малюнок ліній на агатові завжди унікальний. Двох однакових самоцвітів природного походження знайти неможливо.
      Кажуть, за часів, коли людини не було, а ангели ще не збунтувалися проти Господа, різнокольорові агати в безлічі йшли на символи духовної влади. Світозарний Люцифер носив вінець з молочно-білих агатів, і, будучи скинутий з небес, камені з корони розгубив. Тому-то езотерики властивості білого агата відносять в рівній мірі і до світу світла, і до світу тіні ...
      Легенда про Святий Грааль - чашу, в яку стікала кров Христа - це легенда про Агат. За переказами, агат, з якого було виточено посудину, в результаті контакту з божественною сутністю втратив свою залежність від сатанинських сил і став каменем, що несе світло і добро.


      Підтвердженням містичної значущості агату може послужити блюдо, виточене понад півтори тисячоліть тому візантійськими майстрами. Якщо освітити твір мистецтва яскравим променем, з певної точки зору відкривається напис, зроблений силами природи, і дякує ім'я Христа ...
      Переконатися в точності легенди неважко: знаменита ваза - до речі, найбільший вироб з цільного агата - зберігається в Імператорської скарбниці Віденського музею. Доступ до таємничого артефакту стародавності відкрито!

      Родовища агатів зустрічаються в багатьох країнах практично на всіх континентах. До початку 19 століття камінь добували переважно в Німеччині. Зараз найбільші родовища знаходяться в Бразилії та Уругваї, Монголії, Грузії, Вірменії, на Уралі, в Забайкаллі і в Криму.
      Практичність агату перевершує його красу. Багато видів агату йдуть на виготовлення технічних деталей: опор для валів, підшипників ковзання, посадочних втулок, прийомних гнізд, ступ, рукояток і т.п. Сумарна маса промислових виробів з агатів в рази перевищує масу каменерізної продукції, прикрас і сувенірів.
      Відбитки на воскових пломбах і сургучевих печатках чотири тисячоліття тому робили за допомогою рельєфних агатових перснів. Оскільки механічних пристроїв для різання по каменю в ту пору не існувало, кожен перстень з печаткою ніс характерні, одному йому притаманні риси. Якого кольору агат використовувати для виготовлення печатки, питання не стояло. Багаті підприємці замовляли різьбяра різнокольорові камеї і геми. Торговці по бідніші обмежувалися звичайним сірим або жовтим агатом.
      Вперше агат описується в науковому трактаті Теофраста «Про каміння» в 372-287 рр. до н.е.
      На 1 см товщини бразильського агату доводиться до 8 000 кольорових шарів.
      У Стародавньому Єгипті мандрівники, яким було необхідно перетнути пустелю, брали з собою агат. Шматочок каменя смоктали, як льодяник, і він рятував їх від спраги.
      Камінь часто ставав амулетом для мандрівників і закоханих
      У Стародавній Греції і Стародавньому Римі вірили, що розтертий в пил агат, сбризгнутий ранковою росою, здатний зцілити від укусів змій і скорпіонів.
      Саме невеликі агати використовують греки для навчання ораторській майстерності. Учневі пропонувалося декламувати вірші, тримаючи в роті кілька агатів. Після півроку занять мова початківців риторів дійсно набувала велику, ніж раніше, гучність і більш приємний тембр. Чіткість вимови і барвистість фраз посилювалася. Вважалося, що поліпшення відбуваються тим швидше, чим більш контрастний колір агатів.

      Агат був одним з улюблених самоцвітів Олександра Македонського. Його придворний майстер по імені Пірготель досяг небачених висот в камнерізному мистецтві. Щоб забезпечити Пірготелю фронт робіт, Олександр наказав своєму війську збирати агати на шляху проходження і відсилати їх назад, в майстерню Пірготеля.

      У багатьох культурах, агату приписували властивості оберіга, здатного розвивати інтуїцію у свого господаря. Вважалося, що агат вберігає від екстремальних ситуацій і допомагає прийняти правильні рішення в складні моменти життя.
      В середні віки європейці вважали, що набратися розуму можна за допомогою щоденного милування кольоровими різновидами агату

      На даний момент існує два унікальних агата. З одного з них виготовлена чаша діаметром 75 см (Відень, скарбниця Хофбурга). Другий - це камея брошки княгині Марії Павлівни, дочки Павла I (Державне сховище цінностей Росії).
      У наш час агат переживає друге народження. Незважаючи на свій статус виробного каменю, він використовується в прикрасах з благородних металів, поєднується з напівдорогоцінними і дорогоцінними вставками, в тому числі з діамантами.
      Камінь часто ставав амулетом для мандрівників і закоханих

      За переказами, агат допомагає зберегти вірність при довгій розлуці, якщо одному з них належало довга подорож.
      У багатьох культурах агат є символом довголіття здоров'я родючості і гармонії.
      У деяких випадках, агат сприяє пробудженню дару ясновидіння, що допомагає господареві швидко визначити брехню, обман, навіть змову.
      Вчені відзначають: рани, оброблені агатової пастою, заживають швидше. Так що зелений агат - камінь цілющий!
      Помічено: кільце з вогненним агатом, що носиться на безіменному пальці лівої руки, знімає серцевий спазм. Правда, сучасні дослідники схильні вважати, що такий ефект дає досить масивне кільце на цьому пальці.

      Тонка пластина фіолетового агату допомагає пережити напади спраги під час інтенсивних фізичних навантажень. Досить тримати за щокою агатове пластину, і термічна витривалість організму стає відчутно вищою.
      Помічено: якісний блакитний агат, що носиться людиною творчої професії, пробуджує натхнення, вселяє впевненість у досяжності цілей, дає силу для подолання складнощів.
      Духовною силою камінь блакитний агат відрізняється від інших самоцвітів. Діє він м'яко, поволі, особливо на початку взаємодії з людиною. Енергія каменю направляє індивідуума в вищі духовні сфери, і нестійкого, душевно податливій людині здається нескладним здійнятися за допомогою синього агата в гірські понад хмари мрії. Однак «спускатися на землю» мрійнику, полоненому незвичайними властивостями блакитного агата, все ж доведеться. І щоб «приземлення» проходило безболісно, споглядання синього самоцвіту потрібно дозувати.
      Всі агати лікують, але лише блакитний агат зцілює. Ця істина відома всім літотерапевтам. Стосується вона по більшій мірі нервових хвороб і психологічного розладу. Психотерапевти впевнені: блакитний агат - камінь, властивості якого перевершують наші про нього уявлення.

      Щоденний візуальний контакт з каменем йде на користь у випадках підвищеної дратівливості, незібраності, патологічної забудькуватості. Милування колекцією блакитних і синіх агатів здатне умиротворяти навіть самих нестриманих і запальних. Носіння каменю як прикраси відчутно змінює на краще характер людини.
      Вважається, що агат притягує успіх, особливо фінансовий і дарує хазяїнові розум і мудрість.
      Білий агат є не тільки символом миру і спокою, а й оберігом для маленьких дітей. Допомагає камінь при затяжному кашлі, безсонні, головнрму і зубному болю, при стресі, рекомендується класти його під подушку перед сном.
      Чотирнадцять років, прожитих у шлюбі, відзначають як агатове весілля. Жіночі прикраси з агатами рожевого відтінку дарує чоловік; запонки, краватки, шпильки і інтер'єрні предмети з агату коричневого або жовтого кольору дружина. Чому саме агат і чому саме після чотирнадцяти років разом? Критичним терміном спільного життя вважається семирічний термін.
      Пара, що витримала два критичних віку сім'ї, може по праву пишатися міцністю відносин. Міцністю, порівнянною з міцністю агату.
      І в минулому, і нині агати нерідко згадуються в літературних творах. Шота Руставелі, жив вісімсот років тому і написав «Витязя в тигровій шкурі», згадав про агаті кілька десятків разів.

      Зібрала з різних джерел і переклала на українську мову 15.10.19 14.00






      Прокоментувати
      Народний рейтинг -- | Рейтинг "Майстерень" -- | Самооцінка -

    2. Агатове весілля .
      Агатовая свадьба.
      15 октября - день рождения семьи младшей дочери Надежды.
      Сегодня 14 лет со дня рождения семьи Дениса и Надежды, успешная и дружная у них семья, гордимся, любим их, поддержим, если наша помощь будет им нужна.
      14 лет –агатовая свадьба. Агат является символом благополучия, здоровья и процветания. Брак, который просуществовал до агатовой свадьбы, можно назвать благополучным и крепким. Такому союзу не страшны никакие преграды Во многих культурах агат является символом долголетия, здоровья, плодородия и гармонии .
      15.10.2005 года - в этот день Надежда и Денис были молодожены, торжественно, волнительно, сначала ЗАГС, друг другу в верности, любви обет они давали и кольца обручальные одели … Екскурс по городу и памятные фото… При возвращении из ЗАГСА родители хлебом, солью встречали, конфетами, монетами, зерном их обсыпали…. Затем застолье с гостями, родственниками и друзьями в кафе «Алые паруса». Тосты, поздравления родных, друзей , воспоминания самые прекрасные об этом дне остались в памяти и на фотографиях у нас.
      Так жизнь семейная в Дениса с Надей началась… Старались мы и родители Дениса, чем могли их поддержать. В апреле следующего года у них доченька Мария родилась, а 2016 году - доченька Алиса,
      Семейная жизнь немало преподносит испытаний, трудностей, которые приходиться пройти, чтобы наладить быт, проверить, укрепить и сохранить чувства, отношения , достойных воспитать детей.
      Воспоминаний много разных но главное одно, терпения хватило все жизненные испытания вместе им пройти, сберечь семью свою сумели, двух дочерей воспитывают , которыми за все это Всевышний наградил!!!
      15.10.19 10.40
      Агатове весілля .
      15 жовтня - день народження сім'ї молодшої доньки Надії.
      Сьогодні 14 років від дня народження сім'ї Дениса і Надії, успішна і дружна у них сім'я, пишаємося, любимо їх, підтримаємо завжди, якщо наша допомога буде їм потрібна.
      14 років –агатове весілля. Агат є символом благополуччя, здоров'я і процвітання. Шлюб, який проіснував до агатового весілля, можна назвати благополучним і міцним. Такому союзу не страшні ніякі перешкоди У багатьох культурах агат є символом довголіття, здоров'я, родючості та гармонії.
      15.10.2005 року - в цей день Надія і Денис були молодята, урочисто, хвилююче, спочатку РАГС, один одному у вірності, любові обітницю вони давали і обручки одягнули ... Екскурс по місту і пам'ятні фото ... При поверненні з РАГСУ батьки хлібом, сіллю зустрічали, цукерками, монетами, зерном їх обсипали .... Потім застілля з гостями, родичами і друзями в кафе «Червоні вітрила». Тости, поздоровлення рідних, друзів, спогади найпрекрасніші про цей день залишилися в пам'яті і на фотографіях у нас.
      Так життя сімейне в Дениса з Надією почалася ... Намагалися ми і батьки Дениса, чим могли їх підтримати. У квітні наступного року у них донечка Марія народилася, а 2016 році – донечка Аліса,

      Сімейне життя чимало підносить випробувань, труднощів, які доводиться пройти, щоб налагодити побут, перевірити , зміцнити і зберегти почуття, відносини , гідних виховати дітей.
      Спогадів багато різних, але головне одне, терпіння вистачило всі життєві випробування разом їм пройти, зберегти сім'ю свою зуміли, двох доньок виховують, якими за все це Всевишній нагородив !!!
      15.10.19 10.40





      Прокоментувати
      Народний рейтинг -- | Рейтинг "Майстерень" -- | Самооцінка -

    3. Великі думки зрозумілі тільки глибоким умам...
      Теодор Рузвельт сказал: Великие мысли понятны только глубоким умам, но великие деяния понятны всему человечеству
      "Сравнение - вор радости".
      Прочитала эти мудрые изречения и решила познакомиться с биографией автора
      Краткая биография Теодора Рузвельта
      Рузвельт Теодор (1858- 1919 rr.)
      Американский политик, 26-й президент США, автор многих сочинений политического и исторического содержания.
      Родился в Нью-Йорке. Получил домашнее образование, поскольку из-за слабого здоровья в детстве не мог посещать школу, затем поступил в Гарвардский университет. Путешествие по Европе и изучение права завершили его образование.
      Еще в университете Рузвельт начал писать «Историю войны 1812 года на море», которая была опубликована в 1882 г. В 1885 г приступил к написанию четырехтомного труда «Завоевание Запада». В 1881 г Рузвельт принял предложение баллотироваться в законодательное собрание Нью-Йорка. Легко одержав победу, стал лидером умеренной реформистки настроенной группировки Республиканской партии. В 1886 г принял участие в борьбе за пост мэра Нью-Йорка с Г. Джорджем и Э. Хьюиттом, но потерпел поражение.
      Рузвельт возобновил свою литературную деятельность. Его политическая карьера казалась завершенной, однако президент Б. Гаррисон назначил Рузвельта в 1889 г членом Комиссии по гражданской службе, где он работал до 1895 г., когда был назначен одним из полицейских комиссаров Нью-Йорка. Еще в молодости Рузвельт боролся с коррупцией в городской полицейской службе и теперь предпринял энергичное расследование связей полиции с преступным миром.
      В 1897 г. был назначен помощником министра военно-морских сил.
      Выступал за войну с Испанией и использовал свое положение, чтобы подготовить морской флот к ожидаемому конфликту. После объявления войны вместе со своим другом Л. Вудом сформировал кавалерийский полк, состоявший в основном из ковбоев и студентов. Колоритное подразделение привлекло к себе внимание и получило наименование «лихих всадников». В 1898 г Т. Платт, лидер нью-йоркских республиканцев, предложил Рузвельту баллотироваться на пост губернатора.
      В 1900 г Платт поддержал его кандидатуру на пост вице-президента США. 6 сентября 1901 г президент Мак-Кинли был сражен пулей анархиста, и Теодор Рузвельт стал его преемником.
      В 1904 г Рузвельт был вновь переизбран. Настойчиво проводил политику сохранения природных ресурсов страны. Зачастую вопреки сопротивлению Конгресса он упорно добавлял к числу национальных заповедников миллионы акров богатых лесами и минералами земель.
      Рузвельт, стал президентом страны вскоре после того, как США приобрели свои первые значительные владения за рубежом.
      В целях защиты этих приобретений он усилил армию и флот и начал строительство Панамского канала. Политика правительства Рузвельта в немалой, степени способствовала возникновению Венесуэльского кризиса 1902—1903 гг.
      Посредничество президента в окончании русско-японской войны и заключении Портсмутского мирного договора 1905 г., вмешательство в спор европейских держав из-за Марокко в 1908 г. вовлекли американскую дипломатию в азиатскую и европейскую силовую политику. В 1906 г. Рузвельт был удостоен Нобелевской премии мира в знак признания его посреднической роли в достижении мира между Россией и Японией.
      В 1914 г. стал свидетелем поражения своей Прогрессивной партии в ходе промежуточных выборов. После заключения перемирия воюющих европейских держав в 1918 г. стал рьяным противником мирных инициатив президента Вильсона.
      Умер Рузвельт в Ойстер-Бее (штат Нью-Йорк) 6 января 1919 г.

      Афоризмы и цитаты Теодора Рузвельта
      Теодор Рузвельт, (1858–1919), 26-й американский президент
      Без войны не бывает великих генералов, без важных событий не бывает великих государственных деятелей; живи Линкольн в мирное время, его имя никто бы и не запомнил.
      Еще никогда в истории человек, проживший легкую жизнь, не заслужил того, чтобы его имя запомнили.
      Молись не о ноше полегче, а о спине покрепче.
      Великие мысли понятны только глубоким умам, но великие деяния понятны всему человечеству.
      Каждому надлежит помнить, что критика – дело второстепенное, а успех в конечном счете достигается тем человеком, который действует.
      Большие задачи обычно достаются тем, кто доказал свою способность справляться с малыми.
      Действуй. Лови момент. Участь устрицы никогда не была предназначением человека.
      Если вас спросят, способны ли вы выполнить какую то работу, отвечайте: «Конечно, я способен!» А затем засучите рукава и узнайте, как делать эту работу.
      В любой решающий момент самое лучшее, что вы можете сделать, – это поступить правильно; самое лучшее в противном случае – поступить неправильно; а самое худшее – не делать ничего.
      Делай, что можешь, с тем, что у тебя есть, и там, где ты находишься.
      Важнейшая составляющая формулы успеха – это умение обращаться с людьми.
      Лучший руководитель тот, у кого достаточно ума, чтобы подобрать людей, пригодных для работы, которую он хочет выполнить, и достаточно сдержанности, чтобы не вмешиваться, пока они ее выполняют.
      Девять десятых мудрости заключается в мудром распоряжении временем.
      Смотри на звезды, но ногами упирайся в землю.
      Наибольший успех имеет политик, чаще и громче остальных говорящий о том, что на уме у всех.
      Человек, который никогда не ходил в школу, может стянуть что нибудь из товарного вагона, но человек с университетским образованием способен украсть целую железную дорогу.
      Разговаривай тихо и носи с собой большую дубинку – этим достигнешь многого.
      У человеческого тела имеется две противоположные конечности: одна для того, чтобы ею соображать, а другая – чтобы на ней сидеть. Некоторые люди иногда путают эти две части. Когда такое с кем то случается, его нужно пнуть в ту из этих двух частей, которая под штанами.
      Воспитать человека интеллектуально, не воспитав его нравственно, – значит вырастить угрозу для общества.
      Никогда не ошибается тот, кто ничего не делает.
      Великой нацией нас делает не наше богатство, а то, как мы его используем.
      В политике приходится делать много такого, чего не следует делать.
      Воспитывать человека интеллектуально, не воспитав его нравственно, — значит вырастить угрозу для общества.
      Делай, что можешь, с тем, что у тебя есть, и там, где находишься.
      Если человек честно живет и трудится так, что те, кто зависит от него и привязан к нему, живут лучше благодаря тому, что он живет на свете, то можно сказать, что такой человек преуспел в жизни.
      Здоровое тело — это прекрасно; здоровый дух — еще лучше; но важнее всего — как для человека, так и для нации — характер, сумма тех достоинств, которое делают мужчину хорошим мужчиной, а женщину — хорошей женщиной.
      Куда лучше осмеливаться на великие дела, чтобы достичь блестящего триумфа, пусть даже ценой проб и ошибок, чем равняться на тех нищих духом людей, которые никогда не испытывают ни великой радости, ни великих страданий, потому что живут в серых сумерках и не ведают ни побед, ни поражений.
      Нам многое дано, и от нас многое ожидается. У нас есть обязанности перед другими людьми и перед собой; и ни одной из этих обязанностей мы не вправе пренебречь.
      Наш прогресс проверяется не увеличением изобилия у тех, кто уже имеет много, а тем, способны ли мы достаточно обеспечить тех, кто имеет слишком мало.
      Не ошибается лишь тот, кто ничего не делает. Не бойтесь ошибаться — бойтесь повторять ошибки.
      Нет человека, стоящего выше или ниже закона; и мы не должны спрашивать у человека разрешения на то, чтобы потребовать от него подчиняться закону.
      Подчинение закону требуется по праву, а не выпрашивается, как милость.
      Не повышай голоса, но держи наготове большую дубинку, и ты далеко пойдешь.
      Пожалуй, не существует более важной черты характера, чем твердая решимость. Юноша, который желает стать великим человеком или так или иначе оставить след в этой жизни, должен решиться не только преодолеть тысячу препятствий, но и победить, несмотря на тысячу неудач и поражений.
      Пусть лучше бизнесмены ведут свое дело честно, чем отдают часть сверхприбыли на благотворительность.
      Совершенно необразованный человек может разве что обчистить товарный вагон, а выпускник университета может украсть целую железную дорогу.
      Самая главная формула успеха — знание, как обращаться с людьми.
      Я думаю, что хуже, чем жестокость сердца, может быть лишь одно качество — мягкость мозгов.
      Я могу управлять Соединенными Штатами и могу управлять своей дочерью Эйлис, но я не могу делать то и другое одновременно.
      CITATY.SU

      Теодор Рузвельт сказав: Великі думки зрозумілі тільки глибоким умам, але великі діяння зрозумілі всьому людству
      "Порівняння - злодій радості".

      Прочитала ці мудрі вислови і вирішила познайомитися з біографією автора.


      Коротка біографія Теодора Рузвельта
      Рузвельт Теодор (1858- 1919 rr.)
      Американський політик, 26-й президент США, автор багатьох творів політичного та історичного змісту.
      Народився в Нью-Йорку. Отримав домашню освіту, оскільки через слабке здоров'я в дитинстві не міг відвідувати школу, потім вступив до Гарвардського університету. Подорож по Європі і вивчення права завершили його освіту.
      Ще в університеті Рузвельт почав писати «Історію війни 1812 року на морі», яка була опублікована в 1882 р У 1885 р приступив до написання чотиритомної праці «Завоювання Заходу». У 1881 р Рузвельт прийняв пропозицію балотуватися в законодавчі збори Нью-Йорка. Легко здобувши перемогу, став лідером помірного налаштованого реформіського угруповання Республіканської партії. У 1886 р прийняв участь в боротьбі за пост мера Нью-Йорка з Г. Джорджем і Е. Х'юїттом, але зазнав поразки.
      Рузвельт відновив свою літературну діяльність. Його політична кар'єра здавалася завершеною, проте президент Б. Гаррісон призначив Рузвельта в 1889 р членом Комісії з цивільної службі, де він працював до 1895 р, коли був призначений одним з поліцейських комісарів Нью-Йорка. Ще в молодості Рузвельт боровся з корупцією в міській поліцейській службі і тепер зробив енергійне розслідування зв'язків поліції з злочинним світом.
      У 1897 р був призначений помічником міністра військово-морських сил.
      Виступав за війну з Іспанією і використовував своє становище, щоб підготувати морський флот до очікуваного конфлікту. Після оголошення війни разом зі своїм другом Л. Вудом сформував кавалерійський полк, що складався в основному з ковбоїв і студентів. Яскравий підрозділ привернув до себе увагу і отримав найменування «лихих вершників». У 1898 р Т. Платт, лідер нью-йоркських республіканців, запропонував Рузвельту балотуватися на пост губернатора.
      У 1900 р Платт підтримав його кандидатуру на пост віце-президента США. 6 вересня 1901 р президент Мак-Кінлі був убитий кулею анархіста, і Теодор Рузвельт став його наступником.
      У 1904 р Рузвельт був знову переобраний. Наполегливо проводив політику збереження природних ресурсів країни. Найчастіше всупереч опору Конгресу він наполегливо додавав до числа національних заповідників мільйони акрів багатих лісами і мінералами земель.
      Рузвельт, став президентом країни незабаром після того, як США придбали свої перші значні володіння за кордоном.
      З метою захисту цих придбань він посилив армію і флот і почав будівництво Панамського каналу. Політика уряду Рузвельта в деякій мірі сприяла виникненню Венесуельської кризи 1902-1903 рр.
      Посередництво президента в закінченні російсько-японської війни і укладення Портсмутського мирного договору 1905 р втручання в суперечку європейських держав через Марокко в 1908 р залучили американську дипломатію в азіатську і європейську силову політику. У 1906 р Рузвельт був удостоєний Нобелівської премії миру на знак визнання його посередницької ролі в досягненні миру між Росією і Японією
      У 1914 р став свідком поразки своєї Прогресивної партії в ході проміжних виборів. Після укладення перемир'я воюючих європейських держав в 1918 р став завзятим противником мирних ініціатив президента Вільсона.
      Помер Рузвельт в Ойстер-Бей (штат Нью-Йорк) 6. січня 1919 р
      Афоризми і цитати Теодора Рузвельта
      Теодор Рузвельт, (1858-1919), 26-й американський президент
      Без війни не буває великих генералів, без важливих подій не буває великих державних діячів; живи Лінкольн в мирний час, його ім'я ніхто б і не запам'ятав.
      Ще ніколи в історії людина, яка прожила легке життя, не заслужив того, щоб його ім'я запам'ятали.
      Молися не про ношу полегше, а про спину міцнішу.
      Великі думки зрозумілі тільки глибоким умам, а великі діяння зрозумілі всьому людству.
      Кожному слід пам'ятати, що критика - справа другорядна, а успіх в кінцевому рахунку досягається тією людиною, яка діє.
      Великі завдання зазвичай дістаються тим, хто довів свою здатність справлятися з малими.
      Дій. Лови момент. Участь устриці ніколи не була призначенням людини.
      Якщо вас запитають, чи здатні ви виконати якусь роботу, відповідайте: «Звичайно, я здатний!» А потім засукати рукава і дізнаватися, як робити цю роботу.
      У будь-який вирішальний момент найкраще, що ви можете зробити, - це вчинити правильно; найкраще в іншому випадку - вчинити неправильно; а найгірше - не робити нічого.
      Роби, що можеш, з тим, що у тебе є, і там, де ти знаходишся.
      Найважливіша складова формули успіху - це вміння поводитися з людьми.
      Кращий керівник той, у кого достатньо розуму, щоб підібрати людей, придатних для роботи, яку він хоче виконати, і досить стриманості, щоб не втручатися, поки вони її виконують.
      Дев'ять десятих мудрості полягає в мудрому розпорядженні часом.
      Дивись на зірки, але ногами упирайся в землю.
      Найбільший успіх має політик, частіше і голосніше за інших говорячий про те, що на думці у всіх.
      Людина, яка ніколи не ходила в школу, може стягнути що-небудь з товарного вагона, але людина з університетською освітою здатна вкрасти цілу залізницю.
      Розмовляй тихо і носи з собою велику палицю - цим досягнеш багато чого.
      У людського тіла є два протилежних края: один для того, щоб нею міркувати, а інший - щоб на ньому сидіти. Деякі люди іноді плутають ці дві частини. Коли таке з ким щось трапляється, його потрібно штовхнути в ту з цих двох частин, яка під штанами.
      Виховати людину інтелектуально, не виховавши його морально, - означає виростити загрозу для суспільства.
      Ніколи не помиляється той, хто нічого не робить.
      Великою нацією нас робить не наше багатство, а те, як ми його використовуємо.
      У політиці доводиться робити багато такого, чого не слід робити.
      Роби, що можеш, з тим, що у тебе є, і там, де знаходишся.
      Якщо людина чесно живе і трудиться так, що ті, хто залежать від нього і прив'язані до нього, живуть краще завдяки тому, що він живе на світі, то можна сказати, що така людина досягла успіху в житті.
      Здорове тіло - це прекрасно; здоровий дух - ще краще; але найважливіше - як для людини, так і для нації - характер, сума тих достоїнств, яке роблять чоловіка хорошим чоловіком, а жінку - хорошою жінкою.
      Куди краще рішитися на великі справи, щоб досягти блискучого тріумфу, нехай навіть ціною проб і помилок, ніж рівнятися на тих жебраків духом людей, які ніколи не відчувають ні великої радості, ні великих страждань, тому що живуть в сірих сутінках і не знають ні перемог , ні поразок.
      Нам багато дано, і від нас багато чого очікується. У нас є обов'язки перед іншими людьми і перед собою; і жодним з цих обов'язків ми не маємо права нехтувати.
      Наш прогрес перевіряється не збільшенням достатку у тих, хто вже має багато, а тим, чи здатні ми досить забезпечити тих, хто має занадто мало.
      Не помиляється лише той, хто нічого не робить. Не бійтеся помилятися - бійтеся повторювати помилки.
      Немає людини, що стоїть вище або нижче закону; і ми не повинні питати у людини дозволу на те, щоб зажадати від нього підкорятися закону.
      Підпорядкування закону потрібно по праву, а не випрошується, як милість.
      Не підвищуй голосу, але тримай напоготові велику палицю, і ти далеко підеш.
      Мабуть, не існує більш важливої риси характеру, ніж тверда рішучість. Юнак, який бажає стати великою людиною або так чи інакше залишити слід в цьому житті, має вирішитися не тільки подолати тисячу перешкод, але і перемогти, незважаючи на тисячу невдач і поразок.
      Нехай краще бізнесмени ведуть свою справу чесно, ніж віддають частину надприбутків на благодійність.
      Абсолютно неосвічена людина може хіба що обчистити товарний вагон, а випускник університету може вкрасти цілу залізницю.
      Найголовніша формула успіху - знання, як поводитися з людьми.
      Я думаю, що гірше, ніж жорстокість серця, може бути лише одна якість - м'якість мізків.
      Я можу керувати Сполученими Штатами і можу керувати своєю дочкою Ейліс, але я не можу робити те й інше одночасно.
      CITATY.SU
      Переклала на українську мову 13.10 8.50



      Прокоментувати
      Народний рейтинг -- | Рейтинг "Майстерень" -- | Самооцінка -

    4. "Коли Ви скаржитеся, Ви стаєте жертвою...
      Экхарт Толе сказал: "Когда Вы жалуетесь, Вы становитесь жертвой. Оставьте ситуацию, решите ее или примите. Все остальное сумасшествие".
      - Прочитала это изречение и решила познакомиться с биографией автора.
      Екхарт Толле сказав: "Коли Ви скаржитеся, Ви стаєте жертвою. Залиште ситуацію, вирішІть її або прийміть. Все інше божевілля".
      - Прочитала цей вислів і вирішила познайомитися з біографією автора.

      Краткая биография
      Экхарт Толле немецкий писатель и духовный оратор
      Экхарт Толле (нем. Eckhart Tolle; имя при рождении: Ульрих Леонард Толле; род. 16 февраля 1948, Германия) — немецкий писатель и духовный оратор. В 2011 году он занял первое место в списке «Watkins Review», как самый влиятельный духовный учитель в мире. В 2008 году «Нью-Йорк Таймс» назвал Толле «самым популярным автором духовной литературы в Соединенных Штатах».
      Автор бестселлера «Сила момента сейчас ». Эта книга была впервые издана в 1997 году тиражом 3000 экземпляров, в 1999 году переиздана большим тиражом. С тех пор она стала приобретать все большую популярность и к 2010 году была переведена на 33 языка, и девять лет возглавляет список самых продаваемых книг по оценкам «Нью-Йорк Таймс». Ещё один бестселлер, написанный Экхартом Толле — «Новая Земля ».
      В 2008 году около 35 миллионов человек увидело серию из 10 живых трансляций с его участием в телевизионных ток-шоу Опры Уинфри. Экхарт не отождествляется с какой-либо конкретной религией, но он находился под влиянием широкого спектра духовных течений. Проживает в Канаде, в Ванкувере, со своей гражданской женой Инг Ким.
      Ранние годы и образование
      Экхарт Толле, урождённый Ульрих Леонард Толле, родился в Германии в местечке Люнен неподалеку от Дортмунда. Он сменил имя в знак почитания немецкого христианского мистика Майстера Экхарта. В одном из своих интервью он рассказывает о своем несчастливом раннем детстве, проведенном в Германии, вплоть до 13 лет, описывая конфликтную обстановку дома и неприятную враждебную атмосферу в школе, где он учился в начальных классах. В 13 лет он переехал к отцу в Испанию, где тот предложил ему либо учиться в школе со всеми, либо приглашать учителей на дом. Толле выбрал образование на дому, и до 22 лет не посещал обычные учебные заведения. Вместо этого он подошёл к процессу обучения по-своему, изучая философию, основы творческого начала, литературу, астрономию и языки.В 19 лет он переехал в Англию, где три года преподавал немецкий и испанский языки для бизнесменов при лондонской школе.) В конце этого периода, испытывая сильную депрессию, обеспокоенность и страх, он «начал искать ответы, обращаясь к самой жизни». В интервью журналу «Telegraph» он сказал:
      К 23 годам… я стал интересоваться возможностями интеллекта человека. Мои мысли становились все активнее. Я искал ответ внутри своих мыслей, через философию, психологию и литературу, полагая, что ответ должен быть найден в лабиринтах философских размышлений. Это было в тот период, когда я готовился к поступлению в университет и ходил на вечерние курсы.
      После окончания Лондонского Университета он поступил в Кембридж в 1977 году, где начал свою деятельность в качестве аспиранта.
      Глубокая внутренняя трансформация сознания
      В 1977 году после длительной депрессии, граничащей со склонностью к самоубийству, он пережил состояние глубокой внутренней трансформации собственной личности и всего, с чем себя ранее ассоциировал. Это изменило всю его дальнейшую жизнь. В интервью с Джоном Паркером он рассказал, как в ту ночь он проснулся от сильного ощущения давления депрессии на его сознание, которое было «почти невыносимым»:
      Я больше не могу жить с самим собой. Следом возник вопрос, который остался без ответа: Кто «Я», с которым я сам не могу жить? И кто такой «я сам»? Я чувствовал, как меня словно втянуло в какую-то пустоту. В тот момент я не осознавал то, что в действительности произошло: созданное мыслью воображаемое моё несчастное «Я», со всеми мыслеобразами страдающего меня, лежащими в плоскости прошло-будущей мысленной проекции жизни, полностью рухнули. Всё это исчезло. На следующее утро я проснулся и обнаружил, что всё во мне пребывает в необычайном внутреннем спокойствии и равновесии. Это моё спокойствие глубокого внутреннего равновесия было внутри меня, ибо там больше не было прежнего моего «я сам». Во всём было лишь ощущение силы присутствия или ощущения силы жизненной энергии, безмолвно наблюдающей за происходящим.
      На следующее утро Толле долго бродил по Лондону, поражаясь тому, «насколько всё вокруг было удивительно прекрасным, и во всём ощущалось присутствие спокойствия глубокого внутреннего равновесия, даже в дорожном движении». С тех пор он стал постоянно ощущать внутри себя силу присутствия этого спокойствия глубокого внутреннего равновесия в любой ситуации. После этого случая Толле стал часто проводить время в парке Рассел-сквер, в центре Лондона, сидя на скамейке в состоянии глубокого внутреннего блаженства, наблюдая за прохожими. В то время он жил у своего друга, временами останавливался в буддистском монастыре, а временами ночевал под открытым небом в Хэмпстед-Хитском лесопарке. Его семья считала его «безответственным или даже безумным». Многие люди, включая бывших его сокурсников по Кембриджу, задавались вопросом, что с ним произошло и во что он теперь верит. Вскоре Толле переехал на юго-запад Англии в местечко Гластонбери, в трёх часах езды от Лондона, в некое место альтернативного образа жизни в графстве Сомерсет, где провёл более пяти лет, после чего вернулся в Лондон уже в качестве духовного учителя.
      Карьера
      В 1995 году, после неоднократных посещений западного побережья Северной Америки, Экхарт Толле в свои 47 лет обосновался в Ванкувере, в Британской Колумбии. Вскоре после этого Толле публикует свою книгу «Сила настоящего» (или, в новом русском переводе, «Сила вечно непрерывного „сейчас“»). К 2008-му году книга была переведена на 33 языка, включая арабский. Несмотря на критику некоторых СМИ, к августу 2000 года эта книга оказалась на страницах Нью-Йорк Таймс в списке самых продаваемых книг, а спустя два года возглавила его. В 2010 году, спустя почти десять лет, книга все ещё остается в списке. Сейчас Экхарт Толле проводит редкие лекции и ежемесячно выпускает передачи интернет-телевидения Экхарт Толле ТВ (англ. Eckhart Tolle TV). Находится на второй строчке списка 100 самых влиятельных духовных лидеров современности за 2012 год после Далай-Ламы XIV по версии журнала Watkins' Mind Body Spirit. В сентябре 2017 года Экхарт Толле впервые посетил Россию, где он выступал перед рекордным количеством участников за всю историю своих лекций.
      https://worldofaphorism.ru


