Я переповнить не боюсь
Дзвінкою радістю твій келих,
Адже знедавна став чомусь
Навдивовижу невеселим.
І не тому стоїть вино,
Що потай випити несила –
Твоя гірка любов давно
Мене без нього оп’янила.
Не на мені лежить вина,
Що в склянці ще не порожнина,
Що ти замислено-сумна,
Та ще й колюча, мов ожина.
Про що шепочеш звіддалі,
Як ніч притихла і безлика?
Чом наші радощі малі,
Чому жура така велика?
Мені, повір, не все одно,
Який обом нам жереб випав,
І що з тобою заодно
Ні краплі теплої не випив…
Я переповнить не боюсь
Дзвінкою радістю твій келих,
Адже знедавна сам чомусь
Навдивовижу невеселий.
20.06.09