На осонні зашарівся пень,
Як на нього мавка гола сіла,
Дідугану то анітелень,
Та і юнка скромна і невміла.

Лиш згадав, як був ще молодим,
Як русалка на гілках висіла,
І як чорний кіт, п' янезний в дим,
Щось йому нявчав, та не по ділу.

Ще згадав: колись через ріку
Так тяглась калинонька в намисті -
Він красуню бачив отаку
Років сто назад, як Божу милість.

Як то добре бути молодим!
Прагнути чогось добитись, друже...
Не пеньком зітлілим... Поза тим,
Кожному котюзі - по заслузі.


24.10.17