      Коротка біографія
      Екхарт Толле німецький письменник і духовний оратор
      Екхарт Толле (нім. Eckhart Tolle; ім'я при народженні: Ульріх Леонард Толле; рід. 16 лютого 1948 Німеччина) - німецький письменник і духовний оратор. У 2011 році він посів перше місце в списку «Watkins Review», як найвпливовіший духовний вчитель в світі. У 2008 році «Нью-Йорк Таймс» назвав Толле «найпопулярнішим автором духовної літератури в Сполучених Штатах».
      Автор бестселера «Сила моменту зараз». Ця книга була вперше видана в 1997 році тиражем 3000 екземплярів, в 1999 році перевидана великим тиражем. З тих пір вона стала набувати все більшої популярності і до 2010 року була переведена на 33 мови, і дев'ять років очолює список найбільш продаваних книг за оцінками «Нью-Йорк Таймс». Ще один бестселер, написаний Екхартом Толле - «Нова Земля».
      У 2008 році близько 35 мільйонів чоловік побачило серію з 10 живих трансляцій з його участю в телевізійних ток-шоу Опри Вінфрі. Екхарт не ототожнюється з будь-якої конкретної релігією, але він перебував під впливом широкого спектра духовних течій. Проживає в Канаді, у Ванкувері, зі своєю цивільною дружиною Інг Кім.
      Ранні роки і освіта
      Екхарт Толле, уроджений Ульріх Леонард Толле, народився в Німеччині в містечку Люнен неподалік від Дортмунда. Він змінив ім'я на знак вшанування німецького християнського містика Майстера Екхарта. В одному зі своїх інтерв'ю він розповідає про своє нещасливе ранньому дитинстві, проведеному в Німеччині, аж до 13 років, описуючи конфліктну обстановку будинку і неприємну ворожу атмосферу в школі, де він навчався в початкових класах. У 13 років він переїхав до батька в Іспанію, де той запропонував йому або вчитися в школі з усіма, або запрошувати вчителів додому. Толле вибрав освіту вдома, і до 22 років не відвідував звичайні навчальні заклади. Замість цього він підійшов до процесу навчання по-своєму, вивчаючи філософію, основи творчого начала, літературу, астрономію і язикі.В 19 років він переїхав до Англії, де три роки викладав німецьку та іспанську мови для бізнесменів при лондонській школі.) В кінці цього періоду, відчуваючи сильну депресію, занепокоєння і страх, він «почав шукати відповіді, звертаючись до самого життя». В інтерв'ю журналу «Telegraph» він сказав:
      До 23 років ... я став цікавитися можливостями інтелекту людини. Мої думки ставали все активніше. Я шукав відповідь всередині своїх думок, через філософію, психологію і літературу, вважаючи, що відповідь має бути знайдена в лабіринтах філософських роздумів. Це було в той період, коли я готувався до вступу в університет і ходив на вечірні курси.
      Після закінчення Лондонського Університету він вступив в Кембридж в 1977 році, де почав свою діяльність в якості аспіранта.
      Глибока внутрішня трансформація свідомості
      У 1977 році після тривалої депресії, що межує зі схильністю до самогубства, він пережив стан глибокої внутрішньої трансформації власної особистості і всього, з чим себе раніше асоціював. Це змінило всю його подальше життя. В інтерв'ю з Джоном Паркером він розповів, як в ту ніч він прокинувся від сильного відчуття тиску депресії на його свідомість, яке було «майже нестерпним»:
      Я більше не можу жити з самим собою. Слідом виникло питання, який залишився без відповіді: Хто «Я», з яким я сам не можу жити? І хто такий «я сам»? Я відчував, як мене немов втягнуло в якусь порожнечу. В той момент я не був свідомий того, що насправді сталося: створене думкою уявне моє нещасне «Я», з усіма мислеобразами страждає мене, лежать в площині пройшло-майбутньої уявної проекції життя, повністю зруйновано. Все це зникло. На наступний ранок я прокинувся і виявив, що все в мені перебуває в надзвичайному внутрішньому спокої і рівновазі. Це мій спокій глибокого внутрішнього рівноваги було всередині мене, бо там більше не було колишнього мого «я сам». У всьому було лише відчуття сили присутності або відчуття сили життєвої енергії, безмовно спостерігає за тим, що відбувається.
      На наступний ранок Толле довго бродив по Лондону, дивуючись тому, «наскільки все навколо було дивно прекрасним, і в усьому відчувалася присутність спокою глибокого внутрішнього рівноваги, навіть в дорожньому русі». З тих пір він став постійно відчувати всередині себе силу присутності цього спокою глибокого внутрішнього рівноваги в будь-якій ситуації. Після цього випадку Толле став часто проводити час в парку Рассел-сквер, в центрі Лондона, сидячи на лавці в стані глибокого внутрішнього блаженства, спостерігаючи за перехожими. У той час він жив у свого друга, часом зупинявся в буддистському монастирі, а часом ночував під відкритим небом в Хемпстед-Хітском лісопарку.
      Його сім'я вважала його «безвідповідальним або навіть божевільним». Багато людей, включаючи колишніх його однокурсників по Кембриджу, задавалися питанням, що з ним сталося і під що він тепер вірить. Незабаром Толле переїхав на південний захід Англії в містечко Гластонбері, в трьох годинах їзди від Лондона, в якесь місце альтернативного способу життя в графстві Сомерсет, де провів більше п'яти років, після чого повернувся в Лондон вже в якості духовного вчителя.
      Кар'єра
      У 1995 році, після неодноразових відвідувань західного узбережжя Північної Америки, Екхарт Толле в свої 47 років влаштувався у Ванкувері, в Британській Колумбії. Незабаром після цього Толле публікує свою книгу «Сила справжнього» (або, в новому російською перекладі, «Сила вічно безперервного" зараз "»). До 2008-го року книга була перекладена 33 мовами, включаючи арабська. Незважаючи на критику деяких ЗМІ, до серпня 2000 року цю книга виявилася на сторінках Нью-Йорк Таймс в списку найбільш продаваних книг, а через два роки очолила його. У 2010 році, через майже десять років, книга все ще залишається в списку. Зараз Екхарт Толле проводить рідкісні лекції і щомісяця випускає передачі інтернет-телебачення Екхарт Толле ТВ (англ. Eckhart Tolle TV). Знаходиться на другій сходинці списку 100 найвпливовіших духовних лідерів сучасності за 2012 рік після Далай-Лами XIV за версією журналу Watkins 'Mind Body Spirit. У вересні 2017 року Екхарт Толле вперше відвідав Росію, де він виступав перед рекордною кількістю учасників за всю історію своїх лекцій.
      https://worldofaphorism.ru
      Переклала на українську мову 12.10.19 9.20





      Прокоментувати
      Народний рейтинг -- | Рейтинг "Майстерень" -- | Самооцінка -

    5. "Як тільки Ви виберете" сподіватися ", все стане можливим"
      Актер Кристофер Рив сказал: "Как только Вы выберете "надеяться", все станет возможным".
      Прочитала это мудрое изречение и решила познакомиться с биографией автора.
      Биография Кристофера Рив
      Дата рождения 25 сентября 1952 г. Дата смерти 10 октября 2004 г. Место рождения
      Нью-Йорк, США

      Кристофер Рив был воплощением американской мечты о человеке, который мог все. Актер, режиссер, сценарист и продюсер прославился исполнением роли Супермена, за которую удостоился премии BAFTA. Совмещая кинокарьеру с участием в состязаниях по конному спорту, «сверхчеловек» лишился возможности вести полноценную жизнь из-за травмы позвоночника, но не опустил рук и провел остаток дней, занимаясь любимой профессией и помогая людям с повреждениями спинного мозга.
      Детство и юность
      Кристофер Д’Олье Рив родился 25 сентября 1952 года в Нью-Йорке и был старшим из 2 детей писателя и ученого Франклина Д’Олье Рива и журналистки Барбары Питни Лэмб. В 1956 году семья распалась, и мать с сыновьями осела в Принстоне, где повторно вышла замуж за работника биржи.
      Мальчики посещали дневную школу и были преуспевающими учениками. Фото Кристофера, увлекавшегося бейсболом, футболом, теннисом и хоккеем и получавшего награды за спортивные достижения, регулярно попадало на доску почета.
      Рано пристрастившись к театральной жизни, Рив с 9-летнего возраста участвовал в молодежных спектаклях, а в середине 1968 года подростка пригласили на молодежный фестиваль искусств в Массачусетс. Мальчик, выглядевший старше одноклассников, впечатлил публику, получил хорошие отзывы о выступлении в пьесе Артура Миллера «Вид с моста» и попал в театральную труппу «Harvard Summer Repertory Theater Company».
      В 1970 году Кристофер хотел переехать в Нью-Йорк и посвятить жизнь сценической карьере, но передумал и по совету матери поступил в Корнеллский университет. Юноша обещал родителям, что не станет актером, пока не получит высшее образование, но данное слово не помешало ему регулярно участвовать в студенческих постановках и стать предметом интереса известного театрального агента.
      Благодаря протекции талантливого представителя Рив проводил каникулы на гастролях и кастингах и в итоге решил, что его биография должна быть неразрывно связана с театром. Не окончив университет, Кристофер поступил в Джульярдскую школу искусств, где вместе с выдающимся актером Робином Уильямсом попал в класс для продвинутых студентов.
      Фильмы
      Получив степень бакалавра в 1974 году, Рив некоторое время играл на Бродвее и в репертуарном театре «Circle», а затем дебютировал на экране в эпизоде картины «“Серая Дама” уходит на глубину». В кинобизнесе конца 1970-х годов главным стремлением актеров было появиться в главной роли в кассовом фильме выдающегося режиссера. Такая возможность выпадала не всем, но Рив в этом смысле оказался счастливчиком.
      В 1978 году агент устроил Кристоферу прослушивание у директора по кастингу картины «Супермен». Резюме актера, неоднократно попадавшее в конец списка, впечатлило продюсеров, и кандидатуру Рива утвердили на роль главного героя Кларка Кента.
      Получив сценарий, молодой талант сразу же приступил к работе над новым образом. Благодаря усиленным тренировкам под руководством тяжелоатлета Дэвида Проуза и специальной диете Кристофер набрал 14 кг мышечной массы и смог спокойно сниматься без накладных бицепсов.
      Кроме того, актер всерьез задумывался над стилистической разницей между Кларком Кентом и Человеком из стали. Он много раз консультировался по этому вопросу у креативного директора фильма и в итоге оба воплощения, мастерски сыгранные Ривом, вызвали восторг публики и положительные отзывы критиков.
      На следующее утро после премьеры «Супермена» Кристофер проснулся знаменитым: Британская академия кино и телевидения признала актера самым выдающимся новичком и наградила его престижной «Золотой маской». Рива начали приглашать на популярные передачи и ток-шоу и привлекать к участию в общественных мероприятиях: благотворительных акциях, спортивных соревнованиях, национальных праздниках и т.д.
      У актера не было ни минуты свободного времени, публичные выступления он совмещал с работой над продолжением «Супермена», которая началась сразу после выхода на экраны 1-й части саги о супергерое. Публика увидела сиквел зимой 1980 года и с нетерпением стала ждать дальнейших экранизаций с участием Рива.
      «Супермен-3» решением продюсеров неожиданно стал комедией. Он получил негативные отзывы и дважды номинировался на антипремию «Золотая малина». После этого Рив поклялся, что покончил с Человеком из стали, но все же снялся в 4-й части эпопеи, которая окончательно разочаровала актера.
      В поисках новых образов Кристофер снялся с Джейн Сеймур в фантастическом фильме «Где-то во времени», а затем в артхаусной драме «Бостноцы» и классической экранизации «Анны Карениной». Перебирая сценарии, Рив надеялся на выдающуюся роль, но образ дурака в комедии «Переключая каналы» окончательно выбил актера из колеи и заставил бросить киноиндустрию.
      Возвращение в кино состоялось в 1990 году, когда Рив согласился на участие в фильме о Гражданской войне под названием «Роза и шакал». За этим последовали выдающаяся работа в мелодраме «Остаток дня», 8 раз номинированной на премию «Оскар», и несколько ролей в телевизионных сериалах.
      Роль парализованного полицейского в картине «Вне подозрений» стала для Рива пророческой. Через год после премьеры фильма на соревнованиях по конному спорту Кристофер упал с лошади и получил серьезную травму позвоночника, приковавшую его к инвалидной коляске.
      В конце 1990-х парализованный «Супермен» дебютировал в качестве режиссера в фильме «В сумерках» и, несмотря на проблемы со здоровьем, продолжил карьеру киноактера. Рив получил премию Гильдии киноактеров за роль в ленте «Окно во двор», а затем обосновался на телевидении. Его последними работами стали проекты «Практика», «Тайны Смолвиля» и «Кристофер Рив: Человек из стали».
      Личная жизнь
      В молодости Кристофер регулярно заводил романы с актрисами. Его первым увлечением была выпускница Университета Карнеги-Мелона, игравшая главные роли в студенческих спектаклях. Девушка была старше Рива, и это помешало развитию серьезных отношений.
      В середине 1970-х годов Кристофер встретил женщину по имени Гай Экстон, которая родила ему сына Мэтью и дочь Александру. Совместная жизнь не приносила удовлетворения и проходила в постоянных стычках и ссорах. В итоге в 1987 году пара, не состоявшая в официальном браке, распалась, дети остались с матерью, а актер поселился в Нью-Йорке, отдельно от родных.

      Пребывая в состоянии депрессии, Кристофер находил утешение в работе и через полгода получил отцовскую опеку. Семья поселилась в Уильямстауне, а в начале 1990-х годов в личной жизни актера появилась певица Дана Морозини, ставшая женой Рива в апреле 1992 года. Через 2 месяца после свадьбы у супругов родился сын Уильям.
      После того как Кристофер стал инвалидом, он думал о самоубийстве, но преданная подруга Дана пресекла эти мысли и силой любви вернула актера к жизни.
      Смерть
      В молодости Рив страдал от астмы и нескольких видов аллергии. После травмы позвоночника ослабший организм реагировал на все внешние воздействия и внутренние вмешательства.
      В 2000-х годах Кристофер пережил ряд инфекционных заболеваний и тяжелую процедуру восстановления кожных покровов. К 2004 году актер оправился от осложнений и начал появляться на публике: последний раз его видели на хоккейном матче с участием сына Уильяма.
      Рив постоянно принимал антибиотики, которые стали причиной остановки сердца 9 октября 2004 года. Актера доставили в реанимацию, где он впал в кому, а спустя 18 часов врачи констатировали смерть.
      Фильмография
      • 1978 – «Супермен»
      • 1980 – «Супермен 2»
      • 1982 – «Смертельная ловушка»
      • 1983 – «Супермен 3»
      • 1984 – «Бостонцы»
      • 1985 – «Анна Каренина»
      • 1987 – «Супермен 4: Борьба за мир»
      • 1988 – «Переключая каналы»
      • 1993 – «Остаток дня»
      • 1995 – «Вне подозрений»
      • 2003-2004 – «Тайны Смолвиля»
      • 2004 – «Кристофер Рив: Человек из стали»
      «24smi.org


      Актор Крістофер Рів сказав: "Як тільки Ви виберете" сподіватися ", все стане можливим". Прочитала цей мудрий вислів і вирішила ознайомитися з біографією автора.

      Біографія Крістофера Рів
      дата народження 25 вересня 1952 г. дата смерті 10 жовтня 2004 р Місце народження
      Нью-Йорк, США
      Крістофер Рів був втіленням американської мрії про людину, яка могла все. Актор, режисер, сценарист і продюсер прославився виконанням ролі Супермена, за яку удостоївся премії BAFTA. Поєднуючи кінокар'єру за участю в змаганнях з кінного спорту, «надлюдина» втратив можливість вести повноцінне життя через травму хребта, але не опустив рук і провів залишок днів, займаючись улюбленою професією і допомагаючи людям з пошкодженнями спинного мозку.
      Дитинство і юність
      Крістофер Д'Олье Рів народився 25 вересня 1952 року в Нью-Йорку і був старшим з 2 дітей письменника і вченого Франкліна Д'Олье Ріва і журналістки Барбари Пітні Лемб. У 1956 році сім'я розпалася, і мати з синами осіла в Прінстоні, де повторно вийшла заміж за працівника біржі.
      Хлопчики відвідували денну школу і були успішними учнями. Фото Крістофера, який захоплювався бейсболом, футболом, тенісом і хокеєм і отримував нагороди за спортивні досягнення, регулярно потрапляла на дошку пошани.
      Рано пристрасть до театрального життя, Рів з 9-річного віку брав участь в молодіжних спектаклях, а в середині 1968 року підлітка запросили на молодіжний фестиваль мистецтв в Массачусетс. Хлопчик, що виглядав старше однокласників, вразив публіку, отримав хороші відгуки про виступ в п'єсі Артура Міллера «Вид з моста» і потрапив в театральну трупу «Harvard Summer Repertory Theater Company».
      У 1970 році Крістофер хотів переїхати в Нью-Йорк і присвятити життя сценічній кар'єрі, але передумав і за порадою матері вступив до Корнеллський університет. Юнак обіцяв батькам, що не стане актором, поки не отримає вищу освіту, але дане слово не завадило йому регулярно брати участь в студентських постановках і стати предметом інтересу відомого театрального агента.
      Завдяки протекції талановитого представника Рів проводив канікули на гастролях і кастингах і в підсумку вирішив, що його біографія повинна бути нерозривно пов'язана з театром. Не закінчивши університет, Крістофер надійшов в Джульярдскую школу мистецтв, де разом з видатним актором Робіном Вільямсом потрапив в клас для просунутих студентів.
      Фільми
      Отримавши ступінь бакалавра в 1974 році, Рів деякий час грав на Бродвеї і в репертуарному театрі «Circle», а потім дебютував на екрані в епізоді картини «" Сіра Дама "йде на глибину». У кінобізнесі кінця 1970-х років головним прагненням акторів було з'явитися в головній ролі в касовому фільмі видатного режисера. Така можливість випадала не всім, але Рів в цьому сенсі виявився щасливчиком.
      У 1978 році агент влаштував Крістоферу прослуховування у директора по кастингу картини «Супермен». Резюме актора, неодноразово потрапляв в кінець списку, вразило продюсерів, і кандидатуру Ріва затвердили на роль головного героя Кларка Кента.
      Отримавши сценарій, молодий талант відразу ж приступив до роботи над новим образом. Завдяки посиленим тренуванням під керівництвом важкоатлета Девіда Проуз і спеціальній дієті Крістофер набрав 14 кг м'язової маси і зміг спокійно зніматися без накладних біцепсів
      Крім того, актор серйозно замислювався над стилістичною різницею між Кларком Кентом і Людиною зі сталі. Він багато разів консультувався з цього питання у креативного директора фільму і в підсумку обидва втілення, майстерно зіграні Рівом, викликали захоплення публіки і позитивні відгуки критиків.
      На наступний ранок після прем'єри «Супермена» Крістофер прокинувся знаменитим: Британська академія кіно і телебачення визнала актора найвидатнішим новачком і нагородила його престижної «Золотий маскою». Ріва почали запрошувати на популярні передачі і ток-шоу і залучати до участі в громадських заходах: благодійних акціях, спортивних змаганнях, національних святах і т.д.
      У актора не було ні хвилини вільного часу, публічні виступи він поєднував з роботою над продовженням «Супермена», яка почалася відразу після виходу на екрани 1-ї частини саги про супергероя. Публіка побачила сиквел взимку 1980 року і з нетерпінням стала чекати подальших екранізацій за участю Ріва.
      «Супермен-3» рішенням продюсерів несподівано став комедією. Він отримав негативні відгуки і двічі номінувався на антипремію «Золота малина». Після цього Рів поклявся, що наклав на себе Людиною зі сталі, але все ж знявся в 4-й частини епопеї, яка остаточно розчарувала актора.
      У пошуках нових образів Крістофер знявся з Джейн Сеймур в фантастичному фільмі «Десь у часі», а потім в артхаусною драмі «Бостноци» і класичній екранізації «Анни Кареніної». Перебираючи сценарії, Рів сподівався на видатну роль, але образ дурня в комедії «Перемикаючи канали» остаточно вибив актора з колії і змусив кинути кіноіндустрію.
      Повернення в кіно відбулося в 1990 році, коли Рів погодився на участь у фільмі про Громадянську війну під назвою «Роза і шакал». За цим послідували видатна робота в мелодрамі «Залишок дня», 8 разів номіновано на премію «Оскар», і кілька ролей в телевізійних серіалах.
      Роль паралізованого поліцейського в картині «Поза підозрою» стала для Ріва пророчою. Через рік після прем'єри фільму на змаганнях з кінного спорту Крістофер впав з коня і отримав серйозну травму хребта, прикувала його до інвалідного візка.
      В кінці 1990-х паралізований «Супермен» дебютував в якості режисера у фільмі «В сутінках» і, незважаючи на проблеми зі здоров'ям, продовжив кар'єру кіноактора. Рів отримав премію Гільдії кіноакторів за роль у стрічці «Вікно у двір», а потім влаштувався на телебаченні. Його останніми роботами стали проекти «Практика», «Таємниці Смолвіля» і «Крістофер Рів: Людина зі сталі».
      Особисте життя
      В молодості Крістофер регулярно заводив романи з актрисами. Його першим захопленням була випускниця Університету Карнегі-Мелона, що грала головні ролі в студентських спектаклях. Дівчина була старше Ріва, і це стало на заваді розвитку серйозних відносин.
      В середині 1970-х років Крістофер зустрів жінку на ім'я Гай Екстон, яка народила йому сина Метью і доньку Олександру. Спільне життя не приносила задоволення і проходила в постійних сутичках і сварках. У підсумку в 1987 році пара, яка не складалася в офіційному шлюбі, розпалася, діти залишилися з матір'ю, а актор оселився в Нью-Йорку, окремо від рідних.
      Перебуваючи в стані депресії, Крістофер знаходив утіху в роботі і через півроку отримав батьківську опіку. Сім'я оселилася в Уільямстауні, а на початку 1990-х років в особистому житті актора з'явилася співачка Дана Морозіні, що стала дружиною Ріва в квітні 1992 року. Через 2 місяці після весілля у подружжя народився син Вільям.
      Після того як Крістофер став інвалідом, він думав про самогубство, але віддана подруга Дана припинила ці думки і силою любові повернула актора до життя.
      смерть
      В молодості Рів страждав від астми і декількох видів алергії. Після травми хребта ослабів організм реагував на всі зовнішні впливи і внутрішні втручання.
      У 2000-х роках Крістофер пережив ряд інфекційних захворювань і важку процедуру відновлення шкірних покривів. До 2004 року актор оговтався від ускладнень і почав з'являтися на публіці: останній раз його бачили на хокейному матчі за участю сина Вільяма.
      Рів постійно приймав антибіотики, які стали причиною зупинки серця 9 жовтня 2004 року. Актора доставили в реанімацію, де він впав у кому, а через 18 годин лікарі констатували смерть.
      фільмографія
      • 1978 - «Супермен»
      • 1980 - «Супермен 2»
      • 1982 - «Смертельна пастка»
      • 1983 - «Супермен 3»
      • 1984 - «Бостон»
      • 1985 - «Анна Кареніна»
      • 1987 - «Супермен 4: Боротьба за мир»
      • 1988 - «Перемикаючи канали»
      • 1993 - «Залишок дня»
      • 1995 - «Поза підозрою»
      • 2003-2004 - «Таємниці Смолвіля»
      • 2004 - «Крістофер Рів: Людина зі сталі»
      «24smi.org»
      Переклала на українську мову 11.10.19 15.50



      Прокоментувати
      Народний рейтинг -- | Рейтинг "Майстерень" -- | Самооцінка -

    6. Лише той долею обдарований щасливою...
      Лишь тот судьбою одарен счастливой,
      Тот радостен, чье сердце справедливо. Альбукасим Фирдоуси
      Прочитала это мудрое изречение и решила познакомиться с биографией автора.
      Фирдоуси — Биография. История жизни. Профессиональные и личные достижения.
      08.03.2019 - Leave a Comment

      Великий персидский поэт Фирдоуси родился примерно в 935 году. Полное его имя —Хаким Абулькасим Мансур Хасан Фирдоуси Туси. Он является автором шедевра мировой литературы — эпической поэмы «Шахнаме». Считается также, что написал поэму «Юсуф и Зулейха».
      Биография
      Место его рождения — персидский город Тус в Хоросане. Информации о его семье довольно мало. Одни исследователи говорят, что его отцом был бедный человек, другие утверждают, что тот был помещиком, дехканином. Родители будущего поэта были шиитами и жили не слишком богато, так как их поместья были невелики и большого дохода не приносили. Известно, что мальчик сумел получить отличное образование, свободно говорил по-арабски и по-персидски. Считается, что он владел пехлеви. Это старинный язык доисламской эпохи страны. За широту знаний Фирдоуси получил прозвище Хаким. В переводе это означает ученый, мудрец.
      Творчество
      Долгое время поэт жил в Газни. Этот город находится на территории современного Афганистана. Там он состоял при дворе султана Махмуда Газневидского. Над своим основным произведением «Шахнаме» начал работать в 978 году. Через 16 лет он завершил написание первой редакции. В 1010 — второй. Поэму Фирдоуси посвятил султану, но тому она не понравилась. Причина понятна — в произведении утверждалось, что править народом могут лишь те, кому власть перешла по наследству. Люди же, взявшие ее силой, право на нее не имеют. По преданию, поэт ничего не получил за свой труд, за что сильно обиделся на султана. В сильном гневе он написал сатиру. В ней присутствовал намек на то, что султан был потомком раба.

      После этого разгневался Махмуд, из-за чего Фирдоуси пришлось бежать из страны. Остаток жизни он был вынужден провести в бедности и скитаниях. Есть еще одна легенда о поэте. Говорят, что незадолго до его кончины султан услышал от одного из своих приближенных понравившийся ему стих. Ему сказали, что это отрывок из «Шахнаме», автор которого живет в бедности. Султан велел отправить ему богатый дар, но Фирдоуси не успел его получить, так как умер. Произошло это в 1020 году. Похоронили поэта в родном городе Тусе, в собственном саду. Через некоторое время над могилой был возведен мавзолей, который стал объектом поклонения народа и местом паломничества.
      На его могиле были многие известные люди, в частности, поэт Низами. Паломники приходили на могилу поэта в XV веке и даже позже. Но через некоторое время гробница пришла в упадок и была восстановлена лишь в первой половине XX века, к празднованию 1000-летия Фирдоуси.
      Related PostsЛише
      Лише той долею обдарований щасливою,
      Той радісний, чиє серце справедливо. Альбукасім Фірдоусі
      Прочитала цей мудрий вислів і вирішила познайомитися з біографією автора.
      Фірдоусі - Біографія. Історія життя. Професійні та особисті досягнення.
      08.03.2019 - Leave a Comment
      Великий персидський поет Фірдоусі народився приблизно в 935 році. Повне його ім'я -Хакім Абулькасім Мансур Хасан Фірдоусі Тусі. Він є автором шедевра світової літератури - епічної поеми «Шахнаме». Вважається також, що написав поему «Юсуф і Зулейха».
      Біографія
      Місце його народження - перське місто Тус в Хоросані. Інформації про його родину досить мало. Одні дослідники кажуть, що його батьком був бідний чоловік, інші стверджують, що той був поміщиком, дехканина. Батьки майбутнього поета були шиїтами і жили не дуже заможно, так як їх маєтки були невеликі і великого доходу не приносили. Відомо, що хлопчик зумів отримати чудову освіту, вільно говорив по-арабськи і по-перському. Вважається, що він володів пехлеві. Це старовинна мова доісламської епохи країни. За широту знань Фірдоусі отримав прізвисько Хакім. У перекладі це означає вчений, мудрець.
      Творчість
      Довгий час поет жив в Газні. Це місто знаходиться на території сучасного Афганістану. Там він перебував при дворі султана Махмуда Газневідського. Над своїм головним твором «Шахнаме» почав працювати в 978 році. Через 16 років він завершив написання першої редакції. У 1010 - другої. Поему Фірдоусі присвятив султанові, але тому вона не сподобалася. Причина зрозуміла - у творі стверджувалося, що правити народом можуть лише ті, кому влада перейшла у спадок. Люди ж, які взяли її силою, право на неї не мають. За переказами, поет нічого не отримав за свою працю, за що сильно образився на султана. У сильному гніві він написав сатиру. У ній був присутній натяк на те, що султан був нащадком раба.
      Після цього розгнівався Махмуд, через що Фірдоусі довелося бігти з країни. Залишок життя він був змушений провести в бідності і поневіряннях. Є ще одна легенда про поета. Кажуть, що незадовго до його смерті султан почув від одного зі своїх наближених сподобався йому вірш. Йому сказали, що це уривок з «Шахнаме», автор якого живе в бідності. Султан звелів відправити йому багатий дар, але Фірдоусі не встиг його отримати, так як помер. Сталося це 1020 році. Поховали поета в рідному місті Тусе, у власному саду. Через деякий час над могилою було зведено мавзолей, який став об'єктом поклоніння народу і місцем паломництва.
      На його могилі були багато відомих людей, зокрема, поет Нізамі. Паломники приходили на могилу поета в XV столітті і навіть пізніше. Але через деякий час гробниця занепала і була відновлена лише в першій половині XX століття, до святкування 1000-річчя Фірдоусі.
      Related Posts
      Переклала на українську мову 11.10.19 12.45


      Краткая биография Абулькасима Фирдоуси (935 - 1020).
      Автора популярных произведений Абулькасима Фирдоуси (полное имя - Хаким Абулькасим Мансур Хасан Фирдоуси Туси) считают национальным поэтом в Иране, Узбекистане, Таджикистане, Афганистане. Об этом величайшем персидском стихотворце известно очень мало, не сохранилось даже сведений о его настоящем имени. Родился он в промежутке между 932-936 гг. в Иране; его родиной было предместье города Тус.
      Информация о семье, отце Фирдоуси крайне противоречива. Если одни биографы считали его бедным человеком, то другие - вполне богатым и оставившим сыну приличное наследство. Многие исследователи придерживаются мнения, что он был сыном помещика-феодала, дехканина, и предполагают, что семья жила не слишком роскошно.
      Практически отсутствует информация о детских и юношеских годах будущего поэта. Его образование для того времени было хорошим, он прекрасно владел персидским и арабским, т.е. литературными языками современного ему Ирана. Не исключено, что он знал пехлеви, язык домусульманской эпохи. Именно благодаря широте познаний ему досталось прозвище Хаким, т.е. «ученый, мудрец», а его поэтический псевдоним Фирдоуси звучит в переводе как «райский».
      В истории литературы Фирдоуси остался, в первую очередь, как автор известной поэмы «Шахнаме». Над этим начатым поэтом Дакики произведением он взялся работать в 976 г.; в 994 г. была готова первая редакция, в 1010 г. - вторая. Ее получил в дар от поэта султан Махмуд Газневид. Предания утверждают, что подарок не пришелся по вкусу, т.к. основная мысль произведения заключалась в том, что право на власть над народом имеют люди, которым правление досталось по наследству, а не благодаря власти силы. Еще одна известная легенда гласит, что Фирдоуси не получил платы за свой труд. Будучи разгневанным, он сочинил сатиру, прозрачно намекавшую на происхождение султана от раба. Гнев правителя вынудил дерзкого поэта покинуть страну и до конца жизни скитаться, претерпевая серьезные лишения. Более распространена такая точка зрения, что великий поэт провел всю жизнь в бедности и неизвестности, ведь его «Шахнаме» предстала общественному взору и прославила его только к концу жизни.
      Как бы там ни было, поэма «Шахнаме» быстро стала чрезвычайно популярной. Охватывающая историю Иранского государства с периода побед А. Македонского, она была написана блестящим литературным языком, стала образцом для многочисленных подражаний. Ее перевели на большое количество европейских языков; появлению русской версии одной из ее частей читатели XIX в. были обязаны В. Жуковскому.
      Биография Фирдоуси закончилась там же, где и началась, - в его родном городе, в 1020 г. В 1934 г., в ознаменование тысячелетнего юбилея со дня рождения гордости персидской поэзии его могилу украсили мавзолеем.
      tp://www.wisdoms.one/biografiya_abulkasim_firdousi
      Коротка біографія Абулькасіма Фірдоусі (935 - 1020).
      Автора популярних творів Абулькасіма Фірдоусі (повне ім'я - Хакім Абулькасім Мансур Хасан Фірдоусі Тусі) вважають національним поетом в Ірані, Узбекистані, Таджикистані, Афганістані. Про цього відомого перського поета відомо дуже мало, не збереглося навіть відомостей про його справжнє ім'я. Народився він в проміжку між 932-936 рр. в Ірані; його батьківщиною було передмістя міста Тус.
      Інформація про сім'ю, батька Фірдоусі вкрай суперечлива. Якщо одні біографи вважали його бідною людиною, то інші - цілком багатим і залишившим синові пристойну спадщину. Багато дослідників дотримуються думки, що він був сином поміщика-феодала, дехканина, і припускають, що сім'я жила не дуже розкішно.
      Практично відсутня інформація про дитячі та юнацькі роки майбутнього поета. Його освіта для того часу було хорошою, він прекрасно володів перським і арабським, тобто літературними мовами сучасного йому Ірану. Не виключено, що він знав пехлеві, мову домусульманськаої епохи. Саме завдяки широті знань йому дісталося прізвисько Хакім, тобто «Вчений, мудрець», а його поетичний псевдонім Фірдоусі звучить в перекладі як «райський».
      В історії літератури Фірдоусі залишився, в першу чергу, як автор відомої поеми «Шахнаме». Над цим розпочатим поетом Дакики твором він взявся працювати в 976 р .; в 994 р була готова перша редакція, в 1010 р - друга. Її отримав в дар від поета султан Махмуд Газневидів. Стверджують, що подарунок не припав до смаку, тому що основна думка твору полягала в тому, що право на владу над народом мають люди, яким правління дісталося у спадок, а не завдяки владі сили. Ще одна відома легенда говорить, що Фірдоусі не отримав плати за свою працю. Будучи розгніваним, він склав сатиру, прозоро натякав на походження султана від раба. Гнів імператора змусив зухвалого поета покинути країну і до кінця життя поневірятися, зазнаючи серйозні нестатки. Більш поширена така точка зору, що великий поет провів все життя в бідності і невідомості, адже його «Шахнаме» постала громадському погляду і прославила його тільки до кінця життя.
      Як би там не було, поема «Шахнаме» швидко стала надзвичайно популярною. Охоплює історію Іранської держави з періоду перемог А. Македонського, вона була написана блискучою літературною мовою, стала зразком для численних наслідувань. Її перевели на велику кількість європейських мов; появі російської версії однієї з її частин читачі XIX в. були зобов'язані В. Жуковському.
      Біографія Фірдоусі закінчилася там же, де і почалася, - в його рідному місті, 1020 р У 1934 р, в ознаменування тисячолітнього ювілею з дня народження гордості перської поезії його могилу прикрасили мавзолеєм.
      tp: //www.wisdoms.one/biografiya_abulkasim_firdousi

      Высказывания, афоризмы и цитаты Абулькасима Фирдоуси персидского поэта
      *Лишь в разуме счастье, беда без него, Лишь разум — богатство, нужда без него.

