Сніг ліг на каменистий діл.
Земля – як небеса бліді.
Самітна огорожа лиш
чорніє в наготі.

Холоне ліс у білій млі.
Біліш дедалі мла, світліш.
Горожі палі у снігу,
нагі на білім тлі.

І їде верхівець один.
Сліди вовків буцає кінь.
Чорніють палі у снігу,
підков чатують дзвін.

Пальто у масть, як перший грак.
Сліпа вона. Ба, не сліпак,
глухий, німий, гарячий як
ті палі, неборак.