Найбезглуздіша помилка кожного - шкодувати. Шкодувати за втраченим часом, за зробленою помилкою, улюбленим одягом, дорогою людиною, відрізаним волоссям, відвідуванням непотрібних курсів та за безліччю інших речей, які не приносили нам користі, чи які стали нашим неправильним рішенням у житті.

Звісно, розумно обдумувати помилки, аби не коїти їх у майбутньому, але не варто заглиблюватися у них і картати себе за те, який шлях тоді обрали. "Що зроблено, того не змінити", й істина, як завжди, проста.

Та все ж, найбільшим мінусом цієї марної справи є те, що вона добряче вплинула на нас. Змінила. Зміцнила. Можливо, обдарувала деякою мудрістю.

Подумай, адже після всього зробленого, ми багатого досягли. Колись улюблена нами річ зараз легко вплинула на стиль у гардеробі, погано пофарбоване волосся зайвий раз переконало, які ми красиві й без зайвого втручання, втрачена людина підштовхнула чи діяти, чи мовчати по відношенню до інших. А непотрібна діяльність показала істинний шлях до успішної галузі, від якої ти можеш шаленіти.

Що зроблено, того не змінити... Або змінити, якщо набратися мужності й ризикнути. Або перетворити на сьогоднішню мудрість та радіти, бо життя пішло так, як це нам потрібно!
2019

У кожного з нас є плани, втілення яких ми постійно відтягуємо. Чекаємо потрібний час, місце, вік чи погоду. Завжди обіцяємо, що почнемо завтра або з приходом зими, або з покупкою нового комп'ютера чи інших речей, які б допомогли нам легше це виконати. Але все одно не беремося до справи.
Проблем, які нам заважають рухатися, безліч. Варто тільки подумати, що це залежить як від людської ліні, так і від навколишніх факторів, як відсутність потрібних речей чи незадоволення твоєю діяльностю колом оточуючих. Але головною проблемою залишається твоє небажання починати. Ти можеш заперечити: "Я легко зможу, тільки щось
мені потрібно". І оце "щось" - твоє бажання і сили зробити крок до здійснення.
Твої плани не дарма з'являються у голові. І потребують обов'язкового виконання, для того щоб довести, насамперед, тобі про власну важливість у житті. Адже без планів та омріяної діяльності у людей втрачається відчуття майбутнього.
Отож, варто, нарешті, взятися за справу, яка давно чи зовсім недавно шкрябає серце, викликає бажання і потребує дії. Головне розпочни, а все інше згодом саме тебе знайде!

Ніщо так не приносить радість, як оцінена власна праця іншими людьми.

Ніщо так не змусить рухатися далі, як задоволення, яке бачиш в очах оточуючих від того, що ти робиш. Адже тільки щастя виникне у серці бабусі, якщо пиріг сподобався її єдиному онуку, тільки щирі посмішки з'являться на обличчі, якщо глядачі оплесками зустрінуть акторів після вистави, тільки гордість за себе торкнеться серця, якщо твій талановитий учень став спражнім генієм, завдяки силам та повчанню, яке ти йому доніс.

Теплі слова друзів, захоплення ворогів, приємне здивування незнайомців, вихвалання таланту відомих людей мотивуватиме кожного на продовження справи, близької йому до душі.

Але якщо ти не любиш це діло, тобі не подобається все те, що пов'язане з ним - то жоден похвальний коментар не зможе розпалити вогонь пристрасті до цієї справи. Ніщо не змусить тебе продовжувати. Хіба тільки ти сам не змусиш себе це робити.

Але ж яка творчість буде жити і цінуватися без добровільного бажання митця та оцінення її іншими?

Ти маєш отримувати задоволення від того, що робиш. Адже це важливо в житті. Працюючи над улюбленим, ти будеш відчувати справжній кайф і ловити усю його багатогранність. Улюблена справа змушуватиме тебе щоранку прокидатися з думкою, що сьогодні ти знову матимеш нагоду творити та надихатися. І ти навіть не помітиш, як з кожним днем ставатимеш щасливішим.

Ти маєш любити свій навчальний заклад чи особисте місце праці. Воно грає вагому роль у житті кожної людини. Не відчувши зближення з таким місцем, ти не зможеш пізнати те, заради чого сюди прийшов (звісно, якщо справа не лише в грошах чи звичайному дипломі). Пам'ятай, що ти свідомо поєднюєш свій шлях з напрямком, який обрав, та приймаєш увесь досвід, зв'язки та емоції, які тут відчуєш.

Ти маєш любити своє оточення, адже ми самі вибираємо з ким нам товаришувати. Люди впливають на світоглад, думки та дії, безсумнівно. Головне вчасно зрозуміти, які оточуючі будуть викликати посмішку, та цінувати їх більше за все.

Ти маєш по-справжньому любити себе. Так, любити. І це зовсім не егоїстично. Ти мусиш поважати своє тіло, навіть, якщо воно не ідеальне. Маєш пишатися своїми особливостями, навіть, якщо інші вважають це недоліками (завжди знайдеться хтось, хто закохається в це). Ти просто змушений прийняти себе таким, яким ти є, і просто вдосконалюватись, але тільки для того, щоб полюбити себе більше.