      *О том поразмыслив, что ждет впереди,
      Цель выбрав благую, к ней прямо иди.

      *Науку все глубже постигнуть стремись,
      Познания вечного жаждой томись.
      Лишь первых познаний блеснет тебе свет,
      Узнаешь: предела для знания нет.

      *С душою твердой, чуждый обольщенья,
      Взирай, мудрец, на взлеты и паденья.

      *Мир удивителен; и нет ни в ком
      Из смертных разуменья обо всем.

      *Не усердствуй некстати.

      *Лишь тот судьбою одарен счастливой, Тот радостен, чье сердце справедливо!

      *Пустыня - земной наш, случайный приют,
      Где горе и радость бок о бок живут.
      Отсчитан судьбою здесь каждый наш час -
      Что дарит, сама похищает у нас.
      Но дрогнет земля, и раскатится гром,
      Поднимутся вопли и стоны кругом,
      И прерван в пустыне упорный наш труд.
      Нас снова к обители горней зовут.
      Плод наших трудов кто-то новый пожнет,
      Пожнет, но и сам он уйдет в свой черед.
      Так было с тех пор, как живет человек,
      И этот закон не состарится ввек.
      Взять доброе имя с собой не забудь -
      К бессмертью оно открывает нам путь.
      А если мы жили в корысти и зле -
      Смерть все обнажит, что таилось во мгле.


      *И радость, и скорбь, все минует, как сон, -
      Жить вечно никто на земле не рожден.
      Когда ты прославился доблестью дел,
      Будь царь или раб - твой бессмертен удел.

      *Мудрец сказал: «Коль ты: умен, пойми ты,
      Что все деянья с их причиной слиты».

      *Кто врага лелеет своего, Безумцем в мире назовут того.

      *От разума - печаль и наслаждение,
      От разума величье и паденье.

      *Не решай ничего опрометчиво, Не подумавши — действовать нечего.

      *Ты разумом вникни поглубже, пойми,
      Что значит для нас называться людьми.

      *Таков закон дворца, где правит зло:
      То ты в седле, то - на тебе седло.

      *С серпом великан по лужайке идет.
      И все, что увяло, и все, что цветет,
      Срезает равно беспощадной рукой,
      Мольбою не тронуть его никакой,
      Мы травы, а время - косарь, что на луг
      Ступив, без разбору все косит вокруг;
      Всех губит, не глядя, кто молод, кто сед,
      Губя, не щадит и младенческих лет.
      Таков нашей жизни извечный закон,
      Ведь каждый рожденный для смерти рожден;
      В дверь входит, выходит из двери другой.
      Измерен наш век беспощадной рукой.

      *Лишь к смерти лежит пред родившимся путь,
      Будь пахарем он иль владыкою будь.

      *Если путь твой к познанию мира ведет,
      Как бы ни был он долог и труден — вперед!

      *Чтоб быть справедливым возмездье могло, Лишь злом воздавать подобает за зло.

      *Раздавши дары, не печалься о них,
      Знай цену, о сын мой, сокровищ земных.
      Знай, царственной доли достоин лишь тот,
      Кто с легкостью отдал бы в дар небосвод.

      *Стараются, ищут сокровищ земных...
      И люди уйдут, и сокровища их.
      Смешаемся с прахом - удел наш таков,
      Сокроет ланиты могильный покров.

      *Кто ропщет на своих учителей,
      Для тех в сто раз ученье тяжелей.

      *Тайной не пребудет слово. Есть тайна двух, но тайны нет у трех, И всем известна тайна четырех.

      *Добру, милосердью, любви научись,
      Быть радостным, великодушным стремись.
      Вот благо несущий единственный путь -
      Будь меньшим иль в мире прославленным будь.
      Коль славу оставил недобрую - знай,
      Отринут тебя Вседержитель и рай.

      *Не диво, что знаньем богаты сыны, Которые мудрым отцом взращены.

      *Дела переносить на завтра неумно; Что завтра может быть, нам ведать не дано.

      *Кто увидит, что делу конец дурной,
      Откажись от такого любой ценой.

      *Уж если оказал кому-нибудь услугу, Не поминай о ней ты ни врагу, ни другу.

      *Пусть разум твой направляет дела.
      Он душу твою не допустит до зла.

      *Нарушающим обет В душе народа уваженья нет!

      *И солнце и бури - все выдержат смело
      Высокое слово и доброе дело.

      *Не уколовшись шипами, розы не сорвёшь.

      *Был первым в мире создан разум наш,
      Он - страж души, трех стражей
      верный страж,
      Те трое суть язык, глаза и уши:
      Чрез них добро и зло вкушают души.


      *Венец, краса всего живого - разум,
      Признай, что бытия основа - разум.

      *Все в мире покроется пылью забвенья, Лишь двое не знают ни смерти, ни тленья: Лишь дело героя да речь мудреца Проходят столетья, не зная конца.

      *Доблесть — достояние стремящихся к высокой цели.

      *Мир только вечен.
      Наша жизнь мгновенна.
      Но имя остается во Вселенной.
      Лишь добрые деяния народ
      Прославит.
      Остальное - все умрет.

      *На радость потомство судьбой нам дано,
      Нам собственной жизни дороже оно.
      Для сердца роднее прибежища нет,
      И связи теснее не ведает свет.

      *О мир, как дивно круг ты: совершаешь -
      Ломаешь то, а это исправляешь!

      *Таков уж судьбы непреложный закон:
      Один ниспровержен - другой вознесен,
      Паденьем сменяется взлет в высоту.
      Безумен, кто верит в земную тщету.

      *Если дело достойно завершено, Вознесет и прославит тебя оно.

      *Где правда проступает сквозь туман,
      Там терпит поражение обман...


      *И тот, в ком светоч разума горит,
      Дурных деяний в мире не свершит.

      *Лучшая жена из всех на свете жен
      Та, которой муж и в старости пленен.
      http://www.wisdoms.one/aforizmi_abulkasim_firdousi

      Висловлювання, афоризми та цитати Абулькасіма Фірдоусі перського поета
      * Лише в розумі щастя, біда без нього, Лише розум - багатство, потреба без нього.

      * Про те поміркувавши, що чекає попереду,
      Мета вибравши благо, до нього прямо йди.

      * Науку все глибше осягнути прагни,
      Пізнання вічного спрагою томись.
      Лише перших пізнань блисне тобі світло,
      Дізнаєшся: межі для знання немає.

      * З душею твердою, чужді зваблювання,
      Взирай, мудрець, на злети і падіння.

      * Світ дивовижний; і немає ні в кого
      З смертних розуміння про все.

      * Не старайся недоречно.
      * Лише той долею обдарований щасливою, той радісний, чиє серце справедливо!

      * Пустеля - земний наш, випадковий притулок,
      Де горе і радість пліч-о-пліч живуть.
      Відрахував долею тут кожен наш час -
      Що дарує, сама викрадає у нас.
      Але диригент земля, і гуркіт грому,
      Піднімуться крики і стогони кругом,
      І перервана в пустелі завзята наша праця.
      Нас знову до обителі горні звуть.
      Плід наших праць хтось новий пожне,
      Пожне, а й сам він піде в свій час.
      Так було з тих пір, як живе людина,
      І цей закон не постаріє повік.
      Взяти добре ім'я з собою не забудь -
      До безсмертя воно відкриває нам шлях.
      А якщо ми жили в користі і злі -
      Смерть все оголить, що таїлося в імлі.
      * І радість, і скорбота, все мине, як сон, -
      Жити вічно ніхто на землі не народжений.
      Коли ти прославився доблестю справ,
      Будь цар або раб - твоя безсмертна доля.

      * Мудрець сказав: «Якщо ти: розумний, зрозумій ти,
      Що всі дії з їх причиною злиті ».

      * Хто ворога плекає свого, безумцем в світі назвуть того.

      * Від розуму - печаль і насолода,
      Від розуму велич і падінья.

      * Не вирішуй нічого необачно, не подумавши - не дій нічого.
      * Ти розумом вникни глибше, зрозумій,
      Що значить для нас називатися людьми.

      * Такий закон палацу, де править зло:
      То ти в сідлі, то - на тобі сідло.

      * З серпом велетень на галявині йде.
      І все, що зів'яло, і все, що цвіте,
      Зрізає одно нещадною рукою,
      Благанням не зворушити його ніяким,
      Ми трави, а час - косар, що на луг
      Ступивши, без розбору все косить навколо;
      Всіх губить, не дивлячись, хто молодий, хто сивий,
      Гублячи, не щадить і дитячих років.
      Такий нашому житті одвічний закон,
      Адже кожний народжений для смерті народжений;
      У двері входить, виходить з дверей інший.
      Виміряно наше століття нещадною рукою.

      * Лише до смерті лежить перед народженим шлях,
      Будь орачем він чи володарем будь.

      * Якщо шлях твій до пізнання світу веде,
      Як би не був він довгий і важкий - вперед!
      * Щоб бути справедливим відплати могло, лише злом віддячувати личить за зло.

      * Роздаєш дари, не журися про них,
      Знай ціну, син мій, скарбів земних.
      Знай, царственої частки гідний лише той,
      Хто з легкістю віддав би в дар небосхил.

      * Намагаються, шукають скарбів земних ...
      І люди підуть, і скарби їх.
      Змішати з прахом - доля наша така,
      Сховає скроня могильний покров.

      * Хто нарікає на своїх вчителів,
      Для тих в сто раз наука важче.
      * Таємним перебувати не буде слово. Є таємниця двох, але таємниці немає у трьох, і всім відома таємниця чотирьох.

      * Добру, милосердю, любові навчися,
      Бути радісним, великодушним прагни.
      Ось благо несе єдиний шлях -
      Будь меншим чи в світі прославленим будь.
      Якщо славу залишив недобру - знай,
      Я вигнаний з тебе Вседержитель і рай.

      * Не диво, що знанням багаті сини, які мудрим батьком вирощені.

      * Справи переносити на завтра нерозумно; що завтра може бути, нам відати не дано.
      * Хто побачить, що й по всьому поганий,
      Відмовся від такого за всяку ціну.

      * Якщо вже надав комусь послугу, не нагадуй про неї ти ні ворогові, ні другові.

      * Нехай розум твій направляє справи.
      Він душу твою не допустить до зла.

      * Порушує обітницю в душі народу поваги немає!

      * І сонце і бурі - все витримають сміливо
      Високе слово і добрі справи.

      * Не вколовшись шипами, троянди не зірвеш.
      * Був першим в світі створено розум наш,
      Він - страж душі, трьох вартою
      вірний страж,
      Ті троє суть язик, очі і вуха:
      Через них добро і зло куштують душі.


      * Вінець, краса всього живого - розум,
      Визнай, що буття основа - розум.

      * Все в світі покриється пилом забуття, лиш двоє не знають ні смерті, ні тліну: лише справа героя так мова мудреця проходять століття, не знаючи кінця.

      * Доблість - надбання прагнути до високої мети.
      * Мир тільки вічний.
      Наше життя миттєвє.
      Але ім'я залишається у Всесвіті.
      Лише добрі діяння народ
      Прославить.
      Решта - все помре.

      * На радість потомство долею нам дано,
      Нам власного життя дорожче воно.
      Для серця рідніше притулку немає,
      І зв'язку тісніше не відає світло.

      * Про світ, як дивно коли ти: робиш -
      ламаєш те, а це виправляєш!
      * Такий вже долі непорушний закон:
      Один ніспровержений - інший піднесений,
      Падінням змінюється зліт у висоту.
      Божевільний, хто вірить в земну марноту.

      * Якщо справа гідно завершена, піднесе і прославить тебе вона.

      * Де правда проступає крізь туман,
      Там зазнає поразки обман ...


      * І той, в кого світоч розуму горить,
      Поганих діянь в світі не звершить.
      * Краща дружина з усіх на світі дружин
      Та, якою чоловік і в старості полонений.
      http://www.wisdoms.one/aforizmi_abulkasim_firdousi

      Переклала на українську мову 11.10.19 12.45




      Прокоментувати
      Народний рейтинг -- | Рейтинг "Майстерень" -- | Самооцінка -

    7. Дух є майстер, уява - інструмент...
      Дух есть мастер, воображение — инструмент, тело — послушный материал. В каждом человеке есть свой собственный внутренний мир, сотворенный силою воображения. Воображение порождается чистым и сильным желанием сердца. Если эта сила достаточна, чтобы озарить каждый уголок этого внутреннего мира, то все то, о чем человек помыслит, будет обретать форму в его душе. Парацельс
      Прочитала это мудрое изречение, решила ознакомиться с биографией автора.

      Дух є майстер, уява - інструмент, тіло - слухняний матеріал. В кожній людині є свій власний внутрішній світ, створений силою уяви. Уява породжується чистим і сильним бажанням серця. Якщо ця сила достатня, щоб осяяти кожен куточок цього внутрішнього світу, то все те, про що людина подумає, буде набувати форму в його душі Парацельс
      Прочитала цей мудрий вислів і вирішила ознайомитися з биографією автора
      ПАРАЦЕЛЬС (Paracelsus)
      (Филипп Ауреол Теофраст Бомбаст фон Гогенгейм; von Hohenheim)
      24 октября 1493 г. – 24 сентября 1541 г.
      Знаменитый средневековый врач и алхимик Парацельс родился в городке Айнзидельн (кантон Швиц, Швейцария) в семье врача. По примеру своего отца Парацельс начал изучать медицину – в Германии, Франции и Италии. В 1515 г. он получил во Флоренции степень доктора медицины, после чего странствовал по Европе, продолжая изучать медицину и алхимию.
      В 1526 г. Парацельс стал профессором университета и городским врачом в Базеле; в университете он читал лекции на немецком языке, а не на традиционной латыни, что тогда было неслыханной дерзостью. Лекции его привлекали множество слушателей и стали широко известными; в то же время Парацельс приобрёл множество врагов среди врачей и аптекарей, поскольку в своих лекциях он резко выступал против схоластической медицины и слепого почитания авторитета Галена; публично сжёг учебник медицины, написанный на основе представлений античных учёных. В 1528 г. Парацельсу пришлось покинуть Базель, где ему угрожал суд за вольнодумство. Последние годы жизни он вновь скитался по городам Эльзаса, Баварии, Швейцарии, посетил даже Пруссию, Польшу и Литву, и, наконец, поселился в Зальцбурге, где нашел могущественного покровителя в лице архиепископа и пфальцграфа рейнского. Здесь он и умер в 1541 г. (по некоторым данным, насильственной смертью).
      Парацельс решительно отверг учение древних о четырёх соках человеческого тела и считал, что все процессы, происходящие в организме, – химические процессы. Он различает четыре главные группы причин болезней, которые он называет entia: 1) ens astrale – космические и атмосферические влияния, 2) ens naturale – причины, лежащие в анатомо-физиологических свойствах организма; они распадаются на две главные группы: ens veneni – ядовитые вещества в пище и питье и ens seminis – наследственные аномалии; 3) ens spirituale – психические влияния и 4) ens Deale – Божье попущение.
      Свою терапию Парацельс основывал на алхимическом учении о трёх принципах; он учил, что в составе живого тела участвуют три вещественных начала, которые входят в состав всех тел природы (tria prima): ртуть, сера и соль. В здоровом теле эти начала находятся в равновесии; если же одно из них преобладает над другими или находится не в достаточном количестве, то возникают различные заболевания.
      Парацельс изучал лечебное действие различных химических элементов и соединений, ввёл практику употребление препаратов меди, ртути, сурьмы и мышьяка; выделял лекарства из растений и применял их в виде тинктур, экстрактов и эликсиров; развил новое для того времени представление о дозировке лекарств, использовал минеральные источники для лечебных целей. Он указывал на необходимость поисков и применения специфических средств против отдельных болезней (например, ртути против сифилиса). Парацельс сблизил химию и врачебную науку, поэтому учение Парацельса и его последователей называется иатрохимией «Химия – один из столпов, на которые должна опираться врачебная наука. Задача химии вовсе не в том, чтобы делать золото и серебро, а в том, чтобы готовить лекарства».
      Взгляды Парацельса и его практическая деятельность, однако, пронизаны средневековой мистикой. Его система представляет сочетание мистического сумбура с отдельными светлыми мыслями, облеченными в схоластико-кабалистическую форму. Парацельс не отрицал возможности изготовления философского камня; в его сочинениях можно найти подробный рецепт приготовления гомункула. Важнейшей частью своей медицины он считал учение об «архее» – высшем духовном принципе, якобы регулирующем жизнедеятельность организма.

      Источники:
      1. Биографии великих химиков. Перевод с нем. под ред. Быкова Г.В. – М.: Мир, 1981. 320 с.
      2. Энциклопедический словарь. Брокгауз Ф.А., Ефрон И.А. В 86 тт.
      ПАРАЦЕЛЬС (Paracelsus)
      (Філіп Ауреол Теофраст Бомбаст фон Гогенгейм; von Hohenheim)
      24 жовтня 1493 р - 24 вересень 1541 р
      Знаменитий середньовічний лікар і алхімік Парацельс народився в містечку Айнзідельн (кантон Швіц, Швейцарія) в родині лікаря. За прикладом свого батька Парацельс почав вивчати медицину - в Німеччині, Франції та Італії. У 1515 році він отримав у Флоренції ступінь доктора медицини, після чого мандрував по Європі, продовжуючи вивчати медицину і алхімію.
      У 1526 році Парацельс став професором університету і міським лікарем у Базелі; в університеті він читав лекції на німецькій мові, а не на традиційній латині, що тоді було нечуваною зухвалістю. Лекції його залучали безліч слухачів та стали широко відомими; в той же час Парацельс придбав безліч ворогів серед лікарів і аптекарів, оскільки в своїх лекціях він різко виступав проти схоластичної медицини і сліпого шанування авторитету Галена; публічно спалив підручник медицини, написаний на основі уявлень античних вчених.
      У 1528 р Парацельсу довелося покинути Базель, де йому погрожував суд за вільнодумство. Останні роки життя він знову поневірявся по містах Ельзасу, Баварії, Швейцарії, відвідав навіть Пруссію, Польщу і Литву, і, нарешті, оселився в Зальцбурзі, де знайшов могутнього покровителя в особі архієпископа і пфальцграфа рейнського. Тут він і помер в 1541 р (за деякими даними, насильницькою смертю).
      Парацельс рішуче відкинув вчення древніх про чотири соки людського тіла і вважав, що всі процеси, що відбуваються в організмі, - хімічні процеси. Він розрізняє чотири головні групи причин хвороб, які він називає entia: 1) ens astrale - космічні і атмосферні впливу, 2) ens naturale - причини, що лежать в анатомо-фізіологічні властивості організму; вони розпадаються на дві головні групи: ens veneni - отруйні речовини в їжі і пиття і ens seminis - спадкові аномалії; 3) ens spirituale - психічні впливу і 4) ens Deale - Боже потурання.
      Свою терапію Парацельс засновував на алхімічному вченні про трьох принципах; він учив, що в складі живого тіла беруть участь три речових початку, які входять до складу всіх тіл природи (tria prima): ртуть, сірка та сіль. В здоровому тілі ці початку знаходяться в рівновазі; якщо ж одне з них переважає над іншими або знаходиться не в достатній кількості, то виникають різні захворювання.
      Парацельс вивчав лікувальну дію різних хімічних елементів і сполук, ввів практику вживання препаратів міді, ртуті, сурми та миш'яку; виділяв ліки з рослин і застосовував їх у вигляді тинктур, екстрактів і еліксирів; розвинув нове для того часу уявлення про дозування ліків, використовував мінеральні джерела для лікувальних цілей. Він вказував на необхідність пошуків і застосування специфічних засобів проти окремих хвороб (наприклад, ртуті проти сифілісу). Парацельс зблизив хімію і лікарську науку, тому вчення Парацельса і його послідовників називається іатрохіміі «Хімія - один із стовпів, на які повинна спиратися медицина.
      Завдання хімії зовсім не в тому, щоб робити золото і срібло, а в тому, щоб готувати ліки ».
      Погляди Парацельса і його практична діяльність, однак, пронизані середньовічної містикою. Його система являє поєднання містичного сумбуру з окремими світлими думками, одягнений у схоластики-кабалістичних форму. Парацельс не заперечив можливості виготовлення філософського каменю; в його творах можна знайти докладний рецепт приготування гомункула. Найважливішою частиною своєї медицини він вважав вчення про «архее» - вищому духовному принципі, нібито регулюючому життєдіяльність організму.
      джерела:
      1. Біографії великих хіміків. Переклад з нім. під ред. Бикова Г.В. - М .: Світ, 1981. 320 с.
      2. Енциклопедичний словник. Брокгауз Ф.А., Ефрон И.А. У 86 тт.
      Парацельс (лат. Paracelsus), настоящее имя Филипп Авреол Теофраст Бомбаст фон Гогенгейм (лат. Philippus Aureolus Theophrastus Bombast von Hohenheim). Родился 21 сентября 1493 года в Эге, кантон Швиц - умер 24 сентября 1541 года в Зальцбурге. Знаменитый швейцарский алхимик, врач, философ, естествоиспытатель, натурфилософ эпохи Возрождения, один из основателей ятрохимии. Подверг критическому пересмотру идеи древней медицины. Способствовал внедрению химических препаратов в медицину. Считается одним из основателей современной науки. Признается величайшим оккультистом средневековья и мудрейшим врачом своего времени.
      Изобретённый им самим псевдоним Парацельс означает «превзошедший Цельса», древнеримского энциклопедиста и знатока медицины первого века до н. э. Современники сравнивали деятельность Парацельса с деятельностью Лютера, так как, подобно Лютеру в религии, Парацельс был великим реформатором медицинской науки и практики. Парацельс родился в семье врача, происходившего из старинного, но обедневшего дворянского рода. Мать работала медсестрой в аббатстве. Был очень тщедушного вида, большая голова и худенькие кривые ноги.
      В семье Парацельс получил прекрасное образование в области медицины и философии. К 16 годам Парацельс знал основы хирургии, терапии и хорошо ориентировался в основах алхимии. В 16 лет Парацельс навсегда покидает дом и уезжает учиться в Базельский университет. После этого, в Вюрцбурге, у аббата Иоганна Тритемия, одного из величайших адептов магии, алхимии и астрологии, Парацельс изучал древние тайные учения. Университетское образование Парацельс получил в Ферраре, здесь же был удостоен степени доктора медицины.
      С 1517 года Парацельс предпринимал многочисленные путешествия и, возможно, являлся предшественником или основателем тайных обществ, которые появляются в XVII веке в Европе, посещал различные университеты Европы, участвовал в качестве медика в военных кампаниях, наведывался в имперские земли, во Францию, Англию, Шотландию, Испанию, Португалию, Скандинавские страны, Польшу, Литву, Пруссию, Венгрию, Трансильванию, Валахию, государства Апеннинского полуострова (ходили слухи, что он побывал в Северной Африке, Палестине, Константинополе, России и в татарском плену).

      По свидетельству Ван Гельмонта в 1521 году Парацельс прибыл в Константинополь и получил там Философский камень. Адептом, от которого Парацельс получил этот камень, был, как упоминается в некоей книге «Aureum vellus» (Золотое руно - лат.) (напечатанной в Роршахе в 1598 г.), некий Соломон Трисмозин, или Пфайфер, соотечественник Парацельса. Говорится, что этот Трисмозин обладал также универсальной панацеей; утверждают, что в конце XVII века он был ещё жив: его видел какой-то французский путешественник. Парацельс путешествовал по придунайским странам и посетил Италию, где служил военным хирургом в имперской армии и принял участие во множестве военных экспедиций того времени.

      В своих странствиях он собрал много полезных сведений, причем не только от врачей, хирургов и алхимиков, но и общаясь с палачами, цирюльниками, пастухами, евреями, цыганами, повитухами и предсказателями. Он черпал знания и от великих, и от малых, у ученых и среди простонародья; его можно было встретить в компании погонщиков скота или бродяг, на проезжих дорогах и в трактирах, что послужило поводом для жестоких упреков и поношений, которыми в своей ограниченности осыпали его враги. Проведя в скитаниях десять лет, то применяя на практике свое искусство врача, то преподавая или изучая, по обычаю тех времен, алхимию и магию, в возрасте тридцати двух лет он возвратился обратно в Германию, где вскоре прославился после нескольких удивительных случаев исцеления больных.
      В 1526 г. приобрел право бюргера в Страсбурге, а в 1527 г. по протекции известного книгоиздателя Иоганна Фробена стал городским врачом Базеля. Также в 1527 г. по рекомендации Оксколампадия, городской совет назначил его профессором физики, медицины и хирургии, положив высокое жалование. В Базельском университете он читал курс медицины на немецком языке, что было вызовом всей университетской традиции, обязывавшей преподавать только на латыни.
      Его лекции, в отличие от выступлений коллег, не были простым повторением мнений Галена, Гиппократа и Авиценны, изложение которых являлось единственным занятием профессоров медицины того времени. Его учение было действительно его собственным, и он преподавал его невзирая на чужие мнения, заслуживая этим аплодисменты студентов и ужасая своих ортодоксальных коллег тем, что нарушал установленный обычай учить только тому, что можно надежно подкрепить устоявшимися, общепринятыми свидетельствами, независимо от того, было ли это совместимо с разумом и истиной.

      В 1528 г., в результате конфликта с городскими властями, Парацельс переехал в Кольмар. В это время был почти на 10 лет отлучён от академии. В 1529 и 1530 гг. посетил Эсслинген и Нюрнберг. «Настоящие» врачи из Нюрнберга ославили его как мошенника, шарлатана и самозванца. Чтобы опровергнуть их обвинения, он попросил городской совет доверить ему лечение нескольких пациентов, чьи болезни считались неизлечимыми. К нему направили несколько больных слоновой болезнью, которых он излечил за короткое время, не прося никакой платы. Свидетельства этого можно найти в городском архиве Нюрнберга. Парацельс изобрел несколько эффективных лекарств.

      Одно из его крупных достижений - объяснение природы и причин силикоза (профессиональная болезнь горняков). В последующие годы Парацельс много путешествовал, писал, лечил, исследовал, ставил алхимические опыты, проводил астрологические наблюдения. В 1530 г. в одном из замков Бератцхаузена он завершил работу над «Парагранумом» (1535). После непродолжительного пребывания в Аугсбурге и Регенсбурге перебрался в Санкт-Галлен и в начале 1531 г. закончил здесь многолетний труд о происхождении и протекании болезней «Парамирум» (1532). В 1533 г. он остановился в Филлахе, где написал «Лабиринт заблуждающихся медиков» (1533) и «Хроника Картинии» (1535).

      В последние годы жизни были созданы трактаты «Философия» (1534), «Потаенная философия» (первое издание осуществлено в переводе на фламандский язык, 1533), «Великая астрономия» (1531) и ряд небольших натурфилософских работ, в их числе «Книга о нимфах, сильфах, пигмеях, саламандрах, гигантах и прочих духах» (1536). После этого он побывал в Мерене, Каринтии, Крайне и в Венгрии и в итоге осел в Зальцбурге, куда был приглашен герцогом Эрнстом, пфальцграфом Баварским, большим любителем тайных наук. Там Парацельс наконец смог увидеть плоды своих трудов и обрести славу. Наконец-то он может заняться врачебной практикой и писать труды, не заботясь о том, что завтра, быть может, ему придется перебираться в другой город. У него собственный домик на окраине, кабинет и лаборатория.

      24 сентября 1541 года, находясь в маленьком номере гостиницы «Белая лошадь» на набережной Зальцбурга, он умер после непродолжительной болезни (в возрасте 48 лет и трёх дней). Был похоронен на кладбище городской церкви св. Себастьяна. Обстоятельства его смерти до сих пор не ясны, но самые последние исследования подтверждают версию его современников, согласно которой Парацельс во время званого обеда подвергся вероломному нападению бандитов, нанятых кем-то из лекарей, его врагов, и в результате падения на камень проломил череп, что спустя несколько дней и привело к смерти.

      Учение Парацельса: Средневековой медицине, в основе которой лежали теории Аристотеля, Галена и Авиценны, он противопоставил «спагирическую» медицину, созданную на базе учения Гиппократа. Он учил, что живые организмы состоят из тех же ртути, серы, солей и ряда других веществ, которые образуют все прочие тела природы; когда человек здоров, эти вещества находятся в равновесии друг с другом; болезнь означает преобладание или, наоборот, недостаток одного из них. Одним из первых начал применять в лечении химические средства.

      Парацельса считают предтечей современной фармакологии, ему принадлежит фраза: «Всё есть яд, и ничто не лишено ядовитости; одна лишь доза делает яд незаметным» (в популярном изложении: «Всё - яд, всё - лекарство; то и другое определяет доза»). По мнению Парацельса, человек - это микрокосм, в котором отражаются все элементы макрокосма; связующим звеном между двумя мирами является сила «М» (с этой буквы начинается имя Меркурия). По Парацельсу, человек (который также является квинтэссенцией, или пятой, истинной сущностью мира) производится Богом из «вытяжки» целого мира и несёт в себе образ Творца.

