•  ***

Упав навзнак.
О ні, зігнувся нині

•  Алюзії

"Сеньйорито акаціє, доброго вечора!" -
зупинився хлопчина, задивився, закляк.

•  ***

Я люблю?
А може, я веснію?

•  ***

Ти за мене там стоїш, солдате,
учепивсь у землю, наче вріс.

•  ***

Весна... Блакить...
Трави зітхання чисте.

•  ***

Що для нас українська
Рідна батьківська мова?

•  Осінь

Хто надворі листя носить?
Листя жовте і руде?

•  ***

Осінь...
Війна голосить.

•  Бузок у долоні

Бузково, й ще нарцисово.
І шурхіт у дворі:

•  Великодній рушничок

Накривала мама кошик
Рушничком барвистим:

•  Подарунки

Оленятку білочка
Дарувала зірочки.

•  Моховик

У лісі, лісі темному
(До сонечка не звик)

•  Весна

Світла стежечка, ясна -
Їде великом весна.

•  Загадка

Круглий-круглий хлібний бік.
Він від зайчика утік.

•  ***

Скільки віршів,
овва, скільки віршів!

•  ***

Смішна сніжинко, нащо ця зима?
Підсніжні лапи простягли ялини.

•  * * *

Ідуть-бредуть
дощі якісь недбалі.

•  * * *

Зелено, зелено, зелено...
Повні обійми думок!

•  * * *

Хочу бути твоєю пам'яттю:
не любив? та пізнала: мрів!..

•  * * *

Так настійливо прагнеш тиші,
хоч п'янкі-запашні каштани.

•  * * *

Океаном вертких дощів
розперезаний травень впору.

•  * * *

Веселка рай-аркою, звабою,
дорогу до себе

•  * * *

Хто ходив за край неба,
той знає, що значать

•  * * *

Ця любов -
то квітневий сніг:

•  * * *

А наші підсніжники вже покидають ліси.
Відходить їх потяг учасно, ні дня на заминку...

•  * * *

Завтра весна, а нині
хмарами осінь рання:

•  * * *

Пензлик по шибі –
тихо…

•  * * *

Сумую. А вітер плаче…
Чи так і тобі болить?

•  * * *

«Що із вами, шановна пані?» —
запитання сніжать. Спориш…

•  * * *

Зимовий день
гілляччям голим

•  * * *

Я спішу на поріг
й відчиняю розмашисто двері,

•  * * *

Наші зустрічі ― в небі клин.
Серед гілля бринить

•  * * *

Потяг тихо вистукує ритм.
У запиленій шибі вікна

•  * * *

Дозбирую роси ―
то стрази

•  * * *

Заварюють хмари
хурделицю,

•  * * *

Чіпкий туман.
Розморена розлука.

•  * * *

Важку оздобу
втримує гілля:

•  * * *

Тихо репнуло небо
надвоє,

•  * * *

На кінчику
дубового листка

•  * * *

Небесні зорі —
золота́ перука.

•  * * *

Ви мовчите… Чи так мені здається?
Густотуманним саваном зима.

•  * * *

По-зимовому сонним ранком
я сніжинку зловлю в долоні:

•  * * *

Гадаєте, моя любов холодна?
Збираєте крупинки снів, як мрій…

•  * * *

Середньовічний місяць
круглий

•  * * *

Нанизались
на згаслі

•  * * *

Боюсь наполохать…
тишу, —

•  Біля дуба

Перемірюю дні убрід,
наче листя, згортаю ночі.

•  * * *

Безпремінно і так цікаво
дні світають в горнятку кави.

•  * * *

Цей смуток — пригода осені.
Картавлять глевкі тумани…

•  * * *

Золотіє осінь.
Вранішні тумани

•  * * *

Бринять птахи, де сонця жовті оси,
Де жолуді брукуються в стежки.

•  * * *

Горіхи падають. Батистова печаль
під ґанком —

•  * * *

Мандрують небом
хмари перелітні.

•  * * *

Відчуваю себе
шкарубкою до скону

•  * * *

День осінній —
вінтажний ноктюрн.

•  * * *

Поміж обставин, вітрин і книгарень
вперто ведем на забаву м’яча…

•  * * *

Я з вами була маленькою,
шукала нагідки полудня.

•  * * *

Навіщо ділити
цукерку на двох,

•  Майбутнє твоє, Україно…

… в кульбабовім парашутику,
що лине у безмір незвіданий

•  * * *

На моїй парасольці
осіла

•  * * *

Ми світаємо з вікнами
і вечоріємо також.

•  * * *

Це літо
багате

•  * * *

Зорі у небі-колосі,
наче зернинки ситі.

•  * * *

У ваших очах ―
фактура:

•  Відданість

На заломі вечірнього променя
їжачатко — гостреньке й мале —

•  * * *

В поцілунку
украли

•  * * *

Ми до завтра чужі…
Ластівками білявих конвалій

•  * * *

Утрачаємо лік
Моментам…

•  * * *

На узбіччі
В’юнкого ранку

•  Надвечірнє

Де заходу перші кроки
Неспішно снують обряд,

•  * * *

Пучечки сонячних тюльпанів
у двір зненацька забрели.

•  * * *

Хворим нервом броня
Розтягнута:

•  * * *

Ви не хочете говорити,
Ви воліли б про це мовчати.

•  * * *

Товстолобі авто
гомоніли у затінку двору…

•  * * *

У моєму дворі
раювала веселка.

•  Острівне

Люблю Вас чи ненавиджу?.. Не знаю…
Слів дармових така важка вуаль.

•  Вишнівець

Начерк

•  * * *

Гортало місто зшитки ліхтарів,
Дерев стрибали парасольки-тіні.

•  * * *

Ідуть трояндові дощі:
Троянди плачуть уночі

•  * * *

Химерний автобус на віддалі зонтика.
Автобус…

•  * * *

Я люблю одинокі вежі, —
Мох урісся м’яким кублом.

•  * * *

Розпитую цвіт і людей ―
піднизую древні мотиви.

•  * * *

Зелений місяць десь в дощі застряг.
Терпким бузком захмарилось, дрімало…

•  * * *

Клечально трави
пахнуть зеленцем:

•  * * *

Зовсім юна весна
Замотала у простиньку осінь.

•  * * *

Шукаємо, літаємо, стрічаємо…
Тичинки днів — пилком рясним на ніс.

•  * * *

Тим спомином, де немає
Ні з’яви від вас, ні муки,

•  * * *

Який типаж —
ці ваші віщі сни!

•  * * *

Падають зорі сльозами
за нами,

•  * * *

Чи можна
зібгати в долонях

•  * * *

Неба по́сти ― дощі з дахівок:
Мрії вільні, як гра левад!..

•  * * *

Б’ється... Серце зими.
В узголів’ї клопочуться зорі: