Вабливим видивом весна,
Як прудконога юність вчора, –
Майне швиденько перед зором,
Що й не натішуся сповна.
Адже стрічалися не раз,
В охайних парках середмістя, –
Мені картини ці барвисті,
Коли ставав віднови час.
Та потім видива, мов сни,
Кудись зникали непомітно,
Щоб яскравіше ще розквітнуть
Уже наступної весни...
10.03.17