      Не существует никакого запретного для человека знания, он способен и, согласно Парацельсу, даже обязан исследовать все сущности, имеющиеся не только в природе, но и за её пределами. Парацельс оставил ряд алхимических сочинений, в том числе: «Химическая псалтирь, или философские правила о Камне Мудрых», «Азот, или о древесине и нити жизни» и др. В одном из этих сочинений употребил термин гном. Именно он дал название металлу цинку, использовав написание «zincum» или «zinken» в книге Liber Mineralium II. Это слово, вероятно, восходит к нем. Zinke, означающее «зубец» (кристаллиты металлического цинка похожи на иглы).
      Аффоризмы.
      Человек есть реализованная мысль. Человек есть то, что он думает. Парацельс
      Задача врача — восстановить равновесие в организме больного. Парацельс
      Страх ослабляет человека и отдаёт его на растерзание болезням. Парацельс
      Здоровье - это гармоничное равновесие количества и качества. Парацельс
      Мысли человека воздействуют на мир, а мир воздействует на человека. Парацельс
      Женщины более страстны и чувственны, чем мужчины, их воображение сильнее. Парацельс
      Защитить себя от чужой воли можно только развивая и усиливая свою волю. Парацельс
      Зависть разрушает организм того, кто поддаётся этому чувству. Парацельс
      Врач, не уверенный в своих силах, не сможет добиться успеха. Парацельс
      Наличие хорошего врача в городе — благодеяние Господне. Парацельс
      Сила воли — самое главное в медицине. Парацельс
      Врач без интуиции не добьётся успеха. Парацельс
      Медицина в большей мере искусство, а не наука. Парацельс
      Каждый человек должен сам спасать своё тело и душу. Те, кто надеется, что их спасут другие, будут разочарованы. Парацельс
      Если что-то происходит вопреки законам природы, следует вспомнить, что еще не все законы природы нам известны. Парацельс
      Все элементы Вселенной имеют взаимосвязи, все существа в этом мире связаны между собой. Парацельс
      Луна, особенно во время новолуния, оказывает огромное влияние на организм человека. Парацельс
      Всё есть яд, и ничто не лишено ядовитости; одна лишь доза делает яд незаметным. Парацельс
      То, что в одном веке считают мистикой, в другом становится научным знанием. Парацельс

      Стремление к соитию есть средство, которое природа создала для спасения и сохранения рода, а не для удовлетворения похоти. Парацельс

      Человек должен уметь руководить своим воображением и не давать воображению руководить собой. Парацельс

      Вера обладает огромной силой, во много раз большей, чем сила физического тела. Парацельс

      Все болезни, за исключением механических повреждений, происходят от упадка духа. Парацельс
      Сила воображения может вызвать у человека болезнь и может излечить его. Парацельс

      Проклятия и благословения оказывают на человека реальное воздействие. Парацельс

      Сомнение может разрушить любое лечение. Парацельс

      Внешний вид соответствует характеру души. Парацельс
      Источник: https://stuki-druki.com
      Перевела на украинский язык 10.10.19 7.00

      Парацельс (лат. Paracelsus), справжнє ім'я Філіп авреолі Теофраст Бомбаст фон Гогенгейм (лат. Philippus Aureolus Theophrastus Bombast von Hohenheim). Народився 21 вересня 1493 в Еге, кантон Швіц - помер 24 вересня 1541 року в Зальцбурзі. Знаменитий швейцарський алхімік, лікар, філософ, природознавець, натурфілософ епохи Відродження, один із засновників ятрохимии. Піддав критичному перегляду ідеї древньої медицини. Сприяв впровадженню хімічних препаратів в медицину. Вважається одним із засновників сучасної науки. Зізнається найбільшим окультистом середньовіччя і наймудрішим лікарем свого часу.
      Винайдений ним самим псевдонім Парацельс означає «перевершив Цельса», давньоримського енциклопедиста і знавця медицини першого століття до н. е. Сучасники порівнювали діяльність Парацельса з діяльністю Лютера, так як, подібно Лютеру в релігії, Парацельс був великим реформатором медичної науки і практики. Парацельс народився в сім'ї лікаря, що походив із старовинного, але збіднілого дворянського роду. Мати працювала медсестрою в абатстві. Був дуже худого виду, велика голова і худенькі криві ноги.
      У родині Парацельс отримав прекрасну освіту в галузі медицини і філософії. До 16 років Парацельс знав основи хірургії, терапії і добре орієнтувався в основах алхімії. У 16 років Парацельс назавжди покидає будинок і їде вчитися до Базельського університету. Після цього, в Вюрцбурзі, в абата Йоганна Трітемія, одного з найбільших адептів магії, алхімії і астрології, Парацельс вивчав стародавні таємні вчення. Університетська освіта Парацельс отримав у Феррарі, тут же був удостоєний ступеня доктора медицини.
      З 1517 року Парацельс робив численні подорожі і, можливо, був попередником або засновником таємних товариств, які з'являються в XVII столітті в Європі, відвідував різні університети Європи, брав участь в якості медика в військових кампаніях, навідувався в імперські землі, до Франції, Англії, Шотландії , Іспанію, Португалію, Скандинавські країни, Польщу, Литву, Пруссію, Угорщину, Трансільванію, Валахію, держави Апеннінського півострова (ходили чутки, що він побував в Північній Африці, Палестині, Константинополі, Росії та в атарском полоні).
      За свідченням Ван Гельмонта в 1521 році Парацельс прибув до Константинополя і отримав там Філософський камінь. Адептом, від якого Парацельс отримав цей камінь, був, як згадується в якійсь книзі «Aureum vellus» (Золоте руно - лат.) (Надрукованій в Роршаха в 1598 р), якийсь Соломон Трісмозін, або Пфайфер, співвітчизник Парацельса. Йдеться про те, що цей Трісмозін володів також універсальної панацеєю; стверджують, що в кінці XVII століття він був ще живий: його бачив якийсь французький мандрівник. Парацельс подорожував по придунайським країнам і відвідав Італію, де служив військовим хірургом в імперської армії і взяв участь в безлічі військових експедицій того часу.
      У своїх мандрах він зібрав багато корисних відомостей, причому не тільки від лікарів, хірургів і алхіміків, а й спілкуючись з катами, цирульниками, пастухами, євреями, циганами, повитуха і провісниками. Він черпав знання і від великих, і від малих, у вчених і серед простого люду; його можна було зустріти в компанії погоничів худоби або бродяг, на проїжджих дорогах і в трактирах, що послужило приводом для жорстоких докорів і зневаги, якими у своїй обмеженості обсипали його вороги. Провівши в поневіряннях десять років, то застосовуючи на практиці своє мистецтво лікаря, то викладаючи або вивчаючи, за звичаєм тих часів, алхімію і магію, у віці тридцяти двох років він повернувся назад в Німеччину, де незабаром прославився після кількох дивовижних випадків зцілення хворих.
      У 1526 році придбав право бюргера в Страсбурзі, а в 1527 р по протекції відомого книговидавця Йоганна Фробена став міським лікарем Базеля. Також в 1527 р за рекомендацією Оксколампадія, міська рада призначив його професором фізики, медицини і хірургії, поклавши високу платню. У Базельському університеті він читав курс медицини на німецькій мові, що було викликом усій університетській традиції, зобов'язує викладати тільки на латині.
      Його лекції, на відміну від виступів колег, які не були простим повторенням думок Галена, Гіппократа й Авіценни, виклад яких було єдиним заняттям професорів медицини того часу. Його вчення було дійсно його власним, і він викладав його незважаючи на чужі думки, заслуговуючи цим оплески студентів і жахаючи своїх ортодоксальних колег тим, що порушував встановлений звичай вчити тільки тому, що можна надійно підкріпити усталеними, загальноприйнятими свідченнями, незалежно від того, чи було це сумісно з розумом і істиною.
      У 1528 р в результаті конфлікту з міською владою, Парацельс переїхав в Кольмар. У цей час був майже на 10 років відлучений від академії. У 1529 і 1530 рр. відвідав Есслінген і Нюрнберг. «Справжні» лікарі з Нюрнберга знеславили його як шахрая, шарлатана і самозванця. Щоб спростувати їх звинувачення, він попросив міську раду довірити йому лікування декількох пацієнтів, чиї хвороби вважалися невиліковними. До нього направили кілька хворих слонової хворобою, яких він вилікував за короткий час, не просячи ніякої плати. Свідчення цього можна знайти в міському архіві Нюрнберга. Парацельс винайшов кілька ефективних ліків.
      Одне з його великих досягнень - пояснення природи і причин силікозу (професійна хвороба гірників). У наступні роки Парацельс багато подорожував, писав, лікував, досліджував, ставив алхімічні досліди, проводив астрологічні спостереження. У 1530 року в одному із замків Бератцхаузена він завершив роботу над «Парагранумом» (одна тисяча п'ятсот тридцять п'ять). Після нетривалого перебування в Аугсбурзі і Регенсбурзі перебрався в Санкт-Галлен і на початку 1531 році закінчив тут багаторічну працю про походження та протіканні хвороб «Парамірум» (1532 р). У 1533 році він зупинився в Філласі, де написав «Лабіринт помиляються медиків» (1533) і «Хроніка картини» (1535).
      В останні роки життя були створені трактати «Філософія» (1534), «Таємна філософія» (перше видання здійснено в перекладі на фламандський мову, 1533), «Велика астрономія» (1 531) та ряд невеликих натурфілософських робіт, в їх числі «Книга про мавок, сильф, пігмеїв, саламандр, гігантах та інших духів »(1536) або менших. Після цього він побував в мерен, Каринтії, Вкрай і в Угорщині і в підсумку осів в Зальцбурзі, куди був запрошений герцогом Ернстом, пфальцграфом Баварським, великим любителем таємних наук. Там Парацельс нарешті зміг побачити плоди своєї праці і знайти славу. Нарешті він може зайнятися лікарською практикою і писати праці, не піклуючись про те, що завтра, можливо, йому доведеться перебиратися в інше місто. У нього власний будиночок на околиці, кабінет і лабораторія.

      24 вересня 1541 року, перебуваючи в маленькому номері готелю «Білий кінь» на набережній Зальцбурга, він помер після нетривалої хвороби (у віці 48 років і трьох днів). Був похований на кладовищі міської церкви св. Себастьяна. Обставини його смерті досі не зрозумілі, але останні дослідження підтверджують версію його сучасників, згідно з якою Парацельс під час званого обіду піддався віроломному нападу бандитів, найнятих кимось із лікарів, його ворогів, і в результаті падіння на камінь проломив череп, що через кілька днів і призвело до смерті.
      Вчення Парацельса: Середньовічної медицині, в основі якої лежали теорії Аристотеля, Галена і Авіценни, він протиставив «спагіріческую» медицину, створену на базі вчення Гіппократа. Він вчив, що живі організми складаються з тих же ртуті, сірки, солей і ряду інших речовин, які утворюють всі інші тіла природи; коли людина здорова, ці речовини знаходяться в рівновазі один з одним; хвороба означає переважання або, навпаки, недолік одного з них. Одним з перших почав застосовувати в лікуванні хімічні засоби.
      Парацельса вважають предтечею сучасної фармакології, йому належить фраза: «Все є отрута, і ніщо не позбавлене отруйності; одна лише доза робить отруту непомітною »(у популярному викладі:« Все - отрута, все - ліки; те й інше визначає доза »). На думку Парацельса, людина - це мікрокосм, в якому відображаються всі елементи макрокосму; сполучною ланкою між двома світами є сила «М» (з цієї літери починається ім'я Меркурія). За Парацельсу, людина (який також є квінтесенцією, або п'ятої, дійсною сутністю світу) проводиться Богом з «витяжки» цілого світу і несе в собі образ Творця.
      Не існує ніякого забороненого для людини знання, він здатний і, згідно Парацельсу, навіть зобов'язаний дослідити всі сутності, наявні не тільки в природі, а й за її межами. Парацельс залишив ряд алхімічних творів, в тому числі: «Хімічна псалтир, або філософські правила про Камінь Мудрих», «Азот, або про деревину і нитки життя» та ін. В одному з цих творів вжив термін гном. Саме він дав назву металу цинку, використавши написання «zincum» або «zinken» в книзі Liber Mineralium II. Це слово, ймовірно, походить від нього. Zinke, що означає «зубець» (кристалітів металевого цинку схожі на голки).
      Джерело: https://stuki-druki.com/authors/Paracels.php
      Афоризми .
      Людина є реалізована думка. Людина є те, що він думає.
      Завдання лікаря - відновити рівновагу в організмі хворого.
      Страх послаблює людини і віддає його на розтерзання хвороб.
      Здоров'я - це гармонійна рівновага кількості і якості.
      Думки людини впливають на світ, а світ впливає на людину.
      Жінки більш пристрасні і чуттєві, ніж чоловіки, їх уява сильніша.
      Захистити себе від чужої волі можна тільки розвиваючи і посилюючи свою волю. Заздрість руйнує організм того, хто піддається цьому почуттю.
      Лікар, не впевнений в своїх силах, не зможе домогтися успіху.
      Наявність хорошого лікаря в місті - благодіяння Господнє.
      Сила волі - найголовніше в медицині.
      Лікарю без інтуїції не вдасться домогтися успіху.
      Медицина в більшій мірі мистецтво, а не наука.
      Кожна людина повинна сама рятувати своє тіло і душу. Ті, хто сподівається, що їх врятують інші, будуть розчаровані.
      Якщо щось відбувається всупереч законам природи, слід згадати, що ще не всі закони природи нам відомі.
      Всі елементи Всесвіту мають взаємозв'язок, всі істоти в цьому світі пов'язані між собою.
      Місяць, особливо під час молодика, має великий вплив на організм людини.
      Все є отрута, і ніщо не позбавлене отруйності; одна лише доза робить отруту непомітною.
      Те, що в одному столітті вважають містикою, в іншому стає науковим знанням.
      Прагнення до злягання є засіб, яке природа створила для порятунку і збереження роду, а не для задоволення похоті.
      Людина повинна вміти керувати своєю уявою і не давати уяві керувати собою. ( Віра має величезну силу, у багато разів більшу, ніж сила фізичного тіла.
      Всі хвороби, за винятком механічних пошкоджень, походять від зневіри.
      Сила уяви може викликати у людини хворобу і може вилікувати його.
      Прокльони і благословення надають на людину реальний вплив.
      Сумнів може зруйнувати будь-яке лікування.
      Зовнішній вигляд відповідає характеру душі.
      Переклала на українську мову 10.10.19 7.00


      Прокоментувати
      Народний рейтинг -- | Рейтинг "Майстерень" -- | Самооцінка -

    8. Мистецтво - це втілення краси...
      Искусство — это воплощение красоты, гармоничное сочетание частей. Искусство неподвластно разуму, оно интуитивно. Его постижение приходит прежде понимания умом. То, что не прекрасно, — не искусство.Хорхе Анхель Ливрага
      Искусство — это мудрость в обличии красоты.Хорхе Анхель Ливрага
      Искусство, не несущее послания, подобно пустому конверту.Хорхе Анхель Ливрага
      Наука, искусство, философия, не проникнутые гуманизмом, лишенные чувства истории, не движимые любовью к человечеству, не занятые глубокими поисками человеческих ценностей, — это не наука, не искусство и не философия. Хорхе Анхель Ливрага
      Счастлив тот, кто способен заплакать, читая стихи, чье лицо отражает возвышенное волнение, рождающееся при звуках прекрасной музыки. Хорхе Анхель Ливрага
      Перевела на украинский язык 9.10.19 10.27
      Прочитала эти мудрые высказывания и решила познакомиться с биографией автора…


      Мистецтво - це втілення краси, гармонійне поєднання частин. Мистецтво непідвладне розуму, воно інтуїтивно. Його осягнення приходить перш розуміння розумом. Те, що не дуже добре, - не мистецтво. Хорхе Анхель Ліврага
      Мистецтво - це мудрість в образі краси. Хорхе Анхель Ліврага
      Мистецтво, що не несе послання, подібно пустому конверту. Хорхе Анхель Ліврага
      Наука, мистецтво, філософія, чи не пройняті гуманізмом, позбавлені почуття історії, які не рухомі любов'ю до людства, не зайняті глибокими пошуками людських цінностей, - це не наука, не мистецтво і не філософія. Хорхе Анхель Ліврага
      Щасливий той, хто здатний заплакати, читаючи вірші, чиє обличчя відображає піднесене хвилювання, що народжується при звуках чудової музики. Хорхе Анхель Ліврага
      Переклала на українську мову 9.10.19 10.27
      Прочитала ці мудрі вислови і вирішила познайомитися з біографією автора…

      Биография Хорхе Анхель Ливрага Рицци
      Профессор Хорхе Анхель Ливрага Рицци, итальянец по национальности, родился в Буэнос-Айресе (Аргентина) 3 сентября 1930 года. Скончался в Мадриде 7 октября 1991 года. И его мать, Виктория Рицци, и отец, инженер Анхель Ливрага, имели итальянское происхождение: их семьи эмигрировали в Аргентину в конце XIX века. Это обстоятельство позже позволило ему принять итальянское гражданство.
      Ранняя смерть отца (Хорхе было тогда пятнадцать) вызвала в душе юноши глубокие переживания и переосмысления, которые вылились в поиск смысла жизни. Он начал знакомиться с различными философскими группами, в которых изучал историю религий и символизм, совмещая это с занятиями на медицинском факультете университета Буэнос-Айреса. В то же время глубокий интерес к истории, археологии и искусству побудил его прослушать соответствующие курсы в том же университете. Одновременно он занимался и поэтическим творчеством, результатом чего стала национальная премия Аргентины в области поэзии, полученная им в 1951 году за сборник «Лотос».
      В 1957 году он основал журнал «Теософские исследования», задачей которого было познакомить университетскую молодежь с теми связями, которые существуют между древней, традиционной мудростью и новыми научными открытиями XX века. В том же году, воспользовавшись приездом в Буэнос-Айрес известного философа Шри Рама и при поддержке последнего, он сделал следующий шаг — основал «Новый Акрополь». Эта ассоциация призвана пробуждать у молодежи интерес к философии, продолжая традицию классических философских школ, подобных платоновской и неоплатонической. «Мы осознали, что человечество обладает неисчислимым сокровищем Мудрости, которое было скрыто и забыто и сегодня недоступно молодежи. Эта Мудрость дает ответы на вопросы о смысле жизни, о наилучших формах устройства общества и мира, в котором мы живем», — вспоминал он.
      Несколькими годами спустя «Новый Акрополь», организация по своему принципу международная, вышла за пределы Аргентины, основав отделение в Монтевидео (Уругвай). За этим первым шагом последовали другие. Отделения «Нового Акрополя» появились в таких странах Американского континента, как Мексика, Перу, Чили, Венесуэла… В 1972 году Х.А. Ливрага принял решение распространить деятельность «Нового Акрополя» и на европейский континент — сначала в Испанию, затем во Францию и Великобританию. На этом движение не остановилось, и сейчас Культурная ассоциация «Новый Акрополь» действует почти в 50 странах Европы, Америки и Азии.
      Можно сказать, что жизнь и деятельность Хорхе Анхеля Ливраги были неразрывно связаны с движением, которое он основал. Особое внимание он уделял созданию прочного фундамента знаний, представляющего собой синтез величайших философских учений. Эти учения на всем протяжении истории человечества закладывали основы цивилизаций и культур. Неутомимый путешественник, он посещал одну за другой акропольские страны, развивая культурную деятельность и проводя занятия, писал статьи, общался с огромным количеством людей.
      Прежде всего он заботился о том, чтобы все это богатство знаний можно было применять на практике; он предлагал философию как образ жизни, подходящий для любого типа людей самого разного менталитета и социального происхождения во всем мире. Он обычно определял свою работу как «создание модуля выживания», который помог бы появиться более совершенному человеку и тем самым создать более совершенный мир. Барьеры, которые обычно разделяют и сталкивают между собой людей, — насилие, догматизм, расизм и все виды нетерпимости — потеряют свою разрушительную силу, если будет прививаться другой образ жизни. Его основная черта — толерантность, базирующаяся на прочном философском фундаменте, который позволяет развивать таланты и способности, таящиеся в душе каждого человека.

      Литературные труды
      Все труды Хорхе Анхеля Ливраги подчинены задаче донести знания и философию до самой широкой аудитории и имеют просветительский характер. Значительную часть его интеллектуального наследия составляет свод лекций и занятий, проводившихся для самой разной аудитории и посвященных самым разным темам. При всей широте подхода их основная идея — необходимость пробуждения в каждом человеке индивидуального сознания и ответственности за то, чтобы мир стал более справедливым и единым, чтобы образование и культура были доступны каждому. Хорхе Анхель Ливрага размышлял о том историческом моменте, в который ему довелось жить, и выступал за необходимость свободы мысли и независимости человека от обмана и манипуляции со стороны сильных мира сего. Собрание его лекций в четырех томах носит название «Магия, религия и наука для XXI века».
      Первые его книги были написаны в жанре исторического романа, как, например, «Анкор-ученик». Это рассказ о приключениях юного ученика, изучающего древнюю мудрость. Действие происходит незадолго до погружения под воду острова Посейдонис, последнего осколка мифической Атлантиды, описываемой Платоном. В этой книге Ливрага делится теми знаниями, которые он сам получил во время своего обучения философии. Он возвращается к жанру исторического романа в «Алхимике», в котором описывает тайные братства, существовавшие в Европе в XVI веке, и активно проводит идею защиты свободы мысли.
      Описание природных явлений составляет содержание его наиболее часто переводившейся книги — «Элементалы — духи Природы». Все области традиционной философии охватывает книга «Введение в мудрость Востока», настоящий путеводитель для тех, кто отправляется в путешествие в поиске знаний, составляющих суть разных философских и религиозных учений. Ту же просветительскую линию продолжает серия диалогов с двумя его ближайшими учениками «Письма к Делии и Фернану». В этой книге, отличающейся оригинальным подходом, рассматриваются вопросы, возникающие у молодых людей в процессе становления их философских взглядов.
      Обзор явлений, характерных для нашего времени, дается в двух других книгах — «Мифы XX века» и «Пес Моасси». В первой из них разоблачаются громкие слова, которыми оправдывались многие злоупотребления властью, насилие, несправедливость и противоречия. Читатель приглашается войти в XXI век независимым и свободным от чужого мнения. В книге «Пес Моасси», продолжающей эту тему, собака с ее простой и ясной логикой сталкивается с человеческой неразумностью.
      Любовь к археологии и глубокое знание египетской цивилизации побудили Х.А. Ливрагу выбрать темой другой своей книги Фивы, древнюю столицу Среднего царства. «Фивы — это состояние души», — с загадочной улыбкой говорит автор, рассказывая об этом столь далеком, но в то же время близком мире.
      Чтобы проникнуть в тайны души Греции, Ливрага выбирает тему театра, и так рождается исследование «Театр мистерий. Трагедия». Изучение этого вида искусства помогло ему заглянуть в мир души и понять, что она всегда стремится к высокому, и это стремление, как и внутренний герой, скрыто в сердце каждого человека. К сожалению, эта серия исследований осталась незавершенной.
      Эти книги Х.А. Ливраги были переведены на многие языки мира, в том числе на французский, английский, португальский, греческий, русский, турецкий, чешский и немецкий.

      Философское наследие
      В пятидесятые годы он основывает философскую школу "классического образца", стержнем которого стала система обучения, основанная на различных духовных и философских традициях человечества, на возрождении классического идеала философии как средства, дающего возможность жить более гуманно и полноценно.
      Всю свою жизнь проф. Ливрага посвятил распространению в мире идей братства между людьми и народами, борьбе за преодоление материальной и моральной нищеты своих современников. Он выступал в защиту свободы совести и свободы слова везде, где им что-либо угрожало.
      Его перу принадлежит много различных произведений: исследования древних культур и цивилизаций, романы, философские эссе и размышления о современном мире, а также многочисленные статьи. Его труды получили признание. Так в 1951 году на конкурсе национальной поэзии в Аргентине ему была присуждена первая премия. В 1976 году он награжден «Парижским Крестом» Французской Академии в области искусств, наук и литературы и принят в члены Буркхардтовской академии Швейцарии.Хорхе Анхель Ливрага скончался в 1991 году в Мадриде.
      Свою жизнь он посвятил служению гуманистическому идеалу, который вдохновляет и одухотворяет Культурную Ассоциацию «Новый Акрополь». Все свое имущество он завещал организации, и после смерти его дом и личная коллекция произведений искусства были переданы для создания музея.
      Делия Стейнберг Гусман.
      Перевела на украинский язык 9.10.19 11.08

      Біографія Хорхе Анхель Ліврага Ріцци
      Професор Хорхе Анхель Ліврага Ріцци, італієць за національністю, народився в Буенос-Айресі (Аргентина) 3. вересня 1930 року. Помер в Мадриді 7 жовтня 1991 року. І його мати, Вікторія Рицци, і батько, інженер Анхель Ліврага, мали італійське походження: їх сім'ї емігрували в Аргентину в кінці XIX століття. Ця обставина пізніше дозволило йому отримати італійське громадянство.
      Рання смерть батька (Хорхе було тоді п'ятнадцять) викликала в душі юнака глибокі переживання і переосмислення, які вилилися в пошук сенсу життя. Він почав знайомитися з різними філософськими групами, в яких вивчав історію релігій і символізм, поєднуючи це з заняттями на медичному факультеті університету Буенос-Айреса. У той же час глибокий інтерес до історії, археології та мистецтва спонукав його прослухати відповідні курси в тому ж університеті. Одночасно він займався і поетичною творчістю, результатом чого стала національна премія Аргентини в області поезії, яку він отримав в 1951 році за збірку «Лотос».
      У 1957 році він заснував журнал «Теософські дослідження», завданням якого було познайомити університетську молодь з тими зв'язками, які існують між давньою, традиційною мудрістю і новими науковими відкриттями XX століття. У тому ж році, скориставшись приїздом в Буенос-Айрес відомого філософа Шрі Рама і за підтримки останнього, він зробив наступний крок - заснував «Новий Акрополь». Ця асоціація покликана пробуджувати у молоді інтерес до філософії, продовжуючи традицію класичних філософських шкіл, подібних платонівської і неоплатоническої. «Ми усвідомили, що людство має незліченний скарб мудрості, яке було приховано і забуте і сьогодні недоступно молоді.
      Ця Мудрість дає відповіді на питання про сенс життя, про найкращі форми суспільного ладу і світу, в якому ми живемо », - згадував він.
      Кількома роками потому «Новий Акрополь», організація за своїм принципом міжнародна, вийшла за межі Аргентини, заснувавши відділення в Монтевідео (Уругвай). За цим першим кроком пішли інші. Відділення «Нового Акрополя» з'явилися в таких країнах Американського континенту, як Мексика, Перу, Чилі, Венесуела ... У 1972 році Х. А. Ліврага прийняв рішення поширити діяльність «Нового Акрополя» і на європейський континент - спочатку в Іспанію, потім до Франції і Великобританії. На цьому рух не зупинився, і зараз Культурна асоціація «Новий Акрополь» діє майже в 50 країнах Європи, Америки та Азії.
      Можна сказати, що життя і діяльність Хорхе Анхеля Лівраги були нерозривно пов'язані з рухом, яке він заснував. Особливу увагу він приділяв створенню міцного фундаменту знань, що представляє собою синтез найбільших філософських вчень. Ці навчання на всьому протязі історії людства закладали основи цивілізацій і культур.
      Невтомний мандрівник, він відвідував одну за одною акропольських країни, розвиваючи культурну діяльність і проводячи заняття, писав статті, спілкувався з величезною кількістю людей.
      Перш за все він дбав про те, щоб все це багатство знань можна було застосовувати на практиці; він пропонував філософію як спосіб життя, відповідний для будь-якого типу людей самого різного менталітету і соціального походження в усьому світі. Він зазвичай визначав свою роботу як «створення модуля виживання», який допоміг би з'явитися більш досконалої людини і тим самим створити більш досконалий світ. Бар'єри, які зазвичай поділяють і зіштовхують між собою людей, - насильство, догматизм, расизм і всі види нетерпимості - втратять свою руйнівну силу, якщо буде робити щеплення інший спосіб життя. Його основна риса - толерантність, що базується на міцному філософському фундаменті, який дозволяє розвивати таланти і здібності, що криються в душі кожної людини.

      Літературні праці
      Увесь труд Хорхе Анхеля Лівраги підпорядкований завданню донести знання і філософію до найширшої аудиторії і має просвітницький характер.
      Значну частину його інтелектуальної спадщини становить звід лекцій і занять, що проводилися для самої різної аудиторії і присвячених різним темам. При всій широті підходу їх основна ідея - необхідність пробудження в кожній людині індивідуальної свідомості і відповідальності за те, щоб світ став більш справедливим і єдиним, щоб освіта та культура були доступні кожному. Хорхе Анхель Ліврага розмірковував про той історичний момент, в який йому довелося жити, і виступав за необхідність свободи думки і незалежності людини від обману і маніпуляції з боку сильних світу цього. Збори його лекцій в чотирьох томах носить назву «Магія, релігія і наука для XXI століття».
      Перші його книги були написані в жанрі історичного роману, як, наприклад, «Анкор-учень». Це розповідь про пригоди юного учня, який вивчає давню мудрість. Дія відбувається незадовго до занурення під воду острова Посейдонис, останнього осколка міфічної Атлантиди, описуваної Платоном. У цій книзі Ліврага ділиться тими знаннями, які він сам отримав під час свого навчання філософії. Він повертається до жанру історичного роману в «Алхімік», в якому описує таємні братства, що існували в Європі в XVI столітті, і активно проводить ідею захисту свободи думки.
      Огляд явищ, характерних для нашого часу, дається в двох інших книгах - «Міфи XX століття» і «Пес Моассі». У першій з них викриваються гучні слова, якими виправдовувалися багато зловживань владою, насильство, несправедливість і протиріччя. Читач запрошується увійти в XXI століття незалежним і вільним від чужої думки. У книзі «Пес Моассі», що продовжує цю тему, собака з її простою і ясною логікою стикається з людською нерозумністю.
      Любов до археології і глибоке знання єгипетської цивілізації спонукали Х.А. Лівраги вибрати темою іншої своєї книги Фіви, древню столицю Середнього царства. «Фіви - це стан душі», - із загадковою посмішкою говорить автор, розповідаючи про це такому далекому, але в той же час близькому світу.
      Щоб проникнути в таємниці душі Греції, Ліврага вибирає тему театру, і так народжується дослідження «Театр містерій. Трагедія ». Вивчення цього виду мистецтва допомогло йому заглянути в світ душі і зрозуміти, що вона завжди прагне до високого, і це прагнення, як і внутрішній герой, приховано в серці кожної людини. На жаль, ця серія досліджень залишилася незавершеною.
      Ці книги Х.А. Лівраги були перекладені багатьма мовами світу, в тому числі на французьку, англійську, португальська, грецька, російська, турецька, чеська та німецька.

      Філософські погляди
      У п'ятдесяті роки він засновує філософську школу "класичного зразка", стержнем якого стала система навчання, заснована на різних духовних і філософських традиціях людства, на відродженні класичного ідеалу філософії як засобу, що дає можливість жити більш гуманно і повноцінно.
      Все своє життя проф. Ліврага присвятив поширенню в світі ідей братства між людьми і народами, боротьбі за подолання матеріальної і моральної убогості своїх сучасників. Він виступав на захист свободи совісті і свободи слова скрізь, де їм що-небудь загрожувало.
      Його перу належить багато різних творів: дослідження древніх культур і цивілізацій, романи, філософські есе і роздуми про сучасний світ, а також численні статті. Його праці отримали визнання. Так в 1951 році на конкурсі національної поезії в Аргентині йому була присуджена перша премія. У 1976 році він нагороджений «Паризьким Хрестом» Французької Академії в області мистецтв, наук і літератури та прийнятий в члени Буркхардтовской академії Швейцаріі.Хорхе Анхель Ліврага помер в 1991 році в Мадриді.
      Своє життя він присвятив служінню гуманістичному ідеалу, який надихає і одухотворяє Культурну Асоціацію «Новий Акрополь». Все своє майно він заповів організації, і після смерті його будинок і особиста колекція творів мистецтва були передані для створення музею.
      Делія Стейнберг Гусман.
      Переклала на українську мову 9.10.19 11.08




      Прокоментувати
      Народний рейтинг -- | Рейтинг "Майстерень" -- | Самооцінка -

    9. Насолода мріяти...
      Наслажденье мечтать, кто может здесь поспорить, не ныть , не плакать, не страдать, стремиться быть свободным…
      Чаще всматриваться ввысь, восходом солнца любоваться, природу и людей любить и чаще ими восхищаться…

      Наслаждение мечтать, чувствовать пульс жизни, строить планы, созидать, изучать науки, открывать свои таланты, жить в гармонии, без скуки…

      Наслаждение мечтать - это вдохновляет, утром хочется вставать, просыпаться рано, времени нет унывать, сколько дел ведь надо сделать…
      Вечером взглянуть на звезды, отыскать свою, ей поведать все секреты,
      вместе помечтать…

      Наслаждение мечтать, с оптимизмом день встречать, жить красиво, многолико, бороться с слабостью и ленью, стараться побеждать…
      Интересным делом заниматься, милосердным, внимательным и добрым быть и такими же людьми стараться окружать…

      Наслаждение мечтать, это так не просто, видеть все в красивом цвете, серость как бы и не замечать…Лучше чувствовать себя ребенком и наивно все мечтать, мечтать…. Это даст заряд для новых и хороших дел, главное самому в это поверить и Всевышнего за все поблагодарить!!!
      20.06.17( написаны в больнице)



      Насолода мріяти, хто може тут посперечатися, не нити, не плакати, не страждати, прагнути бути вільним ...
      Найчастіше вдивлятися вгору, сходом сонця милуватися, природу і людей любити і частіше ними захоплюватися ...

      Насолода мріяти, відчувати пульс життя, будувати плани, творити, вивчати науки, відкривати свої таланти, жити в гармонії, без нудьги ...
      Насолода мріяти - це надихає, вранці хочеться вставати, прокидатися рано, часу немає сумувати, скільки справ треба зробити ...
      Увечері поглянути на зірки, відшукати свою, їй розповісти всі секрети,
      разом помріяти ...

      Насолода мріяти, з оптимізмом день зустрічати, жити красиво, багатолико, боротися з слабкістю і лінню, намагатися перемагати ...
      Цікавою справою займатися, милосердним, уважним і добрим бути і такими ж людьми намагатися оточувати ...
      Насолода мріяти, це так не просто, бачити все в красивому кольорі, сірість не помічати ... Краще відчувати себе дитиною і наївно все мріяти, мріяти .... Це дасть заряд для нових і хороших справ, головне самому в це повірити і Всевишнього за все подякувати !!!
      20.06.17 (написані в лікарні)
      На фото – мій малюнок.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг -- | Рейтинг "Майстерень" -- | Самооцінка -

    10. Будні життя ...
      Будни жизни...
      Будни жизни - день за днем, стараюсь я найти гармонию с собой и окружающим миром...
      Жизнь состоит из мелочей, не всегда удается, так как хочешь...
      Стараюсь больше успеть, в то же время новое познать, чтобы не потратить на одни мелочи всю свою оставшуюся жизнь...
      Жизнь зависит только от нас, настроение наше значительно влияет...
      Наслаждайся жизнью, цени все то, что имееш...Люби и будь внимательным... Улыбкой осени все вокруг - будни превратятся в праздник!
      12.07.17 ( написаны в больнице)

      Будні життя ...
      Будні життя – день за днем, намагаюсь я найти гармонію з собою і оточуючим світом...
      Життя складається з дрібниць,не завжди вдається,так як хочеш... Намагаюсь більше встигнути, в той же час нове пізнати, щоб не витратити на одні дрібниці все своє життя...
      Життя залежить лише від нас, настрій наш значно впливає...
      Насолоджуйся життям,цінуй все те, що маєш... Люби і будь уважним... Усмішкою осяй все навкруги – будні перетворяться на свято!
      12.07.17 (написані в лікарні)
      На фото – мій малюнок.


