І

Ні, зло має взяти свою жатву,
Й кожен – отримати за содіяне...
Не буває суду без істини,
По роботі буде й зарплата!..

Стережіться, капосники,
Бережіться й праведники...
Наче утлі кораблики –
Без жодного пафосу!..

Надійде всім хвороба,
Що назветься "божевіллям"!..
Час прийшов для нової ріллі –
Виживуть самі тільки... янголи.

ІІ

Тримаючись за руки майбутніх зустрічей,
я наче стаю хоробрим, долаючи спротиви...
Навіщо мені будуть потрібні якісь нагороди,
якщо не буде поруч таких, заради яких – варто?

Виживе лиш один у суцільному сум'ятті,
а всі решта стануть йому як діти...
Буде майбутнє з самого лиш чистого світла
на безмежному просторі нової пам'яті!

ІІІ

Наука непотрібна,
якщо вона без потреби...
Наука продукує
самі лиш штучні розуми...
Не лікує вона хвороб,
особливо – душевних,
розмножуючись безжально
у методиках "зомбі".

Не може бути знання
відірваним від правди,
тож навіть фізичні закони
змінюються від обурення...
Накопичуються підсвідомо
пустоти й прогалини,
а в критиків затупляться
навіть найгіркіші отрути.

Від самого осердя
хотілось би дивитись,
не спираючись або
зловтішаючись...
Нестримно, наче
у солодкому танці,
наближається справжня
й невідворотня миттєвість!..

Хто не має честі,
хто й совісті, звісно, не має,
той, справді, давно вже
втратив людську велич...
Повертаються усі назад
до стану гнилої глини,
хто справжню гідність
проміняв на неміч.