Коли з'явився Великий Самурай на захист японської класики, ми відразу, тільки глянувши йому в очі, і сповістили, що саме в цій колонці оте "ліве", і якщо воювати, то тутечки. Але легкою ця компанія не буде. Сили противників співмірні! Що спочатку Самураю доведеться здолати бойовий авангард, представлений розчарованою в коханні черепашкою-ніндзя Джорджа Лонглі. "Пружні мацаки, Сонарне бачення і панцир з кератину…" - це вам, Самурає, не жарти. І що далі, за Ленглі, буде теж не просто... Тобто, ми здали всіх, але у нас були для цього вагомі причини :(
Лонглі Джордж
2007.07.10 21:06
Народна…(страшилка-смішилка)
Ногами з себе стягую штани,
Надворі ніч і місяць у тумані.
Це стиль – «немає часу», - пацани,
Коли у дівчині заплутався руками.
Бровами свій я поправляю чуб,
І на потилицю закидую вухами.
На дворі ранок – сонечко встає…
Ми й досі тремося лише… носами.
А ще я маю пружні мацаки,
Сонарне бачення і панцир з кератину…
Чому зомліла миленькая ти ?
Сама ж казала – «скинь усе…і я все скину…»
10.07.2007
"Мацаки", як на мене, просто чудо. Захотілося і самому щось таке високе і інтелектуальне сотворити, продовжуючи у вказаному Ленглі напрямку:
"Проникати пружнім м'язом,
відчувати, що ми разом..."
Але ось і Самурай, видимо таки стявши голову Ленглі із вельми грізним виглядом скаче на бойовому коні далі. До химерного межигірр'я на прізвище Кока Черкаський. Мариво і тумани клубочаться у цих підступних місцях, підступні голоси навіюють бентежні сни, такі схожі на омріяні стомленими і зраненими воїнами інші реальності.
Кока Черкаський
- [ 2007.09.30 00:03 ]
* * *
Гірська дорога. Гречка не достигла,
А квітами частуйся досхочу!
Як не достигла – то й нема в що плигать.
Частуюсь квітами : дрочу, дрочу, дрочу...
А от якби уже достигла гречка,
То можна було б плигать, тільки ж – з ким ?
В умі перебираю всіх знайомих :
Іван ? Петро Сергійович ? Максим ?
Це є біда, це є стихійне лихо ,
Що нині гречка так повільно достига,
Достигнути їй заважає клімат :
То злива, то гроза, то ураган !
А як же нам , скажіть , вітці народу,
Без гречки вижити, продовжити свій рід ?
Ми ж не попремо проти голосу природи,
У гречку ж плигав батько мій ! І дід !!
Це є розмноження таке. Вегетативне.
Нічого в тім поганого нема.
Як гречка врешті-решт уже достигне –
Ти спробуй стрибнуть в гречку крадькома.
Нехай тебе , припустим, звать Іванком.
То ти, Іванку, не гнітись, не комплексуй.
Приходь на поле десь о шостій ранку
Й стрибай у гречку, часу не марнуй.
Ти там, у гречці , поваляйся добре,
Немов ото шиншила у піску,
Поповзай, як гадюка чи як кобра....
Зробив роботу цю некопітку ? -
Тепер дивись та не втрачай свідомість !
У гречку ти стрибав зовсім один ?
А з гречки ви виходите натомість
Удвох : ти й твій вегетативний син.
Звичайно, спосіб цей не всім доступний,
Лиш справжні українці можуть так,
У цьому – наша сила і могутність,
Й без гречки нам не вижити ніяк !
Й тому при кожнім хуторі, містечку,
І при великих мегаполісах-містах
Вкраїнські гречкосії сіють гречку,
І наш народ – незнищенний в віках !
Хто з ким стрибав, чи повинен стрибати у гречку, яка ще не виросла - здається так і залишилося загадкою. Ось так Самурає, у нас скільки мечом не махай, часто-густо жодної голови не зустрінеш, тому допоки "гречкосії сіють гречку, - наш народ – незнищенний в віках"! А щоби ти не відійшов від попереднього, маєш наступне - із забобонних химер підступних гречкосіїв випадаєш у їхнє ж глибоке мудрування, основане на
явно аморальних, і тому антинародних спостереженнях, завбачливо підсунутих кимсь під псевдонімом Куртуазного Маньєриста. Рубати голови псевдонімам звичайно марудна справа, але велика японська класика того варта! Вперед нещасний Самурає!
Куртуазний Маньєрист
- [ 2007.09.30 19:46 ]
Про мораль
"Дитяча казочка"
„Ногами з себе стягую штани.
Надворі ніч і місяць у тумані,”
і цей бичок з солом’яної дряні!..
Мораль: Впіймали, Лисонько? Стогни.
"Ілюзія"
„Хоч як вдивляйся - жодної пилинки,
На білосніжних квітах хризантем.”
Пилок і мед зібрали? Без дилем
мораль: Принади, то не власність жінки.