      Прокоментувати
      Народний рейтинг -- | Рейтинг "Майстерень" -- | Самооцінка -

    11. Знаменита американська письменниця Перл Бак...
      Знаменита американська письменниця Перл Бак про землю і долю людини
      26 червня, 2017
      Перл Бак (1892 - 1973) - одна з найбільш знакових американських письменниць XX століття поряд з Маргарет Мітчелл, Харпер Лі і Тоні Моррісон. Автор довгий час прожила в Китаї, де займалася місіонерською і просвітницькою діяльністю. Також вона була однією із засновниць програми міжнародного усиновлення, завдяки якій тисячі сиріт з найбідніших країн світу змогли знайти батьків.
      У 1931 році її роман «Земля», що оповідає про важкі будні простих селян в Піднебесній, отримав Пулітцерівську премію. Ця книга стала міжнародним бестселером. Через рік Перл Бак була удостоєна Нобелівської премії з літератури «за багатогранну, воістину епічнийопис життя китайських селян і за біографічні шедеври». У Піднебесній її ставлять в один ряд з такими класиками, як Лу Сінь і Лао Ше.
      Цитатиіз книг Перл Бак:
      Якщо хочеш панувати над іншими, треба перш за все навчитися панувати над самим собою. «Імператриця»
      Колись, багато років тому, тут були поховані люди, стояли будинки, потім вони впали і повернулися в землю. Так і їхні будинки повернуться коли-небудь в землю, в землю ж ляжуть і вони самі. Всьому свій час на землі. «Земля»
      Коли будинок у людини сповнений скажених собак, він повинен шукати спокою в іншому місці. «Земля»
      П'ять років нічого не значать в житті людини, якщо тільки вона не надто молодаі не занадто стара. «Земля»
      Матушка моя повністю належала стародавньому Китаю. Коли вона почула, що слова можуть подорожувати через море, вона сказала:
      - А що ми можемо повідомити цим варварам? Чи не помістилиміж нами мудрі боги море, щоб розділити?
      Нечестиво з'єднувати те, що боги розділили. «Східний вітер, західний вітер»
      Молоді люди жорстокі, я більше люблю людей похилого віку! «Земля»
      У вас є сила. Але силу потрібно приборкувати, потрібно оволодіти нею зсередини. Тільки тоді можна стати генієм. «Імператриця»
      Народилася: 26 червня 1892 р Хілсборо, штат Західна Віргінія, США Померла 6 березня 1973 р Денбі, штат Вермонт, США Біографія Перл Бак, уроджена Сайденстрікер (англ. Pearl Sydenstricker Buck; китайське ім'я 赛珍珠, Sài Zhēnzhū; 26 червня 1892 - 6 березня 1973) - американська письменниця, лауреат Нобелівської премії з літератури.
      Дочка місіонера, вона провела дитинство і юність в Китаї, в країні, яка надихнула її на написання своїх творів. У 1938 році стає лауреатом Нобелівської премії з літератури «За багатогранне, воістину епічне опис життя китайських селян і за біографічні шедеври». У Китаї часто вважається китайської письменницею. Перл Бак зіграла помітну роль в історії міжнародного усиновлення. У 1949 році вона заснувала першу в світі агентство з міжнародного усиновлення -
      все Титули, нагороди і премії Пулітцерівська премія 1932 роки (Земля (англ. The Good Earth, 1931), Нобелівська премія з літератури 1938 року Премії Лауреат 1935 року - Медаль Вільяма Діна Хоуеллса (Земля) 1932 г. - Пулітцерівська премія (Художня книга , Земля) livelib.ru:
      Біографія Перл Бак
      Перл Сайденстрікер Бак (1892-1973) - американська письменниця, народилася в місті Хілсборо, штат Віргінія.
      Перл Бак закінчила жіночий коледж Randolph-Macon в 1914.
      Перл Бак була удостоєна Нобелівської премії з літератури в 1938 році. До 1924 вона жила в основному в Китаї, де вона, її батьки і її перший чоловік, Джон Лоссінг Бак, були місіонерами.
      Вона славиться завдяки яскравим, жалісливим новел про життя в Китаї. «Земля» (The Good Earth, 1931, удостоєна Пулітцерівської премії) вважається найкращою роботою в біографії Перл Сайденстрікер Бак. Твір описує сходження звичайних китайських селян до багатства, і блискуче передає відчуття повсякденному житті простих китайців.
      Серед інших її романів про Китай відомі «Східний вітер, західний вітер» (East Wind: West Wind, 1930), «Dragon Seed» (1942), «Жінка-імператор» (Imperial Woman, 1956), і «Mandala» (1971 ).
      У 1935 році Перл Бак вийшла заміж за її видавця Річарда Дж. Уолш, президента компанії «John Day». У 1949 році вона заснувала «Welcome House», - будинок, в якому доглядали за дітьми азіатських жінок і американських солдатів.
      Також письменниця заснувала Фонд Перл Бак, в який вона передавала більшість своїх авторських гонорарів для допомоги азіатсько-американським дітям. Більш ніж 85 книг Перл Бак включають твори для дітей, п'єси, біографії та наукові твори, такі як «Китай як я його бачу» (China As I See It, 1970).
      Переклала на українську мову 5.10.19 17.00


      Прокоментувати
      Народний рейтинг -- | Рейтинг "Майстерень" -- | Самооцінка -

    12. Найстаріший в світі вчитель...
      Самый пожилой в мире учитель Джеффри Шнайдер.
      День рождения: 23.12.1913 года Возраст: 104 года Место рождения: Мельбурн, Австралия
      Преподаватель и священник из австралийского колледжа, обладатель морового рекорда как Самый пожилой в мире учитель.
      Сейчас отцу Джеффри Шнайдеру 99 лет. Он до сих пор работает в колледже St Aloysius' College в австралийском Сиднее (Sydney, Australia) и оставлять свою любимую работу не собирается. В декабре 2013 года отцу Шнайдеру исполнится 100 лет.
      В колледж St Aloysius' College Шнайдер пришел работать в середине 1960-х, и провел половину своей жизни среди студентов.
      Не так давно отца Шнайдера узнали и за пределами Австралии, ведь в мире найдется не так много учителей, которые каждый день ходят на работу в возрасте 99 лет. Отец Шнайдер все еще ведет свои уроки каждый день, у него несколько классов учеников разного возраста. Несмотря на свой возраст, отец Джеффри обладает прекрасной памятью, он помнит имена и фамилии огромного количества своих студентов, а также их родителей.
      На вопрос, почему он до сих пор работает, отец Шнайдер отвечает: 'Мне кажется, я все еще неплохой учитель. Я все еще могу научить чему-то'.
      Удивительно, но в свои 99 лет отец Шнайдер имеет прямую и гордую учительскую осанку, он не носит очков, и даже голос его, хоть немного слабый, но все же наполнен учительскими интонациями.
      За свою долгую преподавательскую карьеру он видел тысячи, десятки тысяч учеников, проверил немыслимое количество тетрадей и принял огромное количество экзаменов.
      Вся школа, как и сам Шнайдер, с нетерпением ждут 23 декабря, когда Джеффри отпразднует свой 100-й юбилей. Кстати, на это событие он непременно получит традиционную телеграмму от королевы Австралии.
      Родился и вырос Джеффри Шнайдер в Мельбурне (Melbourne), и до прихода в колледж St Aloysius' College он поработал в школах Мельбурна и Перта (Melbourne and Perth).
      18.10.2013 Полина Челпанова
      Перевела на украинский язык 5.10.19 11.29

      Найстаріший в світі вчитель Джеффрі Шнайдер.
      День народження: 23.12.1913 року Вік: 104 року Місце народження: Мельбурн, Австралія
      Викладач і священик з австралійського коледжу, володар морового рекорду як Найстаріший в світі вчитель.
      Зараз батькові Джеффрі Шнайдеру 99 років. Він до цих пір працює в коледжі St Aloysius 'College в австралійському Сіднеї (Sydney, Australia) і залишати свою улюблену роботу не збирається. У грудні 2013 року батькові Шнайдеру виповниться 100 років.
      В коледж St Aloysius 'College Шнайдер прийшов працювати в середині 1960-х, і провів половину свого життя серед студентів.
      Не так давно батька Шнайдера дізналися і за межами Австралії, адже в світі знайдеться не так багато вчителів, які кожен день ходять на роботу в віці 99 років. Батько Шнайдер все ще веде свої уроки кожен день, у нього кілька класів учнів різного віку. Незважаючи на свій вік, батько Джеффрі має прекрасну пам'ять, він пам'ятає імена і прізвища величезної кількості своїх студентів, а також їх батьків.
      На питання, чому він до сих пір працює, батько Шнайдер відповідає: 'Мені здається, я все ще непоганий вчитель. Я все ще можу навчити чогось '.
      Дивно, але в свої 99 років батько Шнайдер має пряму і горду вчительську поставу, він не носить окулярів, і навіть голос його, хоч трохи слабкий, але все ж наповнений учительським інтонаціями.
      За свою довгу викладацьку кар'єру він бачив тисячі, десятки тисяч учнів, перевірив немислиму кількість зошитів і прийняв величезну кількість іспитів.
      Вся школа, як і сам Шнайдер, з нетерпінням чекають 23 грудня, коли Джеффрі відсвяткує свій 100-й ювілей. До речі, на цю подію він неодмінно отримає традиційну телеграму від королеви Австралії.
      Народився і виріс Джеффрі Шнайдер в Мельбурні (Melbourne), і до приходу в коледж St Aloysius 'College він попрацював в школах Мельбурна і Перта (Melbourne and Perth).
      18.10.2013 Поліна Челпанова
      Переклала українську мову 5.10.19 11.29




      Свое учительство отец Джеффри завершил в возрасте 101 лет и 109 дней. И то — лишь потому, что ему стало тяжело каждое утро добираться до колледжа. Сегодня Шнайдер продолжает преподавать, но уже заочно, по Интернету. "Мне кажется, я еще могу научить людей чему-то хорошему. А потому не вижу смысла прекращать это делать", — говорит он.
      17.10.2017 07:58 http://alwaysbusymama.com
      Перевела на украинский язык 5.10.19 11.39




      Своє учительство батько Джеффрі завершив у віці 101 років і 109 днів. І то - лише тому, що йому стало важко щоранку добиратися до коледжу. Сьогодні Шнайдер продовжує викладати, але вже заочно, по Інтернету. "Мені здається, я ще можу навчити людей чогось хорошого. А тому не бачу сенсу припиняти це робити", - говорить він.
      17.10.2017 7:58
      http://alwaysbusymama.com
      Переклала на українську мову 5.10.19 11.39




      Прокоментувати
      Народний рейтинг -- | Рейтинг "Майстерень" -- | Самооцінка -

    13. Коротка біографія Ральфа У. Емерсона
      Творение руки человека в искусстве никогда не может быть выше вдохновения его сердца. Ральф Уолдо Эмерсон
      Прочитала это интересное изречение и решила познакомиться с биографией автора.

      Краткая биография Ральфа У. Эмерсона (25 мая 1803 - 27 апреля 1882).
      Ралф Уолдо Эмерсон - американский философ, один из крупнейших мыслителей США, писатель, поэт, эссеист, лидер движения трансцендентализма, первый, кто сформулировал его систему идей.
      Появился на свет Эмерсон в Бостоне 25 мая 1803 г. Его отцом был пастор унитарианской церкви, и Ралф Уолдо намеревался пойти по его стопам, окончив сначала духовную семинарию, а в 1821 г. - Гарвардский университет. Будучи обладателем теологического образования, Эмерсон стал священником и проповедовал в бостонской общине унитариатов.
      Расстался с приходом он в 1832 г. по собственному желанию - под влиянием пробуждения, как он сам писал, веры в душу. С тех пор его биография была связана с публичным чтением лекций, сочинением журнальных статей, художественных произведений. Чтение лекций стало для него основным источником доходов, благодаря им же он завоевал - примерно к 50-ым - мировую известность. После женитьбы в 1835 г. Эмерсон переехал в Конкорд (штат Массачусетс), читал в это время лекции в Канаде, странах Европы (Франции, Англии). Периодически он подвергал корректуре собственные выступления и выпускал их в виде сборников. Так, в 1844 г. вышли «Очерки», в 1850 г. – «Представители человечества», в 1856 г. – «Черты английской жизни» и др.
      В 1836 г. увидела свет первая книга Эмерсона – «О природе», которая стала изложением философии трансцендентализма. В основе этого учения лежал ряд положений философской системы И. Канта в совокупности с концепциями С. Кольриджа и Т. Карлейля. В этом же году в Бостоне им был организован литературно-философский клуб поклонников трансцендентализма. В 1840 г. около 100 последователей этого течения во главе с Эмерсоном основали просуществовавшую до 1847 г. колонию Брукфарм.
      На протяжении 1841-1844 гг. выходят посвященные общественно-политическим вопросам «Очерки», в 1846 г. - первый сборник стихов. В его творческое наследие позднее (в 1867) войдет еще один поэтический сборник, и ряд поэм Эмерсона, в частности, «Снежная буря» «Дни», «Конкордский гимн», станет классикой американской поэзии. В 1850 г. он опубликовал книгу «Представители человечества», где были собраны биографии знаменитостей.
      Исследуя явления современной ему жизни, Эмерсон в заключительный период творчества работал над книгой «Общество в одиночестве» (1870), в 1876 г. издал сборник лекций «Литература и общественные задачи» о котором лестно отзывался Лев Николаевич Толстой. 27 апреля 1882 г. в Конкорде Эмерсон скончался. Уже после смерти нашли и сделали достоянием общественности его «Дневники».
      Эмерсон являлся крупнейшим представителем трансцендентального индивидуализма; его идеи провозглашали суверенность «я» каждого человека. Мыслитель проповедовал личную самостоятельность, наделял всех людей от природы одинаковыми способностями, нуждающимися только в одном - в создании условий свободного развития. Представители современных ему либеральных течений считали Эмерсона своим духовным лидером; его идеи оказали огромное влияние на американскую философскую общественную мысль и литературу.
      http://www.wisdoms.one/biografiya_ralf_emerson.html
      Перевела на украинский язык 4.10.19 9.14



      Творіння руки людини в мистецтві ніколи не може бути вище натхнення його серця. Ральф Уолдо Емерсон
      Прочитала цей цікавий вислів і вирішила познайомиться з биографією автора.



      Коротка біографія Ральфа У. Емерсона (25 травня 1803 - 27 квітень 1882).
      Ралф Уолдо Емерсон - американський філософ, один з найбільших мислителів США, письменник, поет, есеїст, лідер руху трансценденталізму, перший, хто сформулював його систему ідей.
      З'явився на світ Емерсон в Бостоні 25 травня 1803 г. Його батьком був пастор унітаріанській церкви, і Ралф Уолдо намір піти по його стопах, закінчивши спочатку духовну семінарію, а в 1821 р - Гарвардський університет. Будучи власником теологічної освіти, Емерсон став священиком і проповідував в бостонської громаді унітаріатов.
      Розлучився з приходом він в 1832 р за власним бажанням - під впливом пробудження, як він сам писав, віри в душу. З тих пір його біографія була пов'язана з публічним читанням лекцій, твором журнальних статей, художніх творів. Читання лекцій стало для нього основним джерелом доходів, завдяки їм же він завоював - приблизно до 50-х - світову популярність. Після одруження в 1835 р Емерсон переїхав в Конкорд (штат Массачусетс), читав в цей час лекції в Канаді, країнах Європи (Франції, Англії). Періодично він піддавав коректури власні виступи і випускав їх у вигляді збірок. Так, в 1844 р вийшли «Нариси», в 1850 р - «Представники людства», в 1856 р - «Риси англійської життя» та ін.
      У 1836 р побачила світ перша книга Емерсона - «Про природу», яка стала викладом філософії трансценденталізму. В основі цього вчення лежав ряд положень філософської системи І. Канта в сукупності з концепціями С. Кольріджа і Т. Карлейля. В цьому ж році в Бостоні їм був організований літературно-філософський клуб шанувальників трансценденталізму. У 1840 р близько 100 послідовників цієї течії на чолі з Емерсоном заснували проіснувала до 1847 р колонію Брукфарм.
      Протягом 1841-1844 рр. виходять присвячені суспільно-політичних питань «Нариси», в 1846 р - перша збірка віршів. У його творча спадщина пізніше (в 1867) увійде ще один поетичний збірник, і ряд поем Емерсона, зокрема, «Снігова буря» «Дні», «Конкордскій гімн», стане класикою американської поезії. У 1850 він опублікував книгу «Представники людства», де були зібрані біографії знаменитостей.
      Досліджуючи явища сучасної йому життя, Емерсон в заключний період творчості працював над книгою «Суспільство на самоті» (1870), в 1876 році видав збірку лекцій «Література і суспільні завдання» про який схвально відгукнувся Лев Миколайович Толстой. 27 квітня 1882 року в Конкорді Емерсон помер. Уже після смерті знайшли і зробили надбанням громадськості його «Щоденники».
      Емерсон був найбільшим представником трансцендентального індивідуалізму; його ідеї проголошували суверенність «я» кожної людини. Мислитель проповідував особисту самостійність, наділяв усіх людей від природи однаковими здібностями, такими, що потребують тільки в одному - в створенні умов вільного розвитку. Представники сучасних йому ліберальних течій вважали Емерсона своїм духовним лідером; його ідеї справили величезний вплив на американську філософську думку і літературу.
      http://www.wisdoms.one/biografiya_ralf_emerson.html
      Переклала на українську мову 4.10.19 9.14


      Прокоментувати
      Народний рейтинг -- | Рейтинг "Майстерень" -- | Самооцінка -

    14. Цікаві факти про усмішку.
      Интересные факты об улыбке.
      Улыбка – единственная человеческая эмоция, которой посвящен международный праздник. Всемирный день улыбки отмечается во всем мире в первую пятницу октября. Именно этот день 1963 года является днем рождением знаменитого улыбающегося смайлика .
      Дети улыбаются с самого рождения – это врожденный навык. Это было неопровержимо доказано, когда ученые установили, что с самых первых дней жизни улыбаются во сне даже слепые от рождения дети. Еще не так давно считалось, что вообще малыши начинают улыбаться только в возрасте 4-6 недель, и только потому, что видят мамину улыбку. Специалисты Калифорнийского университета доказали, что младенцы улыбаются только тогда, когда есть шанс, что им улыбнутся в ответ.
      Улыбка – это не просто символ одобрения. Улыбка – это символ счастья! Обнимания и рукопожатия по-разному воспринимаются в разных народных традициях! Она имеет и другие, очень интересные качества: Улыбайтесь чаще, окружайте себя добром и будьте счастливы! Улыбайся чаше и дольше, заряжай положительными эмоциями окружающих и притягивай к себе все самое лучшее! Наши предки обнажали зубы, стараясь отпугнуть врагов. Сегодня мы улыбаемся, потому что нам хорошо и комфортно. И чем шире улыбка, тем более радостной она кажется.
      Лучшее лекарстве человечества, которым одарила нас всех природа-матушка – это улыбка! Все врачи сходятся в едином мнении о том, что смех имеет волшебную силу, которая благоприятно воздействует на выздоровления пациентов. Улыбка в одну минуту может улучшить угрюмое настроение и укрепить иммунную систему?
      У улыбки, приема вкусной пищи и секса один биохимический корень – нейромедиатор дофамин, являющийся фактором позитивного поощрения действия. И выживание, и продолжение рода человеческого напрямую зависят от него.
      Естественная выработка дофамина при улыбке, в конечном счете, приводит к оздоровлению организма: значительно ослабляется стрессовое состояние, нормализуется дыхание, а значит, и процесс обмена веществ, высвобожденные ресурсы перенаправляются на укрепление иммунной системы.
      Число лицевых мышц, задействованных при улыбке, колеблется от пяти («наклеенная» улыбка, от которой веет холодом) до пятидесяти трех. Кстати, из-за этого слово «cheeeeese», которые просят сказать фотографы, к настоящей, честной и радостной улыбке не имеет отношения. Ее можно определить по морщинкам в уголках глаз.
      Улыбка – универсальный символ во всех культурах и народах, обозначающий радость, счастье. Именно на это опирался американский художник Харви Болл, когда придумывал логотип для одной страховой фирмы. Получился символ на все времена и народы – смайлик.
      Чтобы быть привлекательными, женщины со времен Клеопатры используют макияж. Но лучше бы они улыбались! Именно так, согласно социологическому опросу, считают 70 процентов мужчин. Улыбка более привлекательна, чем макияж.
      Улыбка может иметь бесконечное множество оттенков. Она может задать неразрешимую загадку. Уже не одну сотню лет люди пытаются разгадать, почему и чему улыбается женщина на портрете кисти Леонардо да Винчи. И улыбка ли это…
      Нередко выше резюме и репутации ценится искренняя и сердечная улыбка, открытая всему миру. Именно за нее, а не только за подвиг, прославивший его в веках и открывший человечеству путь во Вселенную, люди и полюбили Юрия Гагарина.
      «Умное лицо — это еще не признак ума, господа. Все глупости на земле делаются именно с этим выражением лица. Улыбайтесь, господа. Улыбайтесь!» (Григорий Горин)
      Даже вынужденная улыбка поднимает настроение. Согласно исследованиям психологов, улыбка, пусть через силу, например, утром, спросонья, способна улучшить настроение на весь день.
      Улыбка укрепляет иммунитет. После смеха и в момент искренней улыбки наше тело расслабляется, а позитивные чувства отражаются на нашем физическом состоянии – организм крепнет.
      Улыбка снижает стрессы, так как во время нее вырабатываются “гормоны радости” – эндорфины.
      Улыбка заразительна. Шведские ученые обнаружили, что эффект улыбки схож с зеванием, потому что когда рядом кто-то улыбается или зевает, хочется это сделать и самому, так уж устроен наш организм. Выяснилось, что люди просто не могли усидеть в плохом настроении, когда перед ними сидели люди, которые постоянно смеялись. Их мышцы на лице сами тянулись улыбнуться.
      Улыбка – отличная зарядка для лица! Во время улыбки происходит тренировка мускулов лица. При этом работают 53 лицевые мышцы, которые укрепляются и кровообращение в них улучшается.
      Улыбаться намного легче, чем хмуриться. В создании хмурого выражения лица используется гораздо больше мышц, чем в улыбке.
      Улыбка украшает. Согласно исследованиям, мужчины считают, что улыбающиеся женщины более привлекательны чем неулыбчивые.
      Женщины улыбаются чаще, чем мужчины. Они гораздо более эмоциональны и не скупятся на проявление эмоций, а потому у них гораздо больше поводов для улыбки. Мужскую улыбку женщина может воспринять как угрозу.
      Улыбка является наиболее узнаваемым выражением лица. Люди могут распознать улыбку на расстоянии до 100 метров.
      Существует 19 различных типов улыбок. Американский психолог Пол Экман выделает 18 типов улыбок. Многочисленные исследователи определили 19 типов улыбок, разделив их на две категории: уважительные «социальные» улыбки, которые используют меньше мышц, и искренние «чувственные» улыбки, которые используют больше мышц на обеих сторонах лица.
      Улыбка – отличное средство от депрессии. Когда человек улыбается, в его организме начинается выработка эндорфинов, что само по себе поднимает настроение. Причем, гормоны счастья вырабатываются даже тогда, когда мы насильно заставляем себя улыбнуться. Заставляйте себя улыбаться – и положительное настроение не заставит себя долго ждать! Всем давно известно, что улыбка делает человека более увереннее в себе, более целеустремленнее и притягательнее. Те люди, которые чаще всего улыбаются, имеют больше шансов получить повышение на работе.
      Настоящую искреннюю улыбку подделать невозможно. Искренняя улыбка поднимает уголки губ вверх, а обычная, которую вы контролируете, оттягивает их в стороны. Человек, который улыбается искренне, зачастую одновременно прищуривает глаза. Настоящую улыбку и поддельную контролируют разные участки мозга. Искренняя улыбка вызывает у человека подсознательное доверие к собеседнику. Искренняя улыбка длится, в среднем, 4 секунды.
      Улыбка работает в обе стороны. Если вам плохо – заставьте себя улыбнуться. Мозг запустит обратный процесс, в крови повысится содержание эндорфина и вам станет легче.
      В английском языке есть термин «smize», который означает улыбку одними глазами. На самом деле улыбнуться исключительно глазами фактически невозможно.
      Впервые научные исследования улыбок начались в XIX веке. Французский ученый Гийом Дюшен де Булонь пропускал электрический ток через лица погибших людей, чтобы разобраться в работе мимических мышц. Искреннюю улыбку в научных исследованиях часто называют «улыбкой Дюшена».
      В большинстве стран мира улыбка считается признаком доброжелательности.
      В США улыбка является жестом вежливости и далеко не всегда выражает искреннюю радость.
      У некоторых народов Меланезийского архипелага улыбка «с зубами» является признаком враждебности. Для них это не улыбка, а оскал.
      В Японии и других восточных странах улыбка может означать победу над трудностями и крепость духа. В Японии, к примеру, могут улыбаться даже на похоронах. Тем самым человек подчеркнет, что он с мужеством переносит потерю.
      До сих пор ведутся споры, умеют ли животные улыбаться. Некоторые ученые утверждают, что улыбки зверей - всего лишь иллюзия, наш мозг сам дополняет увиденную картину, делая ее более понятной.
      В современном мире происходит девальвация улыбки. Она теряет изначальную теплоту и искренность, поэтому «зашлифованная» улыбка продавца-консультанта может восприниматься чуть ли не враждебно.
      Люди, которые часто улыбаются и смеются, отличаются большим долголетием. Это связано с тем, что улыбка улучшает циркуляцию кислорода и артериальное давление.
      Собрала из разнообразных источников и перевела на украинский язык 4.10.19 8.40

      Цікаві факти про усмішку.
      Посмішка - єдина людська емоція, якій присвячене міжнародне свято. Всесвітній день посмішки відзначається у всьому світі в першу п'ятницю жовтня. Саме цей день 1963 року є днем народженням усміхненного смайлика.
      Діти посміхаються з самого народження - це вроджений навик. Це було неспростовно доведено, коли вчені встановили, що з найперших днів життя посміхаються уві сні навіть сліпі від народження діти. Ще не так давно вважалося, що взагалі малюки починають посміхатися тільки у віці 4-6 тижнів, і тільки тому, що бачать мамину посмішку. Фахівці Каліфорнійського університету довели, що немовлята посміхаються тільки тоді, коли є шанс, що їм посміхнуться у відповідь.
      Посмішка - це не просто символ схвалення. Посмішка - це символ щастя! Обіймання і рукостискання по-різному сприймаються в різних народних традиціях! Вона має і інші, дуже цікаві якості: Посміхайтеся частіше, оточуйте себе добром і будьте щасливі! Посміхайся частіше і довше, заряджай позитивними емоціями оточуючих і притягує до себе все найкраще! Наші предки оголювали зуби, намагаючись відлякати ворогів. Сьогодні ми посміхаємося, тому що нам добре і комфортно. І чим ширше усмішка, тим більш радісним вона здається.
      Найкраще ліки людства, яким обдарувала нас всіх природа-матінка - це усмішка! Всі лікарі сходяться в єдиній думці про те, що сміх має чарівну силу, яка сприятливо впливає на одужання пацієнтів. Посмішка в одну хвилину може поліпшити похмуре настрій і зміцнити імунну систему?
      У посмішки, прийому смачної їжі і сексу один біохімічний корінь - нейромедіатор дофамін, який є фактором позитивного заохочення дії. І виживання, і продовження роду людського безпосередньо залежать від нього.
      Природна вироблення дофаміну при посмішці, в кінцевому рахунку, призводить до оздоровлення організму: значно послаблюється стресовий стан, нормалізується дихання, а значить, і процес обміну речовин, вивільнені ресурси перенаправляються на зміцнення імунної системи.
      Число лицьових м'язів, задіяних при посмішці, коливається від п'яти ( «наклеєна» посмішка, від якої віє холодом) до п'ятдесяти трьох. До речі, через це слово «cheeeeese», які просять сказати фотографи, до справжньої, чесної і радісною усмішкою не має відношення. Її можна визначити по зморшках в куточках очей.
      Посмішка - універсальний символ у всіх культурах і народах, що позначає радість, щастя. Саме на це спирався американський художник Харві Болл, коли придумував логотип для однієї страхової фірми. Вийшов символ на всі часи і народи - смайлик.
      Щоб бути привабливими, жінки з часів Клеопатри використовують макіяж. Але краще б вони посміхалися! Саме так, згідно з соціологічним опитуванням, вважають 70 відсотків чоловіків. Посмішка більш приваблива, ніж макіяж.
      Посмішка може мати безліч відтінків. Вона може задати нездійсненне загадку. Вже не одну сотню років люди намагаються розгадати, чому і чому посміхається жінка на портреті пензля Леонардо да Вінчі. І посмішка це ...
      Нерідко вище резюме і репутації цінується щира і серцева посмішка, відкрита всьому світу. Саме за неї, а не тільки за подвиг, який прославив його у віках і відкрив людству шлях у Всесвіт, люди і полюбили Юрія Гагаріна.
      «Розумне обличчя - це ще не ознака розуму, панове. Всі дурниці на землі робляться саме з цим виразом обличчя. Посміхайтеся, панове. Посміхайтеся! »(Григорій Горін)
      Навіть вимушена посмішка піднімає настрій. Згідно з дослідженнями психологів, посмішка, нехай через силу, наприклад, вранці, спросоння, здатна поліпшити настрій на весь день.
      Посмішка зміцнює імунітет. Після сміху і в момент щирої посмішки наше тіло розслабляється, а позитивні почуття відображаються на нашому фізичному стані - організм міцніє.
      Посмішка знижує стреси, так як під час неї виробляються "гормони радості" - ендорфіни.
      Посмішка заразлива. Шведські вчені виявили, що ефект усмішки схожий з позіханням, тому що коли поруч хтось посміхається або позіхає, хочеться це зробити і самому, так уже влаштований наш організм. З'ясувалося, що люди просто не могли всидіти в поганому настрої, коли перед ними сиділи люди, які постійно сміялися. Їх м'язи на обличчі самі тягнулися посміхнутися.
      Посмішка - відмінна зарядка для особи! Під час посмішки відбувається тренування м'язів обличчя. При цьому працюють 53 лицьові м'язи, які зміцнюються і кровообіг в них поліпшується.
      Посміхатися набагато легше, ніж хмуритися. У створенні похмурого виразу обличчя використовується набагато більше м'язів, ніж в усмішці.
      Посмішка прикрашає. Згідно з дослідженнями, чоловіки вважають, що усміхнені жінки більш привабливі ніж похмурі.
      Жінки посміхаються частіше, ніж чоловіки. Вони набагато більш емоційні і не скупляться на прояв емоцій, а тому у них набагато більше приводів для усмішки. Чоловічу посмішку жінка може сприйняти як загрозу.
      Посмішка є найбільш впізнаваним виразом обличчя. Люди можуть розпізнати посмішку на відстані до 100 метрів.
      Існує 19 різних типів посмішок. Американський психолог Пол Екман виробить 18 типів посмішок. Численні дослідники визначили 19 типів посмішок, розділивши їх на дві категорії: поважні «соціальні» посмішки, які використовують менше м'язів, і щирі «чуттєві» посмішки, які використовують більше м'язів на обох сторонах особи.
      Посмішка - відмінний засіб від депресії. Коли людина посміхається, в його організмі починається вироблення ендорфінів, що саме по собі піднімає настрій. Причому, гормони щастя виробляються навіть тоді, коли ми насильно змушуємо себе посміхнутися. Змушуйте себе посміхатися - і позитивне настрій не змусить себе довго чекати! Всім давно відомо, що посмішка робить людину більш впевненою в собі, більш цілеспрямованою і цікавіші. Ті люди, які найчастіше посміхаються, мають більше шансів отримати підвищення на роботі.
      Справжню щиру посмішку підробити неможливо. Щира посмішка піднімає куточки губ вгору, а звичайна, яку ви контролюєте, відтягує їх в сторони. Людина, яка посміхається щиро, часто одночасно примружує очі. Справжню посмішку і підроблену контролюють різні ділянки мозку. Щира посмішка викликає у людини підсвідому довіру до співрозмовника. Щира посмішка триває, в середньому, 4 секунди.
      Посмішка працює в обидві сторони. Якщо вам погано - змусьте себе посміхнутися. Мозок запустить зворотний процес, в крові підвищиться вміст ендорфіну і вам стане легше.
      В англійській мові є термін «smize», який означає посмішку одними очима. Насправді посміхнутися виключно очима фактично неможливо.
      Вперше наукові дослідження посмішок почалися в XIX столітті. Французький вчений Гійом Дюшен де Булонь пропускав електричний струм через особи загиблих людей, щоб розібратися в роботі мімічних м'язів. Щиру посмішку в наукових дослідженнях часто називають «посмішкою Дюшена».
      У більшості країн світу посмішка вважається ознакою доброзичливості.
      У США посмішка є жестом ввічливості і далеко не завжди висловлює щиру радість.
      У деяких народів меланезийской архіпелагу посмішка «з зубами» є ознакою ворожості. Для них це не посмішка, а оскал.
      В Японії та інших східних країнах посмішка може означати перемогу над труднощами і міцність духу. В Японії, наприклад, можуть посміхатися навіть на похоронах. Тим самим людина підкреслить, що він з мужністю переносить втрату.
      До сих пір ведуться суперечки, чи вміють тварини посміхатися.

      Деякі вчені стверджують, що усмішки звірів - всього лише ілюзія, наш мозок сам доповнює побачену картину, роблячи її більш зрозумілою.
      У сучасному світі відбувається девальвація посмішки. Вона втрачає початкову теплоту і щирість, тому «відшліфувати» посмішка продавця-консультанта може сприйматися мало не вороже.
      Люди, які часто посміхаються і сміються, відрізняються великим довголіттям. Це пов'язано з тим, що посмішка покращує циркуляцію кисню і артеріальний тиск.
      Зібрала з різноманітних джерел і переклала на українську мову 4.10.19 8.40
      На фото – мій малюнок.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг -- | Рейтинг "Майстерень" -- | Самооцінка -

    15. Здатність слухати - це дар...
      Способность слушать – это дар, он каждому из нас в подарок дан! Умение пользоваться им нужно развивать и сохранить! Ведь чаще любим говорить, доказывать и спорить, и думаем, что так быстрей поймут, услышат нас ….
      1.10.19 9.58
      Цытаты об умении слушать:
      Способность слышать — это одно из пяти наших чувств, но умение слушать — искусство. Фрэнк Тайгер
      Будь внимательным слушателем. В отличие от языка, уши не создадут тебе хлопот.
      Фрэнк Тайгер
      Если слушатели смотрят на часы, это еще ничего. Хуже, когда они начинают трясти часы, чтобы проверить, не остановились ли они. Уильям Норман Беркетт
      Все больше истин прикидываются ложью, чтобы привлечь слушателей.
      Веслав Брудзиньский
      Секрет агитатора: поглупеть настолько, чтобы слушатели поверили, что они так же умны, как и он. Карл Краус
      Когда люди говорят — слушай, ничего не упуская. Большинство людей не умеют слушать. Эрнест Хемингуэй
      Первейшая обязанность любви — слушать. Пауль Тиллих
      Некоторых людей можно развлечь только одним способом — слушать их. Фрэнк Хаббард
      Если бы мы ели, сколько слушаем, то все умерли бы с голоду. Эрл Уайлд
      Хороший слушатель обычно думает о чем-нибудь другом. Кин Хаббард
      Легче угодить слушателям, говоря о природе богов, чем о природе людей; ибо невежество слушателей даёт полнейший простор и неограниченную свободу для описания таинственного. Платон.
      Перевела на украинский язык 1.10.19 10.05

      Здатність слухати - це дар, він кожному із нас в подарунок дан! Уміння користуватися ним потрібно розвивати й зберегти! Адже частіше любимо говорити, доводити і сперечатися, і думаємо, що так швидше зрозуміють, почують нас .... 1.10.19 9.58
      На фото – мій малюнок.

