26 квітня 2015 року у музеї "Тюрма на Лонцького" у м.Львові відбувся вечір пам'яті українського поета-шістдесятника Івана Даниловича Низового (1942-2011). Це вже другий подібний захід (перший вечір пам'яті Івана Низового на Львівщині відбувся 24.04.2015 у м.Городку), підготований і проведений творчими силами учителів та учнів Малої академії мистецтв ім.П.Андрусіва з райцентру Городок Львівської області та городоцькими активістами в галузі культури (зокрема Романом Смілкою), у співпраці з донькою поета Лесею Низовою, яка через драматичні події на Сході України змушена була покинути Луганськ.
Львівщина була вибрана родиною не випадково, адже саме тут, у Львові та на Закарпатті, свого часу духовно і національно свідомо змужнів сирота розкуркулених Великородів (рід по матері) з Сумщини, саме тут він створив свою першу сім'ю, і сюди завше прагнув прилинути з далекого Луганська, якому віддав 40 років свого творчого життя.
Як розповіла на вечорі сама Леся, найціннішим скарбом, який вона насамперед рятувала - це архів батька (рукописи, видані збірки, документи, нагороди, фото та інш.матеріали). У приміщенні, де відбувався захід, присутні мали можливість ознайомитись з невеликою часткою перелічених скарбів.
Але основне дійство відбувалося на сцені - коридори колишньої катівні почули зворушливе дитяче і юначе декламування віршів І.Низового - присвячених матері, Україні, Т.Шевченкові, козацькому минулому, сьогоденню... Так, саме сьогоденню, незважаючи на те, що поета вже з 2011 року немає серед живих. Однак більшість його віршів звучать так, наче написані нині, у сучасних реаліях...
Уміло зрежисована директором Малої академії Ольгою Богданівною Пивовар та проведена ведучими Мар'яною Рап та Ігорем Ланем поетично-пісенна вистава була оздоблена інформативним інтерактивним відеорядом з великого екрану(світлинами та текстами віршів)(надані Лесею Низовою). Розворушили присутніх оптимістичні пісенні номери юних виконавиць-школярок з Городка, а також пісня городоцького поета і композитора Ярослава Рапа про чотири пори року - чотири пори життя, у виконанні його доньки - ведучої вечора Мар'яни Рап. А згодом - зворушливо звучало акапельне виконання пісні Б.Лепкого "Чуєш, брате мій" у виконанні читця-художника Василя Луціва ( який впродовж тижня перед першим вечором пам'яті створив живописний портрет Івана Низового (на основі фото), що став неодмінним атрибутом обох вечорів, створюючи візуальну присутність поета на сцені-мольберті). Художнім візуальним доповненням заходу стали також малюнки вихованців Малої академії, створені за мотивами творів Низового, які оживили холодні стіни каземату...
Роздинкою вечора стала "моновистава" Лесі про батька. Кажу так, бо і як оповідач, і як декламатор поезій, і як режисер тематичної подачі творів, вона була на висоті. У 30-40-хвилинному виступі їй вдалося охопити різні аспекти життя поета, різноманітні тематичні напрямки, і все це проілюструвати віршованими рядками.
А завершився вечір переглядом документального відео, з якого присутні мали нагоду почути і побачити Івана Низового на екрані, його розповіді про матір, про Олексу Гірника, а також думки його колег з Луганської спілки письменників на урочистостях, присвячених врученню Низовому премії ім.О.Гірника (2003).
Щиро вдячна господарям дійства, що дали можливість і мені на завершення сказати декілька слів про своє знайомство з творчістю І.Низового, та вплести свою поетичну гілочку у вінок його шани і пам'яті.
Серед гостей вечора були присутні: Голова львівської організації НСПУ Ярослав Камінецький, проректор НУ ім.Франка (...), голова Львівської "Просвіти" Ярослав Пітко, львівські письменники-спілчани Любов Долик, Іван Гентош, Ярослав Петришин, поети-митці, -освітяни, -науковці - Оксана Мазур, Олена Кіс-Федорук, Галина Гнатюк, Галина Виноградська,Богдан Бовшик, Галина Фітель, знаний львівський художник Ігор Гапон, львів'яни та городоччани...
Багато хто з присутніх колег-поетів уже знайомі з творчістю Івана Низового, завдяки невтомній популяризаторській праці Лесі Низової на різних інтернетресурсах (у ФБ, на "Поетичних майстернях"), але були гості, які вперше відкривали для себе його творчість, і бажали придбати щось із видань поета.
На жаль, багатонакладних паперових тиражів батькових збірок Леся зараз не має. Але ще до трагічних військових подій на Сході України, у Луганську, вона підготувала до видання п'ятитомник Івана Низового (кожен том по 900-1000 сторінок) і має його готовий макет - таке видання було б коштовною знахідкою для будь-якого видавництва... Справа за малим - за видавцем...

Автор допису і фото - Галина Виноградська