Я пам*ятаю твої маки,
Вони для мене – дещо знакові,
Бо означали суму край,
Добіг кінця помалу май,
Той, що дороги перетнув,
І проводжала я весну
Усміхнена, кохана, щира,
Чи то оманливо-щаслива?
А, може й справді довгождана,
Твоя, лише твоя кохана!

Я пам*ятаю, ті іриси,
Розлуки щем,
В повітрі виснув
Прощальний запах тих ірисів.
Лиш спогади... Уже не кисну.

Бо день приніс мені тюльпани,
Рожеві, ніжні, мов світанок,
Ознака нового початку.
Про тебе ж – згадка.