      Цитати про вміння слухати:
      Здатність чути - це одне з п'яти наших почуттів, але вміння слухати - мистецтво. Френк Тайгер
      Будь уважним слухачем. На відміну від мови, вуха не створять тобі клопоту.
      Френк Тайгер
      Якщо слухачі дивляться на годинник, це ще нічого. Гірше, коли вони починають трясти годинник, щоб перевірити, чи не зупинилися вони. Вільям Норман Беркетт
      Все більше істин прикидаються брехнею, щоб залучити слухачів.
      Веслав Брудзиньский
      Секрет агітатора: поглупеть настільки, щоб слухачі повірили, що вони так само розумні, як і він. Карл Краус
      Коли люди говорять - слухай, нічого не пропускаючи. Більшість людей не вміють слухати. Ернест Хемінгуей
      Найперший обов'язок любові - слухати. Пауль Тілліх
      Деяких людей можна розважити тільки одним способом - слухати їх. Френк Хаббард
      Якби ми їли, скільки слухаємо, то всі померли б з голоду. Ерл Уайлд
      Хороший слухач зазвичай думає про що-небудь іншому. кін Хаббард
      Легше догодити слухачам, говорячи про природу богів, ніж про природу людей; бо невігластво слухачів дає цілковитий простір і необмежену свободу для опису таємничого. Платон
      Переклала на українську мову 1.10.19 10.05




      Прокоментувати
      Народний рейтинг -- | Рейтинг "Майстерень" -- | Самооцінка -

    16. Вислови про заздрість...
      Высказывания о зависти.
      -Зависть прячется в глубине человеческого сердца, как гадюка в своей норе. - Оноре де Бальзак.

      -Зависть - это ставка, которую должны платить все различия. Ральф Уолдо Эмерсон.

      -Зависть - это язва души. - Сократ.

      -Нельзя быть завистливым и счастливым одновременно. - Фрэнк Тайгер.

      -Зависть ослепляет людей и делает невозможным ясное мышление. - Macolm X.

      -Зависть исходит из невежества людей или неверия в их собственные дары. - Жан Ванье.

      -Зависть - это искусство подсчитывать благословения другого, а не свое. Гарольд Гроб.

      -Те немногие, что они делают, являются предметом зависти многих, кто только смотрит. Джим Рон.

      -Лучше завидовать, чем жалеть. Геродот.

      -Все сочувствуют слабым. Вы должны вызывать зависть. - Арнольд Шварценеггер.

      -Благочестие для живых, зависть для мертвых. - Марк Твен.

      -Как горько смотреть на счастье глазами другого человека. - Уильям Шекспир.

      -Наша зависть всегда длится дольше, чем счастье тех, кому мы завидуем. - Гераклит.

      -Ничто не обостряет зрение, как зависть. - Томас Фуллер.

      -Зависть проистекает из незащищенности. - Игорь Бабайлов.

      -Зависть - это невежество. Ральф Уолдо Эмерсон.

      -Никто на самом деле не достоин зависти. - Артур Шопенгауэр.

      -У тебя есть враги? Ну. Это означает, что вы боролись за что-то в своей жизни. Уинстон Черчилль.

      -Зависть всегда возникает при сравнении себя; если нет сравнения, нет зависти. - Фрэнсис Бэкон.

      -Будет любимым быть мертвым, которому завидовали быть живым. - Орасио.

      -Дух зависти может разрушить; никогда не строить. Маргарет Тэтчер.
      -Зависть в тысячу раз страшнее голода, потому что это духовный голод. - Мигель де Унамуно.
      -Будьте жестки с собой, но снисходительны с другими. Таким образом, вы будете свободны от зависти и обиды. - Конфуций.
      -Счастлив тот, кто не несет зависть как компаньон. - Руми.
      -Величие внушает зависть, зависть порождает обиду, обида порождает ложь. Роулинг
      -Тихая зависть растет в тишине. - Фридрих Ницше.
      -Зависть - самая глупая из пороков, потому что от нее не может быть простого преимущества. - Оноре де Бальзак.
      -Самый верный признак рождения с великими качествами - это рождение без зависти. Франсуа Дюк де ла Рошфуко.
      -Зависть - корень великого зла общества. - Фернандо Саватер.
      -Зависть - это зверь, который разрушает доверие, рассеивает согласие, разрушает справедливость и откармливает все виды зла. Святой Августин.
      -Когда люди полны зависти, они презирают все, хорошее или плохое. - Тацит.
      -Зависть подобна питью яда и ожиданию смерти другого человека. Кэрри Фишер.
      -Люди всегда будут говорить о вас, особенно когда они завидуют вам и вашей жизни. Оставьте их, вы повлияли на их жизнь, они не затронут ваши. - Автор неизвестен.
      -Единственный способ не разбудить зависть - это не выделяться. Если хочешь выделиться, привыкни к этому..
      -Это практика, когда толпы лают выдающихся людей, когда маленькие собаки лают на незнакомцев. - Сенека.
      -Жизнь - это великая дорога со многими знаками. Когда вы едете по маршрутам, не усложняйтесь. Беги от ненависти, зла и ревности. - Боб Марли.
      -Ваше презрение к великому повторяется слишком часто, чтобы быть реальным; никто не думает о том, что он презирает. Сэмюэль Джонсон.
      -Завистники - низшие из тех, кому завидуют. - Автор неизвестен.
      -Успех заставляет многих ненавидеть тебя. Я бы хотел, чтобы это было не так. Было бы замечательно наслаждаться успехом, не видя зависти в окружающих. - Мэрилин Монро.
      -Не переоценивайте то, что вы получили, и не завидуйте другим. Тот, кто завидует другим, не обретает душевного спокойствия.
      -Не сравнивайте себя с другими. Сравните с человеком, которым вы были вчера. - Неизвестный автор.
      -Зависть стреляет в других и ранит себя. - Неизвестный автор.
      -Человек рождается с чувствами ненависти и зависти. Если дано, они приведут к насилию и преступности, и любое чувство лояльности и добросовестности будет отброшено..
      -Зависть тощая, потому что кусает, но никогда не ест..
      -Зависть - это результат того эффекта, который вы оказали в чужой жизни, хотят ли они принять это или нет. - Саша Азеведо.
      -Сердце в мире дает жизнь телу, но зависть разъедает кости. - Пословица.
      -Ни один человек не любит, когда его обгоняют люди своего уровня. Те, кто завидуют, останутся там, где они есть, те, кто учится у тех, кто преодолеет их, будут продвигаться. - Автор неизвестен.-
      -Зависть - это признак отсутствия понимания собственной ценности. Каждому из нас есть что дать, чего нет ни у кого. Автор неизвестен.
      -Никогда не доверяй тому, кто хочет того, что у тебя есть. Друг или нет, зависть - непреодолимая эмоция.
      -Бедствия бывают двух типов: несчастья для себя и удачи для других. - Амброз Бирс.
      -Люди, не имеющие ценности, никогда не учатся быть безразличными; предпочитаю завидовать или жалеть. - Автор неизвестен.
      -Никогда не стоит недооценивать силу ревности и силу зависти разрушать. Никогда не стоит недооценивать.
      -Нас окружают пять врагов мира: жадность, амбиции, зависть и гордость. Если они были изгнаны, мы должны жить без сбоев и наслаждаться вечным миром. - Петрарко.
      -Зависть - это душевная боль, которую успешные люди причиняют соседям. - Автор неизвестен.
      -Зависть - это малость души, которую невозможно увидеть за определенной точкой, и, если она не занимает все пространство, она чувствует себя исключенной. - Уильям Хазлитт.
      -Вероятно, люди не довольны своей жизнью, если они заняты разговорами о вашей. - Автор неизвестен.
      -Игнорировать критиков. Только посредственные могут быть высмеяны. Не бойся быть другим. Дита фон Тиз.
      -Гордость, зависть, жадность - это искры, которые разжигают сердца всех людей в огне. - Данте Алигьери.
      -Зависть - это оскорбление для себя. Евгений Евтушенко.
      -Накажи тех, кто завидует, что ты делаешь им добро. - Пословица.
      -Если бы зависть была жаром, все бы заболели. - Пословица.
      -Зависть - это признак недостатка понимания нашей уникальности и самооценки. У каждого из нас есть то, чего нет ни у кого. - Фрэнк Тайгер.
      -Истинная самооценка не оставляет места для зависти. Когда вы осознаете свою ценность, вам не нужно ненавидеть или завидовать..
      -Любовь смотрит в телескоп; Завидую через микроскоп. Джош Биллингс.
      -Провоцирование зависти - это хороший знак того, что у вас все хорошо. Люди никогда не будут завидовать проигравшим. - Аноним.
      -Никогда не ненавидь людей, которым ты завидуешь. Уважайте их, потому что они считают, что вы лучше их. - Автор неизвестен.
      -Люди обычно ненавидят тебя по трем причинам: они хотят быть похожими на тебя, они видят в тебе угрозу или ненавидят себя.
      -Завистливое сердце не может быть оригинальным. - Тоба Бета.
      -Если вы хотите иметь место наверху, будьте готовы к тому, что завистники возникнут в вашей жизни. - Автор неизвестен.
      -Единственный человек, которому стоит завидовать, это тот, кто не завидует другим. - Автор неизвестен.
      -Зависть не ест ничего, кроме собственного сердца. - Пословица.
      -Чем лучше, тем лучше для зла. Святой Августин
      -Проанализируй себя Все эмоции отражаются в теле и уме. Зависть и страх провоцируют лицо бледнеть, любовь заставляет его сиять.-Парамаханса Йогананда.
      -Не обращай внимания на тех, кто говорит за тобой. Это просто означает, что они позади вас. - Автор неизвестен.
      -Блажен тот, кто научился восхищаться, но не завидовать, следовать, но не подражать, хвалить, но не льстить, и следовать, но не манипулировать. - Уильям Артур Уорд.
      -Компания некоторых людей способствует нашей щедрости и чувствительности, в то время как компания других пробуждает конкурентоспособность и зависть. - Ален де Боттон.
      -Занятый человек, помогающий человеку, находящемуся ниже его, не успеет позавидовать человеку, находящемуся на нем (Генриетта Мирс).
      -Мы тратим время на то, чтобы завидовать людям, которым мы не хотели бы быть. - Жан Ростан.
      -Подобно тому, как мотылек грызет предмет одежды, зависть поглощает человека. Сан-Хуан Кризостомо.
      -Люди, у которых нет жизни, всегда будут пытаться начать драму у себя. - Автор неизвестен.
      -Зависть и гнев сокращают жизнь. - Неизвестный автор.
      -Зависть слепа и не имеет другого качества, кроме как отвернуться от добродетели. - Тит Ливий.
      -Завистник думает, что если его сосед сломает ногу, он сможет лучше гулять в одиночестве. - Хельмут Шок.
      -У меня нет времени беспокоиться о людях, которые мне не нравятся. Я слишком занят любить людей, которых люблю. - Автор неизвестен.
      -Не завидуй грешнику; Вы не знаете, какая катастрофа вас ждет. - Автор неизвестен.
      -Не завидую успехам других. Будь щедрым духом и поздравь их от всего сердца. - Ирвин Гринберг.
      -Уникальный цветок не должен завидовать шипам, которых много. Рабиндранат Тагор.
      -Зависть - это оскорбление для себя. Евгений Евтушенко.
      -С некоторыми цветами в моем саду, полдюжиной фотографий и книгами я живу без зависти. - Лопе де Вега.
      -Когда вы показываете себя миру и обучаете своим талантам, вы, естественно, вызываете всевозможные обиды, зависть и другие проявления незащищенности. Вы не можете провести свою жизнь, переживая за милые чувства окружающих. - Роберт Грин.
      -Люди, которые ненавидят тебя, завидуют твоей свободе. - Сантош Калвар.
      Перевела на украинский язык 2.10.19 8.48


      Вислови про заздрість.

      Заздрість ховається в глибині людського серця, як гадюка у своїй норі. - Оноре де Бальзак.

      -Заздрість - це ставка, яку повинні платити всі відмінності. Ральф Уолдо Емерсон.

      --Заздрість - це виразка душі. - Сократ.

      -Не можна бути заздрісним і щасливим одночасно. - Френк Тайгер.

      - -Заздрість -засліплює людей і робить неможливим ясне мислення. - Macolm X.

      - -Заздрість -виходить з невігластва людей або невіри в їх власні дари. - Жан Ваньє.

      --Заздрість - це мистецтво підраховувати благословення іншого, а не своє. Гарольд Гроб.

      -Ті деякі, що вони роблять, є предметом заздрості багатьох, хто тільки дивиться. Джим Рон.

      -Краще заздрити, ніж шкодувати. Геродот.
      Всі співчувають слабким. Ви повинні викликати заздрість. - Арнольд Шварцнегер.

      Благочесті для живих, заздрість для мертвих. - Марк Твен.

      Як гірко дивитися на щастя очима іншої людини. - Вільям Шекспір.

      -Наша заздрість завжди триває довше, ніж щастя тих, кому ми заздримо. - Геракліт.

      Ніщо не загострює зір, як заздрість. - Томас Фуллер.

      -Заздрість виникає з незахищеності. - Ігор Бабайлов.

      -Заздрість - це невігластво. Ральф Уолдо Емерсон.

      Ніхто насправді не гідний заздрості. - Артур Шопенгауер.

      -У тебе є вороги? Ну. Це означає, що ви боролися за щось у своєму житті. Уїнстон Черчілль.
      -Заздрість завжди виникає при порівнянні себе; якщо немає порівняння, немає заздрості. - Френсіс Бекон.

      -Чи улюбленим бути мертвим, якому заздрили бути живим. - Орасіо.

      -Дух заздрості може зруйнувати; ніколи не будувати. Маргарет Тетчер.
      -Заздрість в тисячу разів страшніше голоду, тому що це духовний голод. - Мігель де Унамуно.
      -Будьте жорсткі з собою, але поблажливі з іншими. Таким чином, ви будете вільні від заздрості й образи. - Конфуцій.
      -Щасливий той, хто не несе заздрість як компаньйон. - Румі.
      -Велич вселяє заздрість, заздрість породжує образу, образа породжує брехню. Роулінг
      Тихо заздрість зростає в тиші. - Фрідріх Ніцше.
      -Заздрість - найдурніша з вад, тому що від неї не може бути простої переваги. - Оноре де Бальзак.
      -Сама вірна ознака народження з великими якостями - це народження без заздрості. Франсуа Дюк де ла Рошфуко.
      -Заздрість - корінь великого зла суспільства. - Фернандо Саватер.
      --Заздрість це звір, який руйнує довіру, розсіює згоду, руйнує справедливість і відгодовує всі види зла. Святий Августин.
      -Коли люди сповнені заздрості, вони зневажають все, добре чи погане. - Тацит.
      -Заздрість подібна питва отрути і очікуванню смерті іншої людини. Керрі Фішер.
      Люди завжди будуть говорити про вас, особливо коли вони заздрять вам і вашому життю. Залиште їх, ви вплинули на їхнє життя, вони не торкнуться вашого. - Автор невідомий.
      -Єдиний спосіб не розбудити заздрість - це не виділятися. Якщо хочеш виділитися, звикни до цього ..
      -Це практика, коли натовпи гавкають видатних людей, коли маленькі собаки гавкають на незнайомців. - Сенека.
      -Життя - це велика дорога з багатьма знаками. Коли ви їдете по маршрутах, не ускладнювати. Біжи від ненависті, зла і ревнощів. - Боб Марлі.
      -Ваше презирство до великого повторюється занадто часто, щоб бути реальним; ніхто не думає про те, що він зневажає. Семюель Джонсон.
      - Заздрістники - нижчі тих, кому заздрять. - Автор невідомий.
      -Успіх змушує багатьох ненавидіти тебе. Я б хотів, щоб це було не так. Було б чудово насолоджуватися успіхом, не бачачи заздрості в оточенні. - Мерилін Монро.
      -Не переоцінюйте те, що ви отримали, і не заздріть іншим. Той, хто заздрить іншим, не знаходить душевного спокою.
      -Не порівнюйте себе з іншими. Порівняйте з людиною, якою ви були вчора. - Невідомий автор.
      -Заздрість стріляє в інших і ранить себе. - Невідомий автор.
      Людина народжується з почуттями ненависті і заздрості. Якщо дано, вони приведуть до насильства і злочинності, і будь-яке почуття лояльності і сумлінності буде відкинуто ..
      -Заздрість худа, тому що кусає, але ніколи не їсть ..
      -Заздрість - це результат того ефекту, який ви надали в чужому житті, чи хочуть вони прийняти це чи ні. - Саша Азеведо.
      -Серце в світі дає життя тілу, але заздрість роз'їдає кістки. - Прислів'я.
      -Ні одна людина не любить, коли його обганяють люди свого рівня. Ті, хто заздрять, залишаться там, де вони є, ті, хто вчиться у тих, хто подолає їх, будуть просуватися. - Автор невідомий.-
      -Заздрість - це ознака відсутності розуміння власної цінності. Кожному з нас є що дати, чого немає ні в кого. Автор невідомий.
      Ніколи НЕ довіряй тому, хто хоче того, що у тебе є. Друг чи ні, заздрість - непереборна емоція.
      -Бедствія бувають двох типів: нещастя для себе і удачі для інших. - Амброз Бірс.
      -Люди, які не мають цінності, ніколи не вчаться бути байдужими; Краще вже заздрити або жаліти. - Автор невідомий.
      -Ніколи не варто недооцінювати силу ревнощів і силу заздрості руйнувати.
      -Нас оточують п'ять ворогів світу: жадібність, амбіції, заздрість і гордість. Якщо вони були вигнані, ми повинні жити без збоїв і насолоджуватися вічним миром. - Петрарко.
      --Заздрість це душевний біль, яку успішні люди завдають сусідам. - Автор невідомий.
      - Заздрість- це трохи душі, яку неможливо побачити за певною точкою, і, якщо вона не займає весь простір, вона відчуває себе виключеною. - Вільям Хазлітт.
      Можливо, люди не задоволені своїм життям, якщо вони зайняті розмовами про ваше. - Автор невідомий.
      -Ігнорувати критиків. Тільки посередні можуть бути висміяні. Не бійся бути іншим. Діта фон Тіз.
      Гордість, заздрість, жадібність - це іскри, які розпалюють серця всіх людей у вогні. - Данте Аліг'єрі.
      -Заздрість - це образа для себе. Євген Євтушенко.
      Накажи тих, хто заздрить, що ти робиш їм добро. - Прислів'я.
      -Якщо б заздрість була жаром, всІ б захворіли. - Прислів'я.
      --Заздрість це ознака нестачі розуміння нашої унікальності і самооцінки. У кожного з нас є те, чого немає ні в кого. - Френк Тайгер.
      -Істинна самооцінка не залишає місця для заздрощів. Коли ви усвідомлюєте свою цінність, вам не потрібно ненавидіти або заздрити ..
      -Любов дивиться в телескоп; Заздрість через мікроскоп. Джош Біллінгс.
      -Провокувати заздрості - це хороший знак того, що у вас все добре. Люди ніколи не будуть заздрити тим, хто програв. - Анонім.
      -Ніколи не ненавидять людей, яким ти заздриш. Поважайте їх, тому що вони вважають, що ви кращі за них. - Автор невідомий.
      -Люди зазвичай ненавидять тебе з трьох причин: вони хочуть бути схожими на тебе, вони бачать в тобі загрозу або ненавидять себе.
      - Заздрістне серце не може бути оригінальним. - Тоба Бета.
      -Якщо ви хочете мати місце нагорі, будьте готові до того, що заздрісники виникнуть у вашому житті. - Автор невідомий.
      -Єдина людина, якій варто заздрити, це той, хто не заздрить іншим. - Автор невідомий.
      -іЗаздрість - нічого, крім власного серця. - Прислів'я.
      -Чим краще, тим краще для зла. Святий Августин
      -Проаналізіруй себе Всі емоції відбиваються в тілі і розумі. Заздрість і страх провокують лице блідніти, любов змушує його сіять.-Парамаханса Йогананда.
      -Не звертай уваги на тих, хто говорить за тобою. Це просто означає, що вони позаду вас. - Автор невідомий.
      -Блажен той, хто навчився захоплюватися, але не заздрити, слідувати, але не наслідувати, хвалити, але не лестити, і слідувати, але не маніпулювати. - Вільям Артур Уорд.
      -Компанія деяких людей сприяє нашій щедрості і чутливості, в той час як компанія інших пробуджує конкурентоспроможність і заздрість. - Ален де Боттон.
      -Зайнята людина, що допомагає людині, яка перебуває нижче його, не встигне позаздрити людині, що знаходиться на ньому (Генрієтта Мірс).
      -Ми витрачаємо час на те, щоб заздрити людям, яким ми не хотіли б бути. - Жан Ростан.
      -Подібно тому, як метелик гризе предмет одягу, заздрість поглинає людину. Сан-Хуан Крізостомо.
      -Люди, у яких немає життя, завжди будуть намагатися почати драму у себе. - Автор невідомий.
      - Заздрість і гнів скорочують життя. - Невідомий автор.
      -Заздрість сліпа і не має іншої якості, крім як відвернутися від чесноти. - Тит Лівій.
      -Заздрістник думає, що якщо його сусід зламає ногу, він зможе краще гуляти на самоті. - Хельмут Шок.
      -У мене немає часу турбуватися про людей, які мені не подобаються. Я дуже зайнятий любити людей, яких люблю. - Автор невідомий.
      -Не заздріть грішникові, Ви не знаєте, яка катастрофа вас чекає. - Автор невідомий.
      -Не заздрю успіхам інших. Будь щедрим духом і привітай їх усім серцем. - Ірвін Грінберг.
      Унікальна квітка не повинна завдавати шпильок, яких багато. Рабіндранат Тагор.
      -Заздрість- це образа для себе. Євген Євтушенко.
      -З деякими квітами в моєму саду, півдюжиною фотографій і книгами я живу без заздрості. - Лопе де Вега.
      -Коли ви показуєте себе світу і навчаєте своїм талантом, ви, природно, викликаєте всілякі образи, заздрість та інші прояви незахищеності. Ви не можете провести своє життя, переживаючи за милі почуття оточуючих. - Роберт Грін.
      -Люди, які ненавидять тебе, заздрять твоїй волі. - Сантош Калварі.
      Переклала на українську мову 2.10.19 8.48
      На фото – мій малюнок.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг -- | Рейтинг "Майстерень" -- | Самооцінка -

    17. Після дощика осіннього ...
      Після дощика осіннього , сонечко в віконце зазирнуло...Життя продовжується, крок за кроком – нове, нове, виникає на шляху, важливо відчувати природу, розуміти і поважати людей. Натхнення, гармонія в душі - підсказка прийде завжди. Розвивати свої здібності, знання,цінувати час, любити все, що оточує нас ! Серце своє теплом, добром, радістю наповнити, посмішку щиру подарувати - щасливим відчувати себе ! Подякувати Всевишнього за все! 30.09.19 9.50
      На фото – мій малюнок.



      После дождика осеннего, солнышко в окошко заглянуло....Жизнь продолжается, шаг за шагом - новое, новое, возникает на пути, важно чувствовать природу, понимать и уважать людей. Вдохновение, гармония в душе -
      подсказки придет всегда. Развивать свои способности, знания, ценить время, любить все, что окружает нас! Сердце свое теплом,добром и радостью наполнить, улыбку искреннюю подарить - счастливым чувствовать себя! Благодарить Всевышнего за все! 30.09.19 9.50



      Прокоментувати
      Народний рейтинг -- | Рейтинг "Майстерень" -- | Самооцінка -

    18. Мрії, мрії...
      Мрії, мрії хай присняться і в житті моїм здійсняться. Мрії кожну мить приходять, з нами поряд завжди ходять, викликають сподівання, не потрібні тут вагання 2009
      На фото – мій малюнок.



      Мечты, мечты пусть приснятся и в жизни моей осуществятся. Мечты каждое мгновение приходят, с нами рядом всегда ходят, вызывают надежду, не нужны здесь сомнения... 2009


      Прокоментувати
      Народний рейтинг -- | Рейтинг "Майстерень" -- | Самооцінка -

    19. У вирії літають мрії...

      У вирії літають мрії, і сподівання, і надії. Яку з них можна захопити, душею щедрою овити, енергією підпитати, живильну силу їй віддати.... І ось вони уже у тебе, а чи є у них потреба ....Не все, що маєш знадобиться, ві сні усе може присниться... 2009
      На фото – мій малюнок.


      В водовороте летают мечты, и вера, и надежда. Какую из них можно уловить, душою щедрою укутать , энергией подпитать, живительную силу ей отдать .... И вот они уже у тебя, а есть ли в них потребность .... Не все, что имеешь понадобится, во сне все может приснится ... 2009




      Прокоментувати
      Народний рейтинг -- | Рейтинг "Майстерень" -- | Самооцінка -

    20. Своїм думкам не дам я ради...
      Своїм думкам не дам я ради, вони плетуться в голові.... І не потрібні їм поради, не сплять вони навіть у сні... Я маю кожну пам’ятати, для того, щоби запитати: на що потрібні ви мені? Мій розум може не бажати, проте вони усі мої… 2009
      На фото – мій малюнок.



      Своим мыслям не дам я ладу, они плетутся в голове .... И не нужны им советы, не спят они даже во сне ... Я должна каждую помнить, для того, чтобы спросить: на что нужны вы мне? Мой разум может не желать, однако они все мои ... 2009
      На фото – мій малюнок.


      Прокоментувати
      Народний рейтинг -- | Рейтинг "Майстерень" -- | Самооцінка -

    21. НАЙМОЛОДШИЙ ШКІЛЬНИЙ ВЧИТЕЛЬ У СВІТІ...
      САМЫЙ МОЛОДОЙ ШКОЛЬНЫЙ УЧИТЕЛЬ В МИРЕ. ЕМУ 9 лет! Если говорить в философском смысле, то каждый человек - учитель для нас. Даже если мы встречаемся с ним всего лишь на минуту. Не бывает случайных встреч. А вы замечали, что особенно хороши в качестве наших учителей - это дети. Они приходят сюда в том числе, чтобы воспитывать нас, как мы, в свою очередь, воспитывали родителей. К сожалению, не все думают об этом. А если иметь в виду буквальный смысл, то самым молодым учителем на планете есть 9-летний ребенок. Его имя Бабар Али, это индийский мальчик из провинциального небольшого города Муршидабад. Индия вообще отстает по грамотности от всего мира. А в этом городе грамотность в 2001 году была 66% среди взрослых. Бабар встает в 4 утра. Сначала на его плечах лежат хозяйские дела, затем он отправляется в школу, которая расположена довольно далеко. После школы мальчика не ждут интересные игры, как обычно других детей. Его с нетерпением ждут такие же ребята, как и он сам, чтобы он учил их тому, что знает сам. Это очень бедные дети, родителям которых нечем платить за обучение. Несмотря на то, что обучение стоит недорого, взрослые не в состоянии купить своим детям даже учебники и школьную форму. Сначала молодой учитель воспринимал свои занятия как игру. Но со временем он увидел, насколько серьезно к этому относятся его подопечные, с нетерпением они ждут своего учителя. Вы представляете, насколько велика тяга к знаниям в этих бедных детей, если они своего сверстника почитают как учителя?! По сути, Бабар Али основал первую школу в своем городе. В 2009 году она стала известна на весь мир, благодаря западным журналистам. В 16 лет Али признали как «молодого директора школы», а организация «Real Heroes Award» поощрила его премией. На данный момент школа насчитывает 220 официальных учеников и более 600 слушателей 5-18 лет. В ней излагают свои ученики старших классов в качестве волонтеров, всего 9 человек. До 5-го класса ученикам все предоставляется бесплатно, другие платят небольшие деньги. Эта уникальная школа существует под открытым небом, так как специального помещения нет, а все люди здесь живут в хижинах очень бедно. Поэтому, в свободное от учебы время, все дети этого города работают. Директор школы Бабар Али по совместительству является ее же учеником. Его очень уважают, приглашают на лекции и конференции. Ну, а сам директор-ученик мечтает о настоящем школьном здании, с лабораториями, спортплощадкой и актовым залом. Дай Бог, чтобы его мечта воплотилась в жизнь, ну а всему миру - побольше таких замечательных людей!
      Перевела на украинский язык 29.09.18 16.01



      НАЙМОЛОДШИЙ ШКІЛЬНИЙ ВЧИТЕЛЬ У СВІТІ. ЙОМУ 9 РОКІВ! Якщо говорити в філософському сенсі, то кожна людина - вчитель для нас. Навіть якщо ми зустрічаємося з ним всього лише на хвилину. Не буває випадкових зустрічей. А ви помічали, що особливо гарні в якості наших вчителів - це діти. Вони приходять сюди в тому числі, щоб виховувати нас, як ми, в свою чергу, виховували батьків. На жаль, не всі думають про це. А якщо мати на увазі буквальний сенс, то наймолодшим учителем на планеті є 9-річна дитина. Його ім'я Бабар Алі, це індійський хлопчик з провінційного невеликого міста Муршідабад. Індія взагалі відстає за грамотністю від усього світу. А в цьому місті грамотність в 2001 році була 66% серед дорослих. Бабар встає о 4 ранку. Спочатку на його плечах лежать господарські справи, потім він вирушає в школу, яка розташована досить далеко. Після школи хлопчика не чекають цікаві ігри, як зазвичай інших дітей. Його з нетерпінням чекають такі ж хлопці, як і він сам, щоб він навчав їх тому, що знає сам. Це дуже бідні діти, батькам яких нічим платити за навчання. Незважаючи на те, що навчання коштує недорого, дорослі не в змозі купити своїм дітям навіть підручники і шкільну форму. Спочатку молодий учитель сприймав свої заняття як гру. Але з часом він побачив, наскільки серйозно до цього ставляться його підопічні, з яким нетерпінням вони чекають свого вчителя. Ви уявляєте, наскільки велика тяга до знань у цих бідних дітей, якщо вони свого однолітка шанують як вчителя ?! По суті, Бабар Алі заснував першу школу в своєму місті. У 2009 році вона стала відома на весь світ, завдяки західним журналістам. У 16 років Алі визнали як «наймолодшого директора школи», а організація «Real Heroes Award» заохотила його премією. На даний момент школа налічує 220 офіційних учнів і понад 600 слухачів 5-18 років. У ній викладають свої ж учні старших класів в якості волонтерів, всього 9 чоловік. Аж до 5-го класу учням все надається безкоштовно, інші платять невеликі гроші. Ця унікальна школа існує під відкритим небом, так як спеціального приміщення немає, а всі люди тут живуть в хатинах дуже бідно. Тому, у вільний від навчання час, всі діти цього містечка працюють. Директор школи Бабар Алі за сумісництвом є її ж учнем. Його дуже поважають, запрошують на лекції і конференції. Ну, а сам директор-учень мріє про справжню шкільну будівлю , з лабораторіями, спортмайданчиком і актовим залом. Дай Бог, щоб його мрія втілилася в життя, ну а всьому світу - побільше таких чудових людей!
      Переклала на українську мову 29.09.18 16.01







      Прокоментувати
      Народний рейтинг -- | Рейтинг "Майстерень" -- | Самооцінка -

