Вранці Олег привітав дівчину, в яку був безнадійно закоханий вже досить давно, з днем народження, а вона у відповідь запросила його до себе відсвяткувати. Він прийшов вчасно, з букетом квітів і подарунком – дівчата якраз накривали на стіл. Олег сів за стіл зліва від іменинниці і налив їй та гостям, що сиділи у межах його досяжності, дорогого колекційного вина.
В гарній компанії час пролетів непомітно, і в якийсь момент виявилось, що вина не залишилось жодної краплі. Олег проявив ініціативу і викликався збігати у найближчу точку, аби поповнити спустошений арсенал святкового столу, з чим гаряче погодилася як кохана, так і гості.
Десь за сорок п’ять хвилин Олег стрімко увійшов у кімнату, на ходу витягуючи з пакета пляшку, і здивовано витріщив очі: на його місці біля іменинниці сидів незнайомець, а вона весело з ним щебетала, дивлячись на того закоханим, як видалось Олегу, поглядом... Незнайомець вів себе досить нахабно: чіпав її за груди, коліна, стегна, але вона його не стримувала, а лише задоволено сміялась, поглядаючи час від часу на Олега та коментуючи вголос його здивування. Олегу нестерпно захотілось вхопити незнайомця за комір і вивести з кімнати, але, не бажаючи зчиняти скандал, він з величезним зусиллям змусив себе залишатися на місці. З розмови гостей стало зрозуміло, що незнайомець приніс пляшку горілки, поки Олег бігав в супермаркет, і застілля тоді ж одразу і продовжилось – дивно, що всі наче й забули про Олега та його місію – адже пляшка, принесена незнайомцем, стояла наполовину спустошеною.
- Звідки він узявся? – запитав Олег у дівчат, маючи на увазі незнайомця, коли той вийшов покурити.
- Та чорт його знає! Сам звідкись зайшов і приніс із собою пляшку! – відповіли ті.
Олег сидів у глибокій задумі, не в змозі прийти до тями. Його не було всього сорок п’ять хвилин, а ситуація, яка явно вийшла з-під його контролю, докорінно змінилась, настільки, що він просто розгубився, гадаючи, як її повернути до початкового стану.
Тим часом його кохана встала і почала виходити з-за столу повз незнайомця спиною до нього. Той, скориставшись моментом, провів рукою зверху донизу їй між сідницями, і вона знову з прихильністю, незрозумілою Олегу, засміялась, коментуючи це. Тоді незнайомець піднявся і запропонував дівчині провести її. За хвилю Олег теж вискочив з-за столу і побачив, як той веде його кохану, обійнявши за талію, і вони про щось тихо шепочуться. Олег рушив вперед з наміром зупинити його і забрати від дівчини, як раптом на нього навмисно, як йому здалось, чи не з наміром зупинити його, наштовхнулась одна з гостей, а боковим зором він ніби в тумані помітив, що поряд стоять хлопці, і, чи то реагуючи на зіткнення, чи то на розгубленого Олега, весело регочуть. Останнім, що залишився у його пам’яті, був момент, коли його кохана з легеньким сміхом м’яко випручувалась із обіймів незнайомця, потихеньку витягуючи свої ніжні долоні із його лап, і нетвердою ходою пішла в сусідню кімнату. Незнайомець на мить зупинився, а тоді рушив за нею. Олег, почуваючи себе незручно під поглядами випадкових свідків його приниження, повернувся за стіл.
У вітальні вже нікого не залишилось. Олег знову зайняв крісло зліва від крісла коханої, те саме, яке він займав на початку гостини. Через деякий час з’явилась і винуватиця свята і, пройшовши повз Олега, теж сіла. Трохи згодом повернувся і незнайомець, і, зауваживши, що місце біля неї зайняте, приладнався скраю на кріслі поруч іншої дівчини, обійнявши її спочатку за талію, а трохи згодом поклавши свою ліву руку їй на груди, чому та не дуже і опиралась, гордовито дивлячись на кохану дівчину Олега, так само, як і самовдоволений незнайомець. Натомість кохана сумно і докірливо подивилась на обох і, розчаровано зітхнувши, схилила голову на стіл.
Гостина закінчилась, і компанія почала розходитись. Незнайомець теж зник, наче його і не було. Олег залишився сидіти самотою на кріслі, геть спустошений. Десь глибоко всередині у ньому тихенько і безнадійно скімлила ображена та зневірена душа, смертельно зранена осколками розбитого у друзки кохання…


09.10.15