Ну от, вона і прийшла...
А я чекав на неї.
І все життя перед нами.
І все
неначе завмерло...

Ані слова –
жодної більше думки.
Лише вигадка, вибрик... і
видиви!

Привіт!
А я... тебе знаю?
Десь, колись,
у снах,
під зоряним небом
або у зимових палацах
ми із тобою
стрічались?

Привіт!
І все застигло,
неначе...
І жодної більше думки,
мрії та, звісно ж,
бажання!..

А я – вже й не знаю.
Здається,
що ти мене
зараз

також
чекаєш і...
зустрічаєш!..

20.05.2016