"Істина"
„Гірська дорога. Гречка не достигла,
А квітами частуйся досхочу!”
Японський Боже, грішного хочу!
Мораль (вершин, низин): Квітуча піхва.
Ось вже дві голови на поясі смертельно втомленого японського месника - Ленглі і Маньєрист, - і ще оселедець від Коки в зубах. "Виходи Кока на бій чесний! Або помри в ганьбі". І знову вийшов Кока...
Кока Черкаський - [ 2007.09.29 23:50 ]
На білосніжні квіти хризантем...
Хоч як вдивлявся - жодної пилинки,
На білосніжних квітах хризантем!
Я знову пропустив свою зупинку,
Коли ж уже з тобою ми зійдем ?
А я ж зійти уже давно би мусив,
Бо я живу зупинок три назад,
Та в мене настовбурчилися навіть вуса,
Коли побачив твій я пишний зад !
Ти їдеш , швидше всього, із базару,
Мабуть, ти там купила квіти ці ?
Ти з цими хризантемами – чудова пара,
Що їх букет тримаєш у руці.
А я ж також кохаю хризантеми,
Від їхнього я запаху торчу !
На тебе лиш дивлюся, і не знаю, де ми ,
Чи то вже „Полярон”, чи тільки „Слава Іллічу” ?
Тролейбус вгору сунеться поволі,
Водій тролейбусу не поспіша,
Я уявив собі твої сідниці голі,
І в мене настовбурчилась душа !
А я ж тебе , щоб знала ти, кохаю
Вже майже цілих двадцять п”ять хвилин !
Й тихенько так тебе до себе пригортаю,
Повір, я буду гарний сім”янин !
В тролейбуса злетіли з дротів роги,
Аж іскри полетіли доокіль,
Своїми я ногами відчуваю твої ноги,
І в мене настовбурчується кіль.
А я ж тобі щось мушу говорити,
Щоб ти мене не копнула під дих,
Й кажу : Ах-ах, які чудові ваші квіти ,
Й прикиньте – ні пилиночки на них !
Тролейбус знов завівся , смикнувся й поїхав,
Я ледь на твою ногу ну їй-богу не скінчив,
А ти мені відповідаєш зовсім тихо :
- Мнє еті хрізантЄми мой любімий подарив...
А я ж іще хотів щось говорити,
Та раптом від твоїх цих дивних слів
У мене розстовбурчилося все на світі,
І все, що я хотів - я розхотів !
Нехай дурний тролейбус їде собі далі,
А в ньому – ти із оберемком білосніжних хризантем,
Й мораль така, якщо ніяк уже не можна без моралі :
Вдивлятись краще треба – і тоді ми щось знайдем !
З останніх сил відмахнувся мечем своїм месник Самурай і поцілив. Скотилася голова Коки з високого горба і розтануло густе мариво, і засяяло все довкола красою небесною, красою жіночою. І хіба міг у цей момент Самурай дотумкати, що це не обіцяна долею нагорода перед ним постала, а найгрізніша "ліва" сила Золотою Жінкою пригорнулася, на вушко улесливо заш ипотіла!
Золота Жінка
- [ 2007.07.12 11:46 ]
Кохання в кавунах...
Ногами з себе стягую штани.
Надворі ніч і місяць у тумані...
О, ці таємні ночі на баштані,
Де ми з тобою - молоді та п"яні
Чергуємо любов і кавуни.
Таємний гріх, солодкі, теплі губи...
Тихіше, милий, сторож ще не спить...
Під головою светрика блакить...
Стисни сильніше... Чуєш, як рипить?
Кавун дозрів.
І я дозріла, любий...
Поміж вагітних ягід дикий тан
Двох спраглих тіл, котрі забули втому...
Чекає чоловік.
Піду додому
Удосвіта...
Посічкану солому
Везли з гармана - даленів гарман...
Народний рейтинг 5.5 | Рейтинг "Майстерень" 5.5
Коментарі: (73)
Що далі сталося - невідомо, але, щонайменше, два варіанти можливі:
а) відрубали після пестощів-любощів голову і Золотій Жінці, бо честь японської поетичної класики понад усе;
б) скинули після пестощів-любощів бездихане тіло невдахи-Воїна у глибоке провалля, а відтяті голови повернули відповідним осиротілим тілам.
Але подейкують, що Золота Жінка після цієї історії вже десь з'являлася, чого не скажеш про інших учасників дійства.
| |
| | Тут ж бо до Японської класики цілковита повага, не потрібно жодних караючих мечів - твори серйозні, без моральних вад. І чим далі, тим кращі!
Андрій Хорсун
- [ 2007.07.29 08:32 ]
***
Гірська дорога...
Водоспад біжить,але не так,
Як ниций поспіх людства.
Лонглі Джордж
- [ 2007.07.28 23:03 ]
---
На старім ставку
жаба в воду плюснула —
чули ви таку?
Мацуо Басьо (Перекладач: Микола Лукаш)
Вдивляйся ?.. Бачиш ?..
Хоч як вдивляйся - у красу багатства,
Не видно бруду й смертного гріха.
Чарівністю розпусти – успіх квітне,
А заздрісною хіттю - слава пророста…
Мас-медія розпацькує болото наших душ,
Навкруг таланти тліні і гнилих калюж.
Все заяложено-нудне – і торжествує гидь,
Фанфар реве ієрихонська мідь…
"Хоч як вдивляйся - жодної пилинки,
На білосніжних квітах хризантем!"
Хоча існують тисячі нечем,
Які цю цноту зрізують ножем.
Квітам ?..
Хоч як вдивляйся - жодної пилинки,
На білосніжних квітах хризантем!,
У росах скупаних,
напоєних дощем.
Хитрющі павучки ховаються в траві,
Мереживом іскристим хихотять собі,
Нещасні мушки - наче юзер в Інтернет,
Пішов і не вернувся… ВСЕ – ПРІВЕД…
Прекрасна юність і відверта чистота,
Лякає багатьох страшніше чорного кота.
Оксана Роженко
- [ 2007.07.26 23:22 ]
***
Хоч як вдивляйся - жодної пилинки,
На білосніжних квітах хризантем!"
вже підвелось життя нове навшпиньки -
прощай, мій раю, дорогий, бувай, Едем.
В зіницях знову розпочався відлік болю -
це пристрасть, ніби смерч, зірвала дах.
Не плач, коханий, – то данина блудній долі,
що нас розпачливо пустила по руках.
Чужі і рідні стали – скажуть: вражі діти!
Чуже усе - на двох лишився спільний гріх,
зів’янем скоро як оці безсилі квіти,
впадемо краплями дощу з осінніх стріх.
І не настане день новий, і вже не варто
латати рід, що свій давно забув тотем…
Ціну і правду - все поставити на карту
й солóдко вмерти серед раю хризантем
Народний рейтинг 5 | Рейтинг "Майстерень" 5
Тарас Плахтій
- [ 2007.07.12 14:42 ]
Хризантеми...
Хоч як вдивляйся - жодної пилинки,
На білосніжних квітах хризантем!
Ти закохався в світлий образ жінки,
Очищений юнацьких мрій дощем.
Думками в небі радісно літаєш,
У грудях б'ється серце молотком.
Пройдуть роки. І ти себе спитаєш:
"Пилинки... під прозорим ковпаком?"
Народний рейтинг 5.25 | Рейтинг "Майстерень" 5.25
Коментарі: (15)
Мрія Весна
- [ 2007.07.11 15:52 ]
Хризантеми
"Хоч як вдивляйся - жодної пилинки,
На білосніжних квітах хризантем!"
В них залишив себе. Свою частинку
І тайну всіх, несказаних ще тем.
Недоторкáнних і кристально чистих,
У завитку думок і почуттів,
Ти залишив їх на вікні навмисно,
Так й не сказавши, що давно хотів.
А я погляну на красу ранкову
І вичитаю в квітах слід вагань.
У поцілунок (відповідь – без слова)
Вкладу єднання наших сподівань.
Народний рейтинг 4.67 | Рейтинг "Майстерень" 5.5
Лонглі Джордж
- [ 2007.07.12 22:29 ]
Басьоконик
Гірська дорога. Гречка не достигла,
А квітами частуйся досхочу !
Хоча на жаль,
Зазвичай їх топчу.
Дорога вниз – стікає серпантином,
Цикорій обійнявся з диким тмином,
Мацуо Басьо скаче на мені,
Самотній мандрівник – на вірному коні…
«Дорога в нікуди – про все і ні про що,
Бо все важливо – і усе ніщо,
Є в хокках вічність, смерть і пустота…»
«Чого замріявся», - і в бік мене штовха,
Отак завжди – він пан , а я – слуга –
Це Дивно…
Значно більша в мене голова…
Народний рейтинг 5.5 | Рейтинг "Майстерень" 5.5
Тарас Плахтій
- [ 2007.07.16 00:50 ]
Народна
Ногами з себе стягую штани.
Надворі ніч і місяць у тумані.
Вода як борщ. А десь із глибини
Повиростали лілії духм'яні.
Нога ступає тихо у пісок.
Я по ставку ходив би аж до ранку,
Та короп - в очерет... й зірвав гачок...
Чи може то була консервна банка?
Народний рейтинг 5 | Рейтинг "Майстерень" 5
Тарас Плахтій
- [ 2007.07.21 18:38 ]
* * *
Гірська дорога. Гречка не достигла,
А квітами частуйся досхочу!
Пригадую - ти по дорозі бігла...
Щоночі в наші гори я лечу
Й біжу, мов навіжений, за тобою...
Не можу наздогнати. Зупинись!
Згадай, як ми кохались під горою.
Згадай усе! До скронь моїх торкнись,
Щоб знову пережити щастя миті,
Коли шалено пульсувала кров...
З дороги падав камінь - прямо в квіти,
котрими частувала нас любов.
Старий Сірко
- [ 2007.07.16