    22. Цікаві факти про вулиці...
      Самые красивые улицы в мире
      Улица Ломбад-Стрит в Сан-Франциско — славится своими постройками в викторианском стиле. Ломбард-стрит – это масса зеленых насаждений и очаровательных клумб.
      Главная улица в Моливосе Моливос – это прекрасная маленькая деревня в Греции и самое красивое место страны. Главная улица деревни вымощена камнем, а обрамляют ее глицинии. Улица как бы укутана ветвями этого необычного растения и все время находится в тени. А когда глициния цветет, все вокруг окрашивается в нежный, фиолетовый цвет.
      Улица Херштрассе Германия, город Бонн – это самый настоящий вишневый туннель. Необычайная красота царит на улице в начале весны, когда зацветает, высаженная в виде туннеля, вишня. Цветя, плодоносные деревья образуют купол нежно-розового цвета, а в ночное время при свете фонарей появляется ощущение того, что попадаешь в удивительную сказку.
      Улица Кремьё в Париже — не только самое красивая, но и чистая , по-домашнему уютная улица Франции. Улочка заставлена цветами в горшках, а дома, покрашены в разные цвета, с нанесенными на них изображениями растений и животных.
      Улица Штайнер стрит в Сан-Франциско, США - необычайна и очень красива. Извстна своими очаровательными домиками с оригинальной архитектурой. Их остроконечные крыши и фасады, выкрашенные в яркие, разноцветные оттенки, придают улице незабываемый, манящий вид. Улица известна еще с восемнадцатого века, является историческим местом .
      Улица Руа Гонсало де Карвальо — находится в Бразилии. Когда попадаешь на эту улицу, возникает такое ощущение, что ты очутились в глубоких джунглях и какая-то невиданная сила сквозь непроходимые дебри проложила кусочек цивилизации. Улица заросла лесными деревьями.
      Улица Нерудова — одна из самых красивых улиц не только в Праге, но и в Европе. Дома этой улицы выкрашены в пастельные тона разных оттенков, а фасады украшены разнообразным резным декором.
      Улица Камден в Лондоне ( Англия) занимает первое место, как одна из самых ярких улиц мира. Ее пестрота завораживает.
      Улица Гамла Стан в Стокгольме примечательна историческими постройками, датированы еще тринадцатым веком. Их изысканная архитектура и оригинальные здания пестрят своим разнообразием, а мощенные камнем извилистые улицы напоминают о тех далеких временах.
      Улица Вила-де-Грасиа в Барселоне ( Испания) — историческая , необычная и красивейшая улица , специфические украшения которой дарит ей фантастический и незабываемый вид.
      Улица Ковер Кому на Канарских островах - чудо-улица – Ковер в поселке Ла-Оротава. Дома, которые были построены еще в 18-19 веках, украшают эту улицу. Но самое главное ее украшение – это ковровый декор, выполненный из вулканического песка. Ковровые композиции выглядят очень красочно и реалистично.
      Улица Ла Рамбла Испания, Барселона - самая зеленая и величественная улица мира. Множество насаждений и клумб , фонтаны, древние постройки придают улице загадочность , незабываемый и эффектный вид.
      Улица Пикадилли — одна из самых красивых улиц Лондона в Великобритании. Фонтаны, исторические сооружения, архитектурные композиции восхитительны.
      Улица Виа Долороза в Израиле в городе Иерусалим - улица скорби известна во всем мире и отличается своей уникальной красотой. Улица наполнена всевозможными религиозными памятниками.
      Улица Виа Аппия является археологическим памятником Рима. Улица проходит через древни руины, классические постройки придают улице очаровательный вид.
      Улица Шамблес в городе Йорк( Англия.) – это замысловатые старинные здания с деревянными каркасами и необычными изгибами, нависающие прямо над головой.
      Улица Champs-Élysées Champs-Élysées в Париже – самая известная и популярная . Собрала из разнообразных источников,обобщила и перевела на украинский язык 27.09.19 12.25
      Найкрасивіші вулиці в світі
      Вулиця Ломбад-Стріт в Сан-Франциско - славиться своїми будівлями в вікторіанському стилі. Ломбард-стріт - це маса зелених насаджень і чарівних клумб.
      Головна вулиця в Молівос Молівос - це прекрасна маленьке село в Греції і найкрасивіше місце країни. Головна вулиця села вимощена каменем, а обрамляють її гліцинії. Вулиця як би закутана гілками цієї незвичайної рослини і весь час перебуває в тіні. А коли глициния цвіте, все навколо забарвлюється в ніжний, фіолетовий колір.
      Вулиця Херштрассе Німеччина, місто Бонн - це справжнісінький вишневий тунель. Надзвичайна краса панує на вулиці на початку весни, коли зацвітає, висаджена у вигляді тунелю, вишня. Цветя, плодоносні дерева утворюють купол ніжно-рожевого кольору, а в нічний час при світлі ліхтарів з'являється відчуття того, що потрапляєш в дивовижну казку.
      Вулиця крем'є в Парижі - не тільки саме красива, але і чиста, по-домашньому затишна вулиця Франції. Вуличка заставлена квітами в горщиках, а вдома, пофарбовані в різні кольори, з нанесеними на них зображеннями рослин і тварин.
      Вулиця Штайнер стріт в Сан-Франциско, США - надзвичайна і дуже красива. Ізвстна своїми чарівними будиночками з оригінальною архітектурою. Їх гострі дахи і фасади, пофарбовані в яскраві, різнокольорові відтінки, надають вулиці незабутній, що вабить вид. Вулиця відома ще з вісімнадцятого століття, є історичним місцем.
      Вулиця Руа Гонсало де Карвальо - знаходиться в Бразилії. Коли потрапляєш на цю вулицю, виникає таке відчуття, що ти опинилися в глибоких джунглях і якась небачена сила крізь непрохідні нетрі проклала шматочок цивілізації. Вулиця заросла лісовими деревами.
      Вулиця Нерудова - одна з найкрасивіших вулиць не тільки в Празі, але і в Європі. Будинки цієї вулиці пофарбовані в пастельні тони різних відтінків, а фасади прикрашені різноманітним різьбленим декором.
      Вулиця Камден в Лондоні (Англія) посідає перше місце, як одна з найяскравіших вулиць світу. Її строкатість заворожує.
      Вулиця Гамла Стан в Стокгольмі примітна історичними будівлями, датовані ще тринадцятим століттям. Їх вишукана архітектура і оригінальні будівлі рясніють своєю різноманітністю, а вимощені каменем звивисті вулиці нагадують про ті далекі часи.
      Вулиця Віла-де-Грас в Барселоні (Іспанія) - історична, незвичайна і красива вулиця, специфічні прикраси якої дарує їй фантастичний і незабутній вид.
      Вулиця Килим Кому на Канарських островах - чудо-вулиця - Килим в селищі Ла-Оротава. Будинки, які були побудовані ще в 18-19 століттях, прикрашають цю вулицю. Але найголовніше її прикраса - це килимовий декор, виконаний з вулканічного піску. Килимові композиції виглядають дуже барвисто і реалістично.
      Вулиця Ла Рамбла Іспанія, Барселона - сама зелена і велична вулиця світу. Безліч насаджень і клумб, фонтани, стародавні споруди надають вулиці загадковість, незабутній і ефектний вигляд.
      Вулиця Пікаділлі - одна з найкрасивіших вулиць Лондона у Великобританії. Фонтани, історичні споруди, архітектурні композиції чудові.
      Вулиця Віа Долороза в Ізраїлі в місті Єрусалим - вулиця скорботи відома у всьому світі і відрізняється своєю унікальною красою. Вулиця наповнена всілякими релігійними пам'ятками.
      Вулиця Віа Аппія є археологічною пам'яткою Рима. Вулиця проходить через давні руїни, класичні будівлі надають вулиці чарівний вид.
      Вулиця Шамблес в місті Йорк (Англія.) - це мудрі старовинні будівлі з дерев'яними каркасами і незвичайними вигинами, що нависають прямо над головою.
      Вулиця Champs-Élysées Champs-Élysées в Парижі - найвідоміша і популярна.
      Зібрала з різноманітних джерел, узагальнила і переклала українську мову 27.09.19 12.25

      Названы самые дорогие улицы мира
      В рейтинге самых дорогих торговых улиц мира по версии Cushman & Wakefield,
      Первое место заняла гонконгская Козуэй-Бей. В рейтинг вошли 46 самых дорогих торговых улиц из 65 стран мира.
      В топ-10 вошли:
      1. Козуэй-Бэй в Гонконге ($ 2671 за квадратный метр в год)
      2. Пятая авеню в Нью-Йорке ($ 2250)
      3. Нью-Бонд-стрит в Лондоне ($ 1744)
      4. Елисейские поля в Париже ($ 1519)
      5. Виа Монтенаполеоне в Милане ($ 1466)
      6. Гиндза в Токио ($ 1219)
      7. Питт-стрит-молл в Сиднее ($ 964)
      8. Мендон в Сеуле ($ 908)
      9. Банхофштрассе в Цюрихе ($ 854)
      10. Кольмаркт в Вене ($ 515)
      Перевела на украинский язык 19.11.18 7.02





      Названо найдорожчі вулиці світу
      В рейтингу самих дорогих торгових вулиць світу за версією Cushman & Wakefield.
      Перше місце посіла гонконгська Козуей-Бей. У рейтинг увійшли 46 найдорожчих торгових вулиць з 65 країн світу.
      У топ-10 увійшли:
      1. Козуей-Бей у Гонконзі ($2671 за квадратний метр на рік)
      2. П’ята авеню в Нью-Йорку ($2250)
      3. Нью-Бонд-стріт у Лондоні ($1744)
      4. Єлисейські поля у Парижі ($1519)
      5. Віа Монтенаполеоне в Мілані ($1466)
      6. Гіндза в Токіо ($1219)
      7. Пітт-стріт-молл в Сіднеї ($964)
      8. Мендон в Сеулі ($908)
      9. Банхофштрассе в Цюріху ($854)
      10. Кольмаркт у Відні ($515)
      Переклала на українську мову 19.11.18 7.02




      Прокоментувати
      Народний рейтинг -- | Рейтинг "Майстерень" -- | Самооцінка -

    23. Пізанська вежа.
      Пизанская башня.
      Пизанская башня является самым узнаваемым символом города Пиза в Италии. Имя создателя этого сооружения неизвестно, но есть предположение о причастности к ее строительству известного итальянского архитектора того времени Бонанно Пизано.
      Башня - это не отдельное здание, как ошибочно считают многие туристы, а неотъемлемая часть целого архитектурного комплекса Италии. Туда входят стоящий рядом Пизанский собор, Баптистерий (крестильная) и кладбище Кампо-Санто. Все эти объекты стоят на Площади Чудес, и выдержаны в едином романском стиле.
      На создание памятника ушло около 200 лет. Основана около 800 веков назад (в 1173 году), она практически сразу начала «смотреть» в сторону юга. Тогда ее строительство остановилось на высоте 11 метров (1 этаж), и было восстановлено только через 100 лет. Был уже 1275, и строители отчаянно пытались исправить перекос башни. Со стороны крена они превышали высоту следующих этажей на 10 сантиметров. Но это не помогло исправить дальнейшее ее отклонения в сторону.
      По своему назначению Пизанская башня есть колокольней, одна из немногих в мире, расположена на значительном расстоянии от основного собора, преподносилось как начальная задумка авторов.
      Существует теория, в которой утверждается, что кривизна сооружения связана с особенностями земель Италии. Как выяснилось уже в конце XX века, в северной части башни почва в разы тверже, чем в южной ее части. Интересно, что в течении каждого года ученые отмечают отклонения башни от привычных показателей на 1 мм, но этого слишком мало, чтобы начинать бить тревогу.
      Однако есть люди, которые считают, что специфический наклон башни был изначально задуман по плану, чего доказать или опровергнуть никак нельзя - до наших дней просто не сохранилось ее чертежей.
      Примечательно, что еще в 1986 году падающая колокольня удостоилась чести попасть в список всемирного наследия ЮНЕСКО.
      • высота - 56 метров;
      • диаметр основания - 15 метров;
      • толщина стен - 4 метра;
      • отклонения от вертикальной оси - от 4 до 5,5 метров;
      • количество ступеней - 294.
      Первое, что привлекает внимание - огромное количество роскошных крытых галерей, совмещенных друг с другом арками, на которых красуется множество орнаментов. Под открытым потолком расположен просторный зал. По его стенах туристы могут полюбоваться изложенными барельефами, на которых изображены морские обитатели.
      Здесь также есть три винтовых лестницы из мрамора, уже основательно потрепанных от большого количества туристов. Последний масштабный объект интерьера башни - колокольня с колоколами, самому древнему из которых уже исполнилось более 4000 лет.
      Многим еще со школьных времен известно имя знаменитого физика Галилео Галилея. Здесь, на глазах у других ученых мужей, он бросал с наклонного края башни объекты самого разного объема и веса, тем самым доказав окружающим правоту своего предположения о том, что показатели брошенных предметов не влияют на скорость падения. Проводить эксперимент именно в этом месте он решил не случайно - сооружение должно было подтвердить, что угол падения также не имеет значения.
      Примечательно, что в те времена еще не было изобретено механических часов, поэтому ученый пользовался водяными часами и собственным пульсом.
      Существует легенда о том, с чего началось «падение» Пизанской башни. Соорудив смотревшую прямо в небо колокольню, зодчий Пизано был очень доволен своей работой. Однако духовенство не сочло нужным оплачивать труд архитектора. Тогда он в порыве ярости махнул рукой в сторону башни и воскликнул: «Пошли со мной!» Тут же на глазах у всех строение наклонилось вперед, словно пытаясь сделать шаг навстречу своему создателю.
      Пизанская башня - не единственная конструкция в своем роде, наклонена вперед. Такую же «изюминку» имеют Лондонский Биг-Бен, Турецкая башня в Измире, Азинелли в Болонье, Невьянске в России и другие, менее известные здания. Всего их около 300 по всему миру. В колокольне Пизанской башни установлены 7 древнейших колоколов. Их звон слышен перед началом каждой католической службы в полдень.
      Стоимость посещения самого популярного объекта Пизы на 2017 год составляет 18 евро. Также в Пизанскую башню может зайти не более 40 человек одновременно.
      Мало кому известный факт, что в Пизе расположены 3 полноценных «падающих» сооружения. Первая - это Пизанская башня, вторая построена в сосновом парковом массиве недалеко от города и является кампанеллой церкви св. Михаила. Третья - часть церкви св. Николая, расположенная на одной из древнейших улиц Пизы. Перевела на украинский язык 30.09.18 19.01

      Пізанська вежа.
      Пізанская вежа є найбільш впізнаваємим символом міста Піза в Італії. Ім'я творця цієї споруди невідомо, але є припущення про причетність до її будівництва відомого італійського архітектора того часу Бонанно Пізано.
      Вежа - це не окрема споруда, як помилково вважають багато туристів, а невід'ємна частина цілого архітектурного комплексу Італії. Туди входять стоячий поруч Пизанский собор, Баптистерій (хрестинна) і кладовище Кампо-Санто. Всі ці об'єкти стоять на Площі Чудес, і витримані в єдиному романському стилі.
      На створення пам'ятки пішло близько 200 років. Заснована близько 800 століть назад (в 1173 році), вона практично відразу почала «дивитися» убік півдня. Тоді її будівництво зупинилося на висоті 11 метрів (1 поверх), і було відновлено лише через 100 років. Був уже 1275 рік, і будівельники відчайдушно намагалися виправити перекіс вежі. З боку крену вони перевищували висоту наступних поверхів на 10 сантиметрів. Але це не допомогло виправити подальше її відхилення в бік.
      За своїм призначенням Пізанська вежа є дзвіницею, одна з небагатьох в світі, розташована на значній відстані від основного собору, що підносилося як початкова задумка авторів.
      Існує теорія, в якій стверджується, що кривизна споруди пов'язана з особливостями земель Італії. Як з'ясувалося вже в кінці XX століття, під північною частиною вежі грунт в рази твердіше, ніж в південній її частині. Цікаво, що протягом кожного року вчені відзначають відхилення вежі від звичних показників на 1 мм, але цього занадто мало, щоб починати бити тривогу.
      Однак є люди, які вважають, що специфічний нахил вежі був спочатку задуманий за планом, чого довести або спростувати ніяк не можна - до наших часів просто не збереглося її креслень.
      Примітно, що ще в 1986 році падаюча дзвіниця удостоїлася честі потрапити в список всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
      • висота - 56 метрів;
      • діаметр основи - 15 метрів;
      • товщина стін - 4 метри;
      • відхилення від вертикальної осі - від 4 до 5,5 метрів;
      • кількість ступенів - 294.
      Перше, що привертає увагу - величезна кількість розкішних критих галерей, суміщених одна з одною арками, на яких красується безліч орнаментів. Під відкритою стелею розташований просторий зал. На його стінах туристи можуть помилуватися викладеними барельєфами, на яких зображені морські мешканці. Тут також є три кручених сходів з мрамору, вже достптньо пошарпаних від великої кількості туристів. Останній масштабний об'єкт інтер'єру вежі - дзвіниця з дзвонами, самому старовинному з яких вже виповнилося понад 4 000 років.
      Багатьом ще зі шкільних часів відомо ім'я знаменитого фізика Галілео Галілея. Тут, на очах у інших вчених мужів, він кидав з нахиленого краю вежі об'єкти самого різного об'єму і ваги, тим самим довівши оточуючим правоту свого припущення про те, що показники кинутих предметів не впливають на швидкість падіння. Проводити експеримент саме в цьому місці він вирішив не випадково - споруда мала підтвердити, що кут падіння також не має значення.
      Примітно, що в ті часи ще не було винайдено механічних годинників, тому вчений користувався водяними годинниками та власним пульсом.
      Існує легенда про те, з чого ж почалося «падіння» Пізанської вежі. Спорудивши направлену прямо в небо дзвіницю, зодчий Пізано був дуже задоволений своєю роботою. Однак духовенство не вважало за потрібне оплачувати працю архітектора. Тоді він в пориві люті махнув рукою в бік башти і вигукнув: «Пішли зі мною!» Тут же на очах у всіх будова нахилилася вперед, немов намагаючись зробити крок назустріч своєму творцеві.
      Пізанська вежа - не єдина конструкція в своєму роді, нахилена вперед.Такіж мають Лондонський Біг-Бен, Турецька вежа в Ізмірі, Азінеллі в Болоньї, Невьянська в Росії і інші, менш відомі будівлі. Всього їх близько 300 по всьому світу.
      У дзвіниці Пізанської вежі встановлені 7 найдавніших дзвонів. Їх передзвін чути перед початком кожної католицької служби в полудень.
      Вартість відвідування самого популярного об'єкта Пізи на 2017 рік становить 18 євро . Також в Пізанську вежу може зайти не більше 40 осіб одночасно.
      Мало кому відомий факт, що в Пізі розташовано 3 повноцінних «падаючих» споруди. Перша - це Пізанська вежа, друга побудована в сосновому парковому масиві неподалік від міста і є кампан’єлою церкви св. Михайла. Третя - частина церкви св. Миколи, розташована на одній з найдавніших вулиць Пізи. Переклала на українську мову 30.09.18 19.01




      Прокоментувати
      Народний рейтинг -- | Рейтинг "Майстерень" -- | Самооцінка -

    24. Вежа емоцій в Голландії
      Башня эмоций в Голландии
      В Голландии, в городе Детинхем, сведено сооружение - так называемая башня эмоций. Она способна определять, каких эмоций больше среди жителей города. Статистика ведется следующим образом: добровольцам задают вопросы, на которые существует несколько стандартных вариантов ответов. В конце дня данные обрабатываются, и сама башня начинает светиться цветом, соответствующим конкретной эмоции.
      Например. красный - цвет любви, и он довольно часто горит над городом.
      Желтый означает страх.
      Синим цветом обозначается счастье.
      Зеленый говорит о том, что многие жители испытывают ненависть. Хотя на вид башня имеет неопределенную форму, автор планировал ее в форме перевернутого сердца.
      Кроме того, неподалеку от башни установлена видеокамера, которая подключена к всемирной сети Интернет. Соответственно, каждый желающий после наступления темноты имеет возможность посмотреть по веб-камере, которое все-таки настроение преобладало в городе днем. Перевела на украинский язык 28.09.18 7.27


      Вежа емоцій в Голландії
      У Голландії, в місті Детінхем, зведена споруда - так звана вежа емоцій. Вона здатна визначати, яких емоцій більше серед жителів міста. Статистика ведеться наступним чином: добровольцям задають питання, на які існує трохи стандартних варіантів відповідей. В кінці дня дані обробляються, і сама вежа починає світитися кольором, відповідним конкретної емоції.
      Наприклад. червоний - колір любові, і він досить часто горить над містом.
      Жовтий означає страх.
      Синім кольором позначається щастя.
      Зелений говорить про те, що багато жителів відчувають ненависть. Хоч на вигляд вежа має невизначену форму, автор планував її в формі перевернутого серця. Крім того, неподалік від вежі встановлено відеокамеру, яка підключена до всесвітньої мережі Інтернет. Відповідно, кожен бажаючий після настання темряви має можливість подивитися по веб-камері, який все-таки настрій переважав в місті вдень.
      Переклала на українську мову 28.09.18 7.27



      Прокоментувати
      Народний рейтинг -- | Рейтинг "Майстерень" -- | Самооцінка -

    25. Чому ми будуємо відносини з тими, хто нами не дорожить?
      Почему мы строим отношения с теми, кто нами не дорожит?
      Мы встречаем на своем пути самых разных людей, в том числе — эгоистичных, потребительски настроенных, неспособных на искренние чувства. Время от времени такое случается со всеми, однако если мы из раза в раз пытаемся создать союз именно с таким человеком, это повод задуматься. Понимание причин — уже большой шаг к тому, чтобы изменить модель отношений, считает психолог Марни Фуэрман.
      Казалось бы, мы не можем быть себе врагами и намеренно сближаться лишь с теми, кто заставляет нас страдать. Тем не менее история повторяется, и мы снова остаемся с разбитым сердцем. «Мы легко готовы согласиться, что притягиваем к себе тех, кто нами не дорожит. Сложнее оказывается разорвать замкнутый круг», — уверена семейный психолог и специалист по межличностным отношениям Марни Фуэрман. Она предлагает проанализировать, почему в нашу жизнь приходят неподходящие партнеры.
      1. Семейная история
      Как складывались отношения ваших родителей? Возможно, в партнере повторяются негативные черты одного из них. Если в детстве вы недополучили ощущения стабильности и безусловной любви, то можете воссоздавать похожий сценарий отношений с партнером. Все для того, чтобы бессознательно проживать его снова, пытаться в нем разобраться и изменить. Однако, бросая подобный вызов прошлому, нам никогда не избавиться от тяжелых чувств, пережитых в детстве.
      2. Черты, определяющие отношения
      Вспомните все те отношения, которые по тем или иным причинам не сложились. Пусть даже они были мимолетными, но затронули ваши чувства. Постарайтесь обозначить качества, наиболее ярко характеризующие каждого партнера, и факторы, повлиявшие на ваш союз негативно. Попробуйте проанализировать, есть ли нечто, объединяющее как этих людей, так и сценарии отношений.
      3. Ваша роль в союзе
      Свойственно ли вам чувствовать себя неуверенно? Беспокоитесь ли вы о том, что отношения могут закончиться, бессознательно приглашая потенциальных манипуляторов воспользоваться вашей уязвимостью? Стоит также проанализировать свои требования: достаточно ли реалистично вы относитесь к союзу?
      Ожидание, что партнер будет идеальным, неизбежно приведет к разочарованию. Если в крушении отношений вы обвиняете только вторую сторону, снимая всякую ответственность с себя, это может затруднить понимание того, почему все случилось именно так.
      Возможно ли переписать привычный сценарий? Марни Фуэрман уверена, что да. Вот что она предлагает сделать.
      Первые свидания
      «Отнеситесь к ним лишь как к встрече с новым для вас человеком, не более. Даже если вы тут же почувствовали так называемую «химию», это еще не значит, что человек будет вам близок. Важно, чтобы прошло достаточно времени и вы могли ответить себе на вопрос, связывает ли вас нечто большее, чем просто физическое притяжение. Совпадают ли ваши интересы, ценности, взгляды на жизнь? Не пропускаете ли вы откровенные тревожные звоночки о тех его чертах, из-за которых ваши предыдущие отношения терпели фиаско?»
      Не торопите события, даже если вам очень хочется кинуться навстречу ярким чувствам. Дайте себе время.
      Новый взгляд на самих себя
      «В жизни часто материализуются те сценарии, в которые мы верим, — говорит Фуэрман. — Так устроен наш мозг: он выбирает внешние знаки, которые интерпретирует как доказательство того, в чем мы изначально были убеждены. При этом все прочие аргументы игнорируются. Если вы верите в то, что по каким-то причинам недостойны любви, то бессознательно отфильтровываете проявления внимания людей, убеждающих вас в обратном».
      При этом негативные сигналы — чьи-то слова или поступки — считываются как очередное неопровержимое доказательство вашей правоты. Возможно, стоит переосмыслить представления о себе, у которых нет ничего общего с реальностью.
      Настрой на изменения
      Невозможно переписать прошлое, однако честный анализ произошедшего поможет не попадать в ту же ловушку. Повторяя один и тот же паттерн поведения, мы к нему привыкаем. «Однако понимание того, что именно вы хотите изменить в отношениях с потенциальным партнером, в каких вопросах вы можете пойти на компромисс и с чем не будете мириться, уже огромный шаг в успеху, — уверена эксперт. — Важно приготовиться к тому, что не все сразу будет получаться. Мозгу, уже привыкшему к устойчивой модели оценки событий и выработке ответной реакции, потребуется время, чтобы изменить внутренние установки».
      Полезно записывать как те эпизоды, когда новые навыки общения с людьми помогали и делали вас более уверенным, так и ваши промахи. Визуализация этого на бумаге поможет лучше контролировать происходящее и не возвращаться к прежним негативным сценариям.
      Об авторе: Марни Фуэрман — семейный психолог, специалист по межличностным отношениям.
      Psychologies

      Чому ми будуємо відносини з тими, хто нами не дорожить?
      Ми зустрічаємо на своєму шляху різних людей, в тому числі - егоїстичних, споживацьки налаштованих, нездатних на щирі почуття. Час від часу таке трапляється з усіма, однак якщо ми з разу в раз намагаємося створити союз саме з такою людиною, це привід задуматися. Розуміння причин - вже великий крок до того, щоб змінити модель відносин, вважає психолог Марни Фуерман.
      Здавалося б, ми не можемо бути собі ворогами і навмисно зближуватися лише з тими, хто змушує нас страждати. Проте історія повторюється, і ми знову залишаємося з розбитим серцем. «Ми легко готові погодитися, що приваблює до себе тих, хто нами не дорожить.
      Складніше виявляється розірвати замкнуте коло », - впевнена сімейний психолог і фахівець з особистісних стосунків Марни Фуерман. Вона пропонує проаналізувати, чому в наше життя приходять невідповідні партнери.
      1. Сімейна історія
      Як складалися відносини ваших батьків? Можливо, в партнері повторюються негативні риси одного з них. Якщо в дитинстві ви недоотримали відчуття стабільності і безумовної любові, то можете відтворювати схожий сценарій відносин з партнером.
      Все для того, щоб несвідомо проживати його знову, намагатися в ньому розібратися і змінити. Однак, кидаючи подібний виклик минулому, нам ніколи не позбутися від важких почуттів, пережитих в дитинстві.
      2. Риси, що визначають відносини
      Згадайте все ті відносини, які з тих чи інших причин не склалися. Нехай навіть вони були швидкоплинними, але торкнулися ваші почуття. Постарайтеся визначити якості, найбільш яскраво характеризують кожного партнера, і фактори, що вплинули на ваш союз негативно. Спробуйте проаналізувати, чи є щось, що об'єднує як цих людей, так і сценарії відносин.
      3. Ваша роль в союзі
      Чи властиво вам почувати себе невпевнено? Стурбовані ви про те, що відносини можуть закінчитися, несвідомо запрошуючи потенційних маніпуляторів скористатися вашою вразливістю? Варто також проаналізувати свої вимоги: чи достатньо реалістично ви ставитеся до союзу?
      Очікування, що партнер буде ідеальним, неминуче призведе до розчарування. Якщо в катастрофі відносин ви звинувачуєте тільки другу сторону, знімаючи будь-яку відповідальність з себе, це може ускладнити розуміння того, чому все сталося саме так.
      Чи можливо переписати звичний сценарій? Марні Фуерман впевнена, що так. Ось що вона пропонує зробити.
      перші побачення
      «Поставтеся до них лише як до зустрічі з новим для вас людиною, не більше. Навіть якщо ви тут же відчули так звану «хімію», це ще не означає, що людина буде вам близький. Важливо, щоб пройшло достатньо часу і ви могли відповісти собі на питання, чи пов'язує вас щось більше, ніж просто фізичне тяжіння. Чи збігаються ваші інтереси, цінності, погляди на життя? Чи не пропускаєте ви відверті тривожні дзвіночки про тих його рисах, через які ваші попередні стосунки терпіли фіаско? »
      Чи не квапте події, навіть якщо вам дуже хочеться кинутися назустріч яскравим почуттям. Дайте собі час.
      Новий погляд на самих себе
      «У житті часто матеріалізуються ті сценарії, в які ми віримо, - каже Фуерман. - Так влаштований наш мозок: він вибирає зовнішні знаки, які інтерпретує як доказ того, у чому ми спочатку були переконані. При цьому всі інші аргументи ігноруються. Якщо ви вірите в те, що з якихось причин не гідні любові, то несвідомо відфільтровує прояви уваги людей, які переконують вас у зворотному ».
      При цьому негативні сигнали - чиїсь слова чи вчинки - зчитуються як чергове незаперечний доказ вашої правоти. Можливо, варто переосмислити уявлення про себе, у яких немає нічого спільного з реальністю.
      Настрій на зміни
      Неможливо переписати минуле, проте чесний аналіз що відбувся допоможе не потрапляти в ту ж пастку. Повторюючи один і той же патерн поведінки, ми до нього звикаємо. «Однак розуміння того, що саме ви хочете змінити у відносинах з потенційним партнером, в яких питаннях ви можете піти на компроміс і з чим не будете миритися, вже величезний крок в успіху, - впевнена експерт.
      - Важливо приготуватися до того, що не всі відразу буде виходити. Мозку, вже звик до стійкої моделі оцінки подій і вироблення відповідної реакції, потрібен час, щоб змінити внутрішні установки ».
      Корисно записувати як ті епізоди, коли нові навички спілкування з людьми допомагали і робили вас більш упевненим, так і ваші промахи. Візуалізація цього на папері допоможе краще контролювати те, що відбувається і не повертатися до колишніх негативним сценаріями.
      Про автора: Марни Фуерман - сімейний психолог, фахівець з особистісних стосунків.
      Psychologies
      Переклала на українську мову 25.09.19 8.08
      На фото - мій малюнок.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг -- | Рейтинг "Майстерень" -- | Самооцінка -

    26. Стати господарем свого життя ...
      Станьте хозяином своей жизни — установите личные границы
      О важности установления границ сказано немало, но что это значит на практике? Как отважиться начать, наконец, защищать свою территорию от тех, кто регулярно на нее посягает?
      Наши личные границы определяют, что мы готовы и не готовы делать. От наших границ зависит, как мы реагируем на поведение окружающих, но, устанавливая границы, мы не пытаемся изменить других людей», — объясняет психотерапевт Шэри Стайнес.
      Наши границы тесно связаны с нашим чувством собственного достоинства, ответственностью и зрелостью. Проблемы с границами обычно возникают по двум причинам: из-за воспитания или страха.
      Можно выделить три основных вида личных границ:
      1. Жесткие — мы устанавливаем их в ситуациях, в которых придерживаемся строгих правил, и держим дистанцию, не сближаясь с другими людьми.
      2. Спутанные — такие границы возникают в симбиотических отношениях, в которых либо вы служите средством удовлетворения чьих-то нужд и потребностей, либо кто-то служит таким средством для вас.
      3. Проницаемые — обычно это самый здоровый вид границ: вы четко знаете, где заканчивается ваше пространство и начинается пространство другого, но при этом не боитесь допускать друг друга в свое пространство.
      «Чаще всего стоит стремиться выстраивать надежные, но в то же время проницаемые границы. Это означает, что вы знаете себя, свои права и обязанности, позволяете другим быть самими собой, не требуя от них меняться ради вас», — говорит Шэри Стайнес.
      Как определить свои границы?
      «Никогда не принимайте важных решений, когда вы расстроены, завидуете или влюблены», — советует коуч Марио Тегу. В конечном счете, главное — по-настоящему узнать себя, выстроить свою систему ценностей и зону ответственности. Шэри Стайнес рекомендует упражнение, которое поможет лучше понять свои личные границы и определить, что стоит изменить:
      1. Составьте список своих проблем. Что вас беспокоит?
      2. Перечислите всех, кто связан с вашими проблемами. Кого эти проблемы касаются? Какие у вас обязательства перед этими людьми?
      3. Чего вы хотите? Нередко те, у кого проблемы с личными границами, даже не знают, чего на самом деле хотят. Важно по-настоящему знать себя, чтобы понимать свои истинные желания и потребности.
      4. Определите, кто за что отвечает. Не берете ли вы на себя чужие обязанности? Решите, кто и что должен делать в сложившейся ситуации.
      5. Определите крайние границы допустимого: что вы готовы и не готовы терпеть. Эти границы не обсуждаются.
      Помните, что ваши границы определяются вашими действиями, а не поступками других. «Вы сами решаете, как вам поступать, а я сам решаю, что я готов терпеть», — пишут психологи Генри Клауд и Джон Таунсенд.
      Даже если вы ощущаете себя эгоистом и вас мучает чувство вины, постарайтесь пересмотреть эти убеждения
      Приведем бытовой пример: вам надоело постоянно просить партнера убирать свои носки. Перестаньте напоминать ему или ей об этом, просто сами сложите носки куда-нибудь (например, в корзину для белья) и забудьте об этом. Не стоит даже говорить на эту тему — просто разберитесь с проблемой самостоятельно и живите дальше.
      Как устанавливать границы:
      1. Помните, ваши границы касаются вас, а не других.
      2. Будьте готовы к сопротивлению — как чужому, так и собственному. Вам придется преодолевать свои страхи и, скорее всего, всплывут скрытые проблемы родом из детства или из предыдущих отношений, в которых вам не позволялось устанавливать и защищать свои границы. Пытаясь выстроить границы в отношениях с психологически нездоровым или неблагополучным человеком, вы наверняка встретите сопротивление или даже попытки мести.
      3. Разрешите себе ставить ограничения. Помните, что у вас есть право заботиться о своих интересах. Даже если вы ощущаете себя эгоистом и вас мучает чувство вины, постарайтесь пересмотреть эти убеждения и примите осознанное решение не уступать. Напомните себе, что именно так поступают взрослые и зрелые люди.
      Что делать, если вы знаете свои границы, но пока не готовы их защищать
      Возможно, вы уже знаете, какие границы хотели бы выстроить в отношениях с определенным человеком, но по какой-то причине еще не готовы их установить и защищать. Что можно сделать?
      1. Открыто выскажите свои пожелания. Расскажите о них кому-нибудь. Запишите их на бумаге.
      2. Загляните в себя, чтобы понять, почему вам трудно защищать эти границы. Возможно, вам потребуется помощь, чтобы разобраться в своих страхах, неуверенности и внутренних блоках, мешающих устанавливать и защищать границы.
      3. Меняйте свои отношения с определенным человеком постепенно. Начните с фраз вроде «Я с этим не согласен», «Я этого не одобряю». Не бойтесь открыто говорить, что думаете, но избегайте угроз. Скажите открыто, чего хотите, при этом понимая, что это — часть процесса вашего личностного роста. Со временем вы почувствуете себя сильнее и вам будет легче устанавливать и защищать границы и на практике заботиться о своих нуждах и потребностях.
      Границы должны идти вам пользу, не становитесь их рабом и не беспокойтесь о том, что подумают другие
      Если чувствуете, что вам трудно установить необходимые границы, будьте терпеливы и снисходительны к себе. Не ругайте себя. Помните, что у ваших трудностей есть свои причины, но постепенно вы со всем справитесь. Вы можете для начала установить границу для самого себя: «Я перестану себя критиковать и буду к себе терпелив, понимая, что мне приходится принимать непростые решения».
      «Со временем вы лучше научитесь устанавливать и защищать границы. Не забывайте, что они должны идти вам пользу, не становитесь их рабом и не беспокойтесь о том, что подумают другие. У вас свои потребности и возможности. Главное в процессе определения своих границ — набраться смелости и твердо решить, что вы готовы и что не готовы делать, и игнорировать чужие возражения», — подводит итог Шэри Стайнес.
      Об авторе: Шэри Стайнес — психотерапевт, специалист по лечению расстройств личности и последствий психологических травм.



