Вже вітер-костюмер явив свою личину.
А в тебе ще тріумф. А ти - і досі та:
мереживна хода під шурхіт криноліну...
беззахисне зап'ястя
і маска золота...

Холодний блиск очей і посмішка незмінна:
під монолог дощу вклоняєшся на біс.
Ще приймеш дар Небес: не успіх, а - успіння.
А поки що ти - Прима.
Продовжуй бенефіс.

01.10.2015