Коли слабує рівновагою
твоя свідомість з її алібі,
коли драбиною хитлявою
іти несила
над проваллями,
коли плювати щодо людності
твоїй полу́ночній самотності, –
ти можеш
слідувати вічності
і сумнівам у непорочності
ідей, гіпотез, в собівартості
мистецтва і служіння музам,
і – навіть – у зачаття таїнстві
Мадонни сина, Іісуса.
Та ліпше слідувати даному
з глибокими його могилами,
що згодом, не тобі
останньому,
такими видадуться милими.

Так.
Ліпше слідувати даному
з короткими його дорогами,
які в майбутньому
осяжному
угледяться тобі
широкими,
наскільки є уяви,
різними,
усіяними компромісами,
великими здадуться крилами,
здадуться птахами величними.

Так. Ліпше слідувати даному
зі вбогими його мірилами,
які невабом, в разі крайньому,
вряди-годи стають перилами
(бодай і не удоста чистими),
для опертя, либонь, людиною
у помочі кульгавій істині
з її щербатою драбиною.

(1959)