Згадаю я про штат Огайо,
Про Вашингтона і закон –
І лину думкою до гаю,
Де трави й квіти - і озон.
І, поки покидьки байдужі,
Німії, подлії раби,
В користолюбія калюжі
Лежать – прямую до верби
І обіймаю – не берізку!
Не клена! навіть не сосну! -
А дуб високий… Звідти - пішки
У чисте поле – там засну
Й забуду я про свинопасів
(Котрим лиш премії давай!)
До орденів і грошей ласих -
Перенесусь у тихий гай,
Де просторінь, пташки співають,
Хрущі над вишнями гудуть...
Як у раю тут - гаю, гаю!..
Мо’, й оселюсь навіки тут...
31.10.2016