      Стати господарем свого життя - встановіть особисті кордони.
      Про важливість встановлення меж сказано чимало, але що це означає на практиці? Як зважитися почати, нарешті, захищати свою територію від тих, хто регулярно на неї зазіхає?
      Наші особисті кордони визначають, що ми готові і не готові робити. Від наших кордонів залежить, як ми реагуємо на поведінку оточуючих, але, встановлюючи кордони, ми не намагаємося змінити інших людей », - пояснює психотерапевт Шері Стайнес.
      Наші кордони тісно пов'язані з нашим почуттям власної гідності, відповідальністю і зрілістю. Проблеми з межами зазвичай виникають з двох причин: через виховання або страх.
      Можна виділити три основні види особистих кордонів:
      1. Жорсткі - ми встановлюємо їх в ситуаціях, в яких дотримуємося суворих правил, і тримаємо дистанцію, не зближуючись з іншими людьми.
      2. Поплутані - такі кордони виникають в симбіотичних відносинах, в яких або ви служите засобом задоволення чиїхось потреб , або хтось служить таким засобом для вас.
      3. Проникні - зазвичай це самий здоровий вигляд кордонів: ви чітко знаєте, де закінчується ваш простір і починається простір іншого, але при цьому не боїтеся допускати один одного в свій простір.
      «Найчастіше варто прагнути вибудовувати надійні, але в той же час проникні кордони. Це означає, що ви знаєте себе, свої права і обов'язки, дозволяєте іншим бути самими собою, не вимагаючи від них змінюватися заради вас », - говорить Шері Стайнес.
      Як визначити свої кордони?
      «Ніколи не приймайте важливих рішень, коли ви засмучені, заздрите або закохані», - радить коуч Маріо Тегу. В кінцевому випадку, головне - по-справжньому пізнати себе, вибудувати свою систему цінностей і зону відповідальності. Шері Стайнес рекомендує вправу, яке допоможе краще зрозуміти свої особисті кордону і визначити, що варто змінити:
      1. Складіть список своїх проблем. Що вас турбує?
      2. Перерахуйте всіх, хто пов'язаний з вашими проблемами. Кого ці проблеми стосуються? Які у вас зобов'язання перед цими людьми?
      3. Чого ви хочете? Нерідко ті, у кого проблеми з особистими межами, навіть не знають, чого насправді хочуть. Важливо по-справжньому знати себе, щоб розуміти свої справжні бажання і потреби.
      4. Визначте, хто за що відповідає. Чи не берете ви на себе чужі обов'язки? Вирішіть, хто і що повинен робити в ситуації, що склалася.
      5. Визначте крайні межі допустимого: що ви готові і не готові терпіти. Ці кордони не обговорюються.
      Пам'ятайте, що ваші кордони визначаються вашими діями, а не вчинками інших. «Ви самі вирішуєте, як вам поступати, я сам вирішую, що я готовий терпіти», - пишуть психологи Генрі Клауд і Джон Таунсенд.
      Навіть якщо ви відчуваєте себе егоїстом і вас мучить почуття провини, постарайтеся переглянути ці переконання
      Наведемо побутовий приклад: вам набридло постійно просити партнера прибирати свої шкарпетки. Перестаньте нагадувати йому або їй про це, просто самі складіть шкарпетки куди-небудь (наприклад, в кошик для білизни) і забудьте про це. Не варто навіть говорити на цю тему - просто розберіться з проблемою самостійно і живіть далі.
      Як встановлювати межі:
      1. Пам'ятайте, ваші кордони стосуються вас, а не інших.
      2. Будьте готові до опору - як чужого, так і власного. Вам доведеться долати свої страхи і, швидше за все, спливуть приховані проблеми родом з дитинства або з попередніх відносин, в яких вам не дозволялося встановлювати і захищати свої кордони. Намагаючись вибудувати межі у відносинах з психологічно нездоровою або неблагополучною людиною, ви напевно зустрінете опір або навіть спроби помсти.
      3. Дозвольте собі ставити обмеження. Пам'ятайте, що у вас є право піклуватися про свої інтереси. Навіть якщо ви відчуваєте себе егоїстом і вас мучить почуття провини, постарайтеся переглянути ці переконання і прийміть усвідомлене рішення не поступатися. Нагадайте собі, що саме так поводяться дорослі і зрілі люди.
      Що робити, якщо ви знаєте свої межі, але поки не готові їх захищати
      Можливо, ви вже знаєте, які кордони хотіли б збудувати в стосунках з певною людиною, але з якоїсь причини ще не готові їх встановити і захищати. Що можна зробити?
      1. Відкрито висловіть свої побажання. Розкажіть про них кому-небудь. Запишіть їх на папері.
      2. Загляньте в себе, щоб зрозуміти, чому вам важко захищати ці межі. Можливо, вам буде потрібна допомога, щоб розібратися в своїх страхах, невпевненості і внутрішніх блоках, що заважають встановлювати і захищати кордони.
      3. Міняйте свої відносини з певною людиною поступово. Почніть з фраз «Я з цим не згоден», «Я цього не схвалюю». Не бійтеся відкрито говорити, що думаєте, але уникайте погроз. Скажіть відкрито, чого хочете, при цьому розуміючи, що це - частина процесу вашого особистісного зростання. Згодом ви відчуєте себе сильніше і вам буде легше встановлювати і захищати кордони і на практиці піклуватися про свої потреби.
      Кордони мають йти вам на користь, не ставайте їх рабом і не турбуйтеся про те, що подумають інші
      Якщо відчуваєте, що вам важко встановити необхідні межі, будьте терплячі і поблажливі до себе. Не сваріть себе. Пам'ятайте, що у ваших труднощів є свої причини, але поступово ви з усім впораєтеся. Ви можете для початку встановити кордон для самого себе: «Я перестану себе критикувати і буду до себе терплячий, розуміючи, що мені доводиться приймати непрості рішення».
      «З часом ви краще навчитеся встановлювати і захищати кордони. Не забувайте, що вони повинні йти вам на користь, не ставайте їх рабом і не турбуйтеся про те, що подумають інші. У вас свої потреби і можливості. Головне в процесі визначення своїх кордонів - набратися сміливості і твердо вирішити, що ви готові і що не готові робити, і ігнорувати чужі заперечення », - підводить підсумок Шері Стайнес.
      Про автора: Шері Стайнес - психотерапевт, фахівець з лікування розладів особистості і наслідків психологічних травм.
      Переклала на українську мову 25.09.19 8.48


      Прокоментувати
      Народний рейтинг -- | Рейтинг "Майстерень" -- | Самооцінка -

    27. Сумувати не треба, життя прекрасне....



      Сумувати не треба, життя прекрасне, кожен день в подарунок дан.
      Сумувати не треба, час цінність, яка не заповнюється нічим.
      Сумувати не треба, це гальмує рух вперед, до успіху, до мети.
      Сумувати не треба, музика звучить, а це імпульс є для нових справ,
      звершень.
      Сумувати не треба, посміхнися, твою посмішку хто не будь помітить і оцінить.
      Сумувати не треба, озирнися - відкрито поле знань, захоплень.
      Сумувати не треба - подзвони, підтримай інших, чим можеш.
      Сумувати не треба, творчістю займися, часу не залишиться для смутку ...
      24.06.17 (написані в лікарні)
      На фото – мій малюнок.

      Грустить не надо, жизнь прекрасна , каждый день в подарок дан.
      Грустить не надо, время ценность, которое не восполняется ничем.
      Грустить не надо, это тормозит движение вперед, к успеху, к цели.
      Грустить не надо, музыка звучит, а это импульс есть для новых дел,
      свершений.
      Грустить не надо, улыбнись, твою улыбку кто ни будь заметит и оценит.
      Грустить не надо, оглянись - открыто поле знаний, увлечений.
      Грустить не надо - позвони , поддержи других, чем можешь.
      Грустить не надо, творчеством займись, время не останется для грусти…
      24.06.17 (написаны в больнице)





      Прокоментувати
      Народний рейтинг -- | Рейтинг "Майстерень" -- | Самооцінка -

    28. Як музика класична допомогає...
      Як музика класична допомогає, надихає, лікує, негатив знімає, тиск знижує…Кожний день під неї сповідь пишу і філософствую, мрію… вона спокійною бути мені допомогає, проте, інколи плачу і страждаю від болей виснажливих мене…Ліки мені майже не допомогають, що далі чекає мене не знаю…Намагаюся никого не турбувати, не скаржитися і не нити…. Під музику малюю з насолодою, відчуваю Всевишнього підтримку , дакую завжди !!!
      16.06.17(написані в лікарні)
      На фото – мій малюнок.


      Как музыка классическая помогает, вдохновляет, лечит, негатив снимает, давление снижает…Каждый день под нее исповедь пишу и философствую, мечтаю…она спокойной быть мне помогает, хотя, иногда и плачу и страдаю от болей изнуряющих меня…Лекарства мне почти не помогают, что дальше ждет меня не знаю…Стараюсь никого не беспокоить, не жаловаться и не ныть…. Под музыку рисую с наслаждением, чувствую Всевышнего поддержку , благодарю всегда!!!
      16.06.17(написаны в больнице)



      Интересное об искустве, творчестве, вдохновении.
      Все виды искусств служат величайшему из искусств — искусству жить на земле. Бертольд Брехт
      Я слушаю музыку, я слышу совершенно отчетливые ответы на все мои вопросы, и во мне все успокаивается и проясняется. Или, точнее, я ощущаю, что это вообще не вопросы.
      Густав Малер
      Законы Искусства берут свое начало не в материальном, а в идеальном мире, где обитает Красота, материя может лишь указать границы, в пределах которых распространяется художественное вдохновение. Делия Стейнберг Гусман
      Когда соединились любовь и мастерство, можно ожидать шедевра. Джон Раскин
      Творить искусство, может лишь избранник,
      Любить искусство — всякий человек. Жюльен Грюн
      Музыка — посредница между жизнью ума и жизнью чувств. Людвиг ван Бетховен
      Музыка властвует самодержавно и заставляет забывать обо всем остальном. Вольфганг Амадей Моцарт
      Музыка воодушевляет весь мир, снабжает душу крыльями, способствует полету воображения... Платон.
      Музыка показывает человеку те возможности величия, которые есть в его душе Ральф Уолдо Эмерсон
      Вдохновение — это такая гостья, которая не любит посещать ленивых. Петр Ильич Чайковский
      Творить есть ничто иное, как верить. Ромен Роллан
      Живет лишь тот, кто творит. Ромен Роллан
      Искусство — мед, хранимый человеческими душами и собираемый на крыльях лишений и труда. Теодор Драйзер
      Музыка своей мелодией доводит нас до самого края вечности и дает нам возможность в течение нескольких минут постичь ее величие. Томас Карлейль
      Искусство может переживать времена упадка, но оно вечно, как сама жизнь. Федор Иванович Шаляпин
      Без фантазии нет искусства, как нет и науки. Ференц Лист
      Ничто не может поколебать во мне следующей аксиомы: всякое творение свидетельствует о творце. Франсуа-Мари Аруэ Вольтер
      Хорошо, когда художник знает, что такое конфликт и стресс. Это богатый источник идей. Но я убежден, что творить в состоянии стресса невозможно. Стресс подавляет творчество. Дэвид Линч
      Собрала из различных источников и перевела на украинский язык 24.09.19 13.20

      Цікаве про мистецтві, творчості, натхнення.
      Всі види мистецтв служать найбільшому з мистецтв - мистецтву жити на землі. Бертольд Брехт
      Я слухаю музику, я чую абсолютно чіткі відповіді на всі мої запитання, і в мені все заспокоюється і прояснюється. Або, точніше, я відчуваю, що це взагалі не питання.
      Густав Малер
      Закони Мистецтва беруть свій початок не в матеріальному, а в ідеальному світі, де мешкає Краса, матерія може лише вказати кордону, в межах яких поширюється художнє натхнення. Делія Стейнберг Гусман
      Коли з'єдналися любов і майстерність, можна очікувати шедевра. Джон Раскін
      Творити мистецтво, може лише обранець,
      Любити мистецтво - кожна людина. Жюльєн Грюн
      Музика - посередниця між життям розуму і життям почуттів. Людвіг ван Бетховен
      Музика панує самодержавно і змушує забувати про все інше. Вольфганг Амадей Моцарт
      Музика надихає весь світ, постачає душу крилами, сприяє польоту уяви ... Платон.
      Музика показує людині ті можливості величі, які є в його душі Ральф Уолдо Емерсон
      Натхнення - це така гостя, яка не любить відвідувати ледачих. Петро Ілліч Чайковський
      Творити є ніщо інше, як вірити. Ромен Роллан
      Живе лише той, хто творить. Ромен Роллан
      Мистецтво - мед, що зберігається людськими душами і збирається на крилах поневірянь і праці. Теодор Драйзер
      Музика своєї мелодією доводить нас до самого краю вічності і дає нам можливість протягом кількох хвилин осягнути її велич. Томас Карлейль
      Мистецтво може переживати часи занепаду, але воно вічно, як саме життя. Федір Іванович Шаляпін
      Без фантазії немає мистецтва, як немає і науки. Ференц Ліст
      Ніщо не може похитнути в мені наступної аксіоми: всяке творіння свідчить про творця. Франсуа-Марі Аруе Вольтер
      Добре, коли художник знає, що таке конфлікт і стрес. Це багате джерело ідей. Але я переконаний, що творити в стані стресу неможливо. Стрес пригнічує творчість. Девід Лінч

      Зібрала з різних джерел і переклала українською мовою 24.09.19 13.20



      Прокоментувати
      Народний рейтинг -- | Рейтинг "Майстерень" -- | Самооцінка -

    29. Розпізнати любов по голосу?
      Распознать любовь по голосу?
      Если голос вашего партнера, который разговаривает с кем-то по телефону, звучит необычно, стоит прислушаться. Возможно, вы слышите сейчас звуки любви. Женщины тоже могут так выдать себя. Почему же мы разговариваем «другим голосом» с теми, в кого влюблены?
      Когда мы разговариваем с возлюбленным, мы меняем тон голоса, причем так делают и мужчины, и женщины. Это выяснили психологи из Колледжа Олбрайт, штат Пенсильвания. Они пригласили поучаствовать в исследовании 24 молодых влюбленных, как мужчин, так и женщин.
      Для участия в эксперименте было необходимо, чтобы любовные отношения находились на раннем этапе. В лаборатории психологи попросили каждого из участников позвонить сначала своему возлюбленному (или возлюбленной), а затем — другу (того же пола, что и звонящий), чтобы коротко поинтересоваться, как дела и чем собеседник сейчас занят.
      Разница в содержании бесед была минимальной, что позже подтвердили 80 независимых «судей». Перед тем как предложить диалоги для прослушивания, из них вырезали бессодержательное окончание беседы. При этом «судьи» слышали только голос участников эксперимента, но не их собеседников.
      Влюбленные подстраиваются друг под друга: у женщин тон голоса становится глубже, а у мужчин выше
      В большинстве случаев судьи понимали, о чем речь. Но, главное, за первые секунды они определяли, с кем разговаривает участник эксперимента, не используя для этого смысл произнесенных фраз, а ориентируясь только на изменение тона.
      Двух секунд и фразы How are you? оказывалось достаточно, чтобы угадать с вероятностью, превышающую случайную, с кем разговаривает участник эксперимента. Голос во время беседы с возлюбленным воспринимался судьями как особенно приятный.
      Сложность состоит в том, что влюбленные хотят выглядеть и звучать как можно более сексуально, но воспринимают как сексуальный разный тон голоса. Кого-то больше привлекают низкие, томные интонации, а кого-то высокие и звонкие.
      Затем исследователи и их коллеги изучали сонограмму разговоров. Так они обнаружили, что влюбленные подстраиваются друг под друга: у женщин тон голоса становится глубже, а у мужчин выше. Тем самым симпатия выражается на сонограмме как желание быть максимально похожими. Влюбленные как будто пытаются сказать друг другу и всему миру: «мы вместе, все должны знать, что мы влюблены».
      Изменения голоса, хотя и совершенно иные, свойственны парам не только в начале отношений. Уже проведя вместе довольно много времени, партнеры становятся склоны к «сюсюканью» (разговору в детской манере, с использованием высоких нот). Ученые отмечают, что такой стиль общения — показатель близости и сильной привязанности.
      Впрочем, в голосе влюбленных независимые судьи также услышали стресс, тревожность и неуверенность. Исследователи связывают это с предыдущим болезненным опытом отношений и установкой на то, что любовь ранит. Из-за этого страх быть отвергнутым преследует уже с самого начала отношений.
      А как будут звучать наши телефонные разговоры после долгих лет супружеской жизни? И хотим ли мы это знать?
      Psychologies

      Розпізнати любов по голосу?
      Якщо голос вашого партнера, який розмовляє з кимось по телефону, звучить незвично, варто прислухатися. Можливо, ви чуєте зараз звуки любові. Жінки теж можуть так видати себе. Чому ж ми розмовляємо «іншим голосом» з тими, в кого закохані?
      Коли ми розмовляємо з коханим, ми змінюємо тон голосу, причому так роблять і чоловіки, і жінки. Це з'ясували психологи з Коледжу Олбрайт, штат Пенсільванія. Вони запросили взяти участь в дослідженні 24 молодих закоханих, як чоловіків, так і жінок.
      Для участі в експерименті було необхідно, щоб любовні відносини перебували на ранньому етапі.
      У лабораторії психологи попросили кожного з учасників зателефонувати спочатку своєму коханому (або коханій), а потім - другу (тієї ж статі, що і той, хто телефонує), щоб коротко поцікавитися, як справи і чим співрозмовник зараз зайнятий.
      Різниця в змісті бесід була мінімальною, що пізніше підтвердили 80 незалежних «суддів». Перед тим як запропонувати діалоги для прослуховування, з них вирізали беззмістовне закінчення бесіди. При цьому «судді» чули тільки голос учасників експерименту, але не їх співрозмовників.
      Закохані підлаштовуються один під одного: у жінок тон голосу стає глибше, а у чоловіків вище
      У більшості випадків судді розуміли, про що йдеться. Але, головне, за перші секунди вони визначали, з ким розмовляє учасник експерименту, не використовуючи для цього сенс сказаних фраз, а орієнтуючись тільки на зміну тону.
      Двох секунд і фрази How are you? виявлялося достатньо, щоб вгадати з ймовірністю, що перевищує випадкову, з ким розмовляє учасник експерименту. Голос під час бесіди з коханим сприймався суддями як особливо приємний.
      Складність полягає в тому, що закохані хочуть виглядати і звучати якомога більш сексуально, але сприймають як сексуальний різний тон голосу. Кого-то більше приваблюють низькі, важкі інтонації, а кого-то високі і дзвінкі.
      Потім дослідники і їх колеги вивчали сонограмму розмов. Так вони виявили, що закохані підлаштовуються один під одного: у жінок тон голосу стає глибше, а у чоловіків вище. Тим самим симпатія виражається на сонограмі як бажання бути максимально схожими. Закохані наче намагаються сказати один одному і всьому світу: «ми разом, всі повинні знати, що ми закохані».
      Зміни голосу, хоча і зовсім інші, властиві парам не тільки на початку відносин. Вже провівши разом досить багато часу, партнери стають схильні до «сюсюкання» (розмови в дитячій манері, з використанням високих нот). Вчені відзначають, що такий стиль спілкування - показник близькості і сильної прихильності.
      Втім, в голосі закоханих незалежні судді також почули стрес, тривожність і невпевненість. Дослідники пов'язують це з попереднім болючим досвідом відносин і установкою на те, що любов ранить. Через це страх бути відкинутим переслідує вже з самого початку відносин.
      А як будуть звучати наші телефонні розмови після довгих років подружнього життя? І хочемо ми це знати? Psychologies
      Переклала на українську мову 23.09.19 7.30
      На фото – мій малюнок.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг -- | Рейтинг "Майстерень" -- | Самооцінка -

    30. 20 причин...
      20 причин, по которым другие вас ни в грош не ставят
      Вам хочется всем угодить. Вы всегда быстро прощаете обидчика. Вам важнее отдавать, только тогда вам кажется, что вы чего-то стоите. Вы очень хороший человек, даже слишком хороший. Но почему тогда окружающие этого не ценят?
      Я играю в игру, в которой позволяю им выигрывать. Я играю в игру, в которую не хочу играть, в которую не знаю, как играть, и, хуже того — я даже не догадываюсь, что в нее играю. И в этой игре я всегда лузер. Потому что карты были сданы задолго до ее начала. Потому что самых хороших людей другие люди ни в грош не ставят.
      1. Мне неудобно за вас, когда вы нарушаете мои границы. Вместо того чтобы спрашивать саму себя, что происходит с моими отношениями, я спрашиваю его — что не так? Я минимизирую свои потребности, потому что люблю слишком сильно.
      2. Я не чувствую, когда на меня первый раз начинают наезжать. Меня не очень уважали, когда я была ребенком, и с тех пор мало что изменилось. Пока ситуация не переходит все возможные границы, я считаю ее нормальной. А потом оказывается поздно.
      Он вечно в стрессе, злой, язвительный, утомленный… Все это признаки того, что ваш партнер — из разряда «токсичных» людей, но если он по-прежнему рядом с вами, это еще и признак того, что границы не существуют или их давно перешли.
      Хаос наступает тогда, когда границ в отношениях не существует.
      Если кто-то ведет себя так, будто ему на вас плевать, значит, ему действительно на вас плевать
      3. Я прощаю в тот же момент. Когда я наконец понимаю, что ко мне проявляют неуважение, я думаю: «Они же не хотели». И автоматически прощаю. Или в крайнем случае убеждаю их, что то, что они сделали, плохо.
      Какого черта? Вместо того чтобы встать на ноги и постоять за себя, я учу их хорошим манерам.
      4. Я выбираю между отношениями и чувством собственного достоинства. Я хочу любви. Это здоровое желание. Все хотят любви. Но я не хочу быть одна ни минуты и защищаю свои отношения ценой многих уступок.
      5. Я начинаю вас убеждать, что чего-нибудь стою, вместо того чтобы действовать. Я напоминаю вам, что я хорошая подруга, жена, привожу примеры, как о вас заботилась. Это основная ошибка созависимых отношений: пытаться изменить то, что люди думают о вас, вместо того чтобы позаботиться о себе. И это не работает.
      Единственный способ показать другому, что вы чего-то стоите, — чего-то стоить. И есть только один способ это сделать — верить в это самой. Когда вы знаете себе цену, не нужно ничего доказывать.

      6. Я верю, что тот, кто меня любит, никогда меня не обидит. Я вижу мир полным добрых людей, и мне никогда не приходит в голову, что тот, кто меня любит, может намеренно хотеть меня обидеть. Я живу в мире сказок и фантазий, который в какой-то момент по непонятной причине превращается в мир кошмаров.
      Я не знаю одной простой истины: то, что я люблю кого-то всем сердцем, не гарантирует того, что он будет хорошо со мной обращаться.
      Мне еще только предстоит узнать важную вещь: я всегда должна защищать себя, устанавливая свои границы, независимо от того, как сильно люблю.
      7. Я думаю, что он чувствует и думает как я. Моя цель в отношениях чиста и невинна: любить, помогать, защищать. И я искренне (и неправильно!) думаю, что у всех вокруг такие же цели, как у меня. Нет, в мире есть эгоистичные, испорченные, хитрые люди. И все же я по-прежнему игнорирую предупредительные сигналы.
      Даже самые приятные люди в мире не откажутся использовать вас, если вы дадите им такую возможность
      8. Я не хочу никого обидеть, даже если они обижают меня. Я очень осторожна в отношениях. Я двигаюсь осторожно и смотрю, чтобы не наступить кому-то на ноги, я не хочу причинить никому боль, даже ценой моей собственной боли. Я даже пытаюсь оградить их от переживаний за то, что причинили мне боль. Я скрываю ее и делаю вид, что все хорошо. Мне не приходит в голову такая истина: если кто-то ведет себя так, будто ему на вас плевать, значит, ему действительно на вас плевать.
      9. Я слепа к правде и не верю, что кто-то может ХОТЕТЬ меня обидеть. Но даже самые приятные люди в мире не откажутся использовать вас, если вы дадите им такую возможность.
      10. Мне нужна ваша оценка. С детства я чувствую, что со мной что-то не так. Мне нужно, чтобы вы сказали мне, что я хорошая, потому что я до сих пор не могу сама сказать это себе. И еще я хочу, чтобы вы признали, что были неправы, когда обидели меня. То есть получается — мне нужен другой человек для того, чтобы сказать, что меня нельзя обижать. И как вы думаете, он это скажет?
      11. Я очень эмпатичный человек: 100% эмпатии по отношению к вам и 0% — для себя. Когда меня кто-то обидел, мне за него неловко. Я беру ответственность за чувства других людей даже тогда, когда они ранят мои. Это путь к небесам, но он ведет прямиком в ад.
      12. Я автоматически считаю, что все правы, а я неправа. Потому что первая мысль, которая возникает у меня, когда меня кто-то обидит: «Наверное, я была не права. Что я сделала не так?»
      13. Я магнит для тех, кто любит играть во власть. Ко мне тянет нарциссов и эгоистов, потому что я позволяю себя использовать. Если бы я выбирала сценарии, в которых можно сыграть, это были бы вампир, пьющий кровь, невинная жертва, кладущая голову на плаху, овца, которую стригут... Поведение жертвы для меня комфортно. И Вселенная продолжает давать мне то, что я сама от нее прошу…

      14. Я не знаю, как выглядит уважение. Мне кажется — нужно жить, чтобы искать себя и свою любовь, несмотря на все те ошибки, которые я сделала. Идея, что можно оказаться в отношениях, где тебя уважают, «просто так», ничего для этого не сделав, для меня чужда.
      15. Я люблю всех, и мне становится жаль их, когда они меня обижают. Эмоционально я больше настроена на других, чем на себя. Я не могу поймать свою собственную волну и расслышать, как она звучит.
      16. Я не решаю за себя. Я спрашиваю у других, хорошо ли то, что они сделали по отношению ко мне. Я ищу консенсус и компромисс — до того, как сделать хоть что-то в свою пользу. Я считаю, что пока не получу подтверждения от другого, не могу ничего решать. Вообще-то это называется беспомощность.
      Вдумайтесь, что происходит: я спрашиваю, что происходит и почему, у того, кто меня обидел. Я ищу подтверждения у того, кто меня не уважает, чтобы он сказал, что он меня не уважает...
      17. Я не строю границ. По следующим причинам:
      1) хочу ублажать другого,
      2) не хочу осложнений,
      3) не знаю, что мне самой нужно, и не думаю об этом,
      4) не знаю, как это сделать.
      18. Я чувствую себя виноватой, когда не могу отдать вам все.
      19. Мне некомфортно в отношениях равенства. Мне нужно отдавать. Так я чувствую, что чего-нибудь стою.
      20. Я боюсь быть одна. Потому что считаю, что отношения с другими гораздо важнее, чем отношения с самой собой. Когда-то я была маленькой и думала, что умру без любви. Но я продолжаю жить этой старой историей и не думаю о том, что с тех пор многое изменилось.
      Я не знаю, что в тот самый момент, когда не позволю другому человеку контролировать мои эмоции, придет внутренний покой. Об авторе Дженна Райан — блогер, бизнесвумен, ее блог. Psychologies



      20 причин, за якими інші вас ні в гріш не ставлять
      Вам хочеться всім догодити. Ви завжди швидко прощаєте кривдника. Вам важливіше віддавати, тільки тоді вам здається, що ви чогось варті. Ви дуже хороша людина, навіть занадто хороша. Але чому тоді навколишні цього не цінують?
      Я граю в гру, в якій дозволяю їм вигравати. Я граю в гру, в яку не хочу грати, в яку не знаю, як грати, і, гірше того - я навіть не здогадуюся, що в неї граю. І в цій грі я завжди лузер. Тому що карти були здані задовго до її початку. Тому що найгарніших людей інші люди ні в гріш не ставлять.
      1. Мені незручно за вас, коли ви порушуєте мої кордону. Замість того щоб запитувати саму себе, що відбувається з моїми відносинами, я питаю його - що не так? Я мінімізую свої потреби, тому що люблю занадто сильна.
      2. Я не відчуваю, коли на мене перший раз починають наїжджати. Мене не дуже поважали, коли я була дитиною, і з тих пір мало що змінилося. Поки ситуація не переходить всі можливі межі, я вважаю її нормальною. А потім виявляється пізно.
      Він вічно в стресі, злий, уїдливий, стомлений ... Все це ознаки того, що ваш партнер - з розряду «токсичних» людей, але якщо він як і раніше поруч з вами, це ще й ознака того, що кордони не існують або їх давно перейшли.
      Хаос наступає тоді, коли кордонів у відносинах не існує.
      Якщо хтось веде себе так, ніби йому на вас плювати, значить, йому дійсно на вас плювати
      3. Я прощаю в той же момент. Коли я нарешті розумію, що до мене проявляють неповагу, я думаю: «Вони ж не хотіли». І автоматично прощаю. Або в крайньому випадку переконую їх, що те, що вони зробили, погано.
      Якого біса? Замість того щоб встати на ноги і постояти за себе, я вчу їх хорошим манерам.
      4. Я вибираю між відносинами і почуттям власної гідності. Я хочу любові. Це здорове бажання. Всі хочуть любові. Але я не хочу бути одна ні хвилини і захищаю свої відносини ціною багатьох поступок.
      5. Я починаю вас переконувати, що чогось варта, замість того щоб діяти. Я нагадую вам, що я хороша подруга, дружина, наводжу приклади, як про вас піклувалася. Це основна помилка співзалежних відносин: намагатися змінити те, що люди думають про вас, замість того щоб подбати про себе. І це не працює.
      Єдиний спосіб показати іншому, що ви чогось варті, - чогось коштувати. І є тільки один спосіб це зробити - вірити в це самій. Коли ви знаєте собі ціну, не потрібно нічого доводити.

      6. Я вірю, що той, хто мене любить, ніколи мене не образить. Я бачу світ повним добрих людей, і мені ніколи не приходить в голову, що той, хто мене любить, може навмисно хотіти мене образити. Я живу в світі казок і фантазій, який в якийсь момент з незрозумілої причини перетворюється в світ кошмарів.
      Я не знаю однієї простої істини: те, що я люблю когось всім серцем, не гарантує того, що він буде добре до мене ставитися.
      Мені ще тільки належить дізнатися важливу річ: я завжди повинна захищати себе, встановлюючи свої кордони, незалежно від того, як сильно люблю.
      7. Я думаю, що він відчуває і думає як я. Моя мета в стосунках чиста і невинна: любити, допомагати, захищати. І я щиро (і неправильно!) Думаю, що у всіх навколо такі ж цілі, як у мене. Ні, в світі є егоїстичні, зіпсовані, хитрі люди. І все ж я як і раніше ігнорую попереджувальні сигнали.
      Навіть самі приємні люди в світі не відмовляться використовувати вас, якщо ви дасте їм таку можливість
      8. Я не хочу нікого образити, навіть якщо вони ображають мене. Я дуже обережна у відносинах. Я рухаюся обережно і дивлюся, щоб не наступити комусь на ноги, я не хочу заподіяти нікому біль, навіть ціною моєї власної болі. Я навіть намагаюся захистити їх від переживань за те, що заподіяли мені біль. Я приховую її і роблю вигляд, що все добре. Мені не приходить в голову така істина: якщо хтось веде себе так, ніби йому на вас плювати, значить, йому дійсно на вас плювати.
      9. Я сліпа до правди і не вірю, що хтось може ХОТІТИ мене образити.
      Але навіть найприємніші люди в світі не відмовляться використовувати вас, якщо ви дасте їм таку можливість.
      10. Мені потрібна ваша оцінка. З дитинства я відчуваю, що зі мною щось не так. Мені потрібно, щоб ви сказали мені, що я гарна, тому що я до сих пір не можу сама сказати це собі. І ще я хочу, щоб ви визнали, що були неправі, коли образили мене. Тобто виходить - мені потрібна інша людина для того, щоб сказати, що мене не можна кривдити. І як ви думаєте, він це скаже?
      11. Я дуже емпатична людина: 100% емпатії по відношенню до вас і 0% - для себе. Коли мене хтось образив, мені за нього ніяково. Я беру відповідальність за почуття інших людей навіть тоді, коли вони ранять мої. Це шлях до небес, але він веде прямо в пекло.
      12. Я автоматично вважаю, що всі мають рацію, а я неправа. Тому що перша думка, яка виникає у мене, коли мене хтось образить: «Напевно, я була не права. Що я зробила не так?"
      13. Я магніт для тих, хто любить грати у владу. До мене тягне нарцисів і егоїстів, тому що я дозволяю себе використовувати. Якби я вибирала сценарії, в яких можна зіграти, це були б вампір, п'є кров, невинна жертва, що кладе голову на плаху, вівця, яку стрижуть ... Поведінка жертви для мене комфортно. І Всесвіт продовжує давати мені те, що я сама від нього прошу ...
      14. Я не знаю, як виглядає повага. Мені здається - потрібно жити, щоб шукати себе і свою любов, незважаючи на всі ті помилки, які я зробила. Ідея, що можна опинитися в стосунках, де тебе поважають, «просто так», нічого для цього не зробивши, для мене чужа.
      15. Я люблю всіх, і мені стає шкода їх, коли вони мене ображають. Емоційно я більше налаштована на інших, ніж на себе. Я не можу зловити свою власну хвилю і розчути, як вона звучить.
      16. Я не вирішую за себе. Я питаю у інших, чи добре те, що вони зробили по відношенню до мене. Я шукаю консенсус і компроміс - до того, як зробити хоч щось в свою користь. Я вважаю, що поки не отримаю підтвердження від іншого, не можу нічого вирішувати. Взагалі-то це називається безпорадність.
      Вдумайтеся, що відбувається: я питаю, що відбувається і чому, у того, хто мене образив. Я шукаю підтвердження у того, хто мене не поважає, щоб він сказав, що він мене не поважає ...
      17. Я не будую кордонів. З наступних причин:
      1) хочу догоджати іншому,
      2) не хочу ускладнень,
      3) не знаю, що мені самій потрібно, і не думаю про це,
      4) не знаю, як це зробити.
      18. Я відчуваю себе винуватою, коли не можу віддати вам все.
      19. Мені некомфортно у відносинах рівності. Мені потрібно віддавати. Так я відчуваю, що чогось варта.
      20. Я боюся бути одна. Тому що вважаю, що відносини з іншими набагато важливіше, ніж відносини з самою собою. Колись я була маленькою і думала, що помру без любові. Але я продовжую жити цією старою історією і не думаю про те, що з тих пір багато чого змінилося.
      Я не знаю, що в той самий момент, коли не дозволю іншій людині контролювати мої емоції, прийде внутрішній спокій.
      Дженна Райан - блогер, бізнесвумен, її блог. Psychologies
      Переклала на українську мову 23.09.19 7.20
      На фото – мій малюнок.


      Прокоментувати
      Народний рейтинг -- | Рейтинг "Майстерень" -- | Самооцінка -