Сьогодні я позбудуся епітетів -
Кому потрібен зайвий антураж?
Удалину майнуло красне літечко
І журавлями осінь відліта.

Я у траві, між хвилями зеленими,
Дивлюсь на сонце й хмарну каламуть,
Там, де праліс шумить у небі кленами,
Що рвуться вгору – листя їх, мабуть,

Хотіло б швидше від дощу сховатися,
Що і по кроні й стовбуру січе…
А за вікном художник у краватці
Картуз насунув ледь не на лице.

Та він – митець. Але мені - мисткинею
Чи поетесою назватись? Хай їм грець!
Та ж без катренів віршувати кину я,
Порву папір, зламаю олівець.

Покину і рефрени з гобеленами,
Граніт вуалі й рим печальних злет
Й до тебе, мій коханий, серцем злину я -
Мені потрібен лиш один поет.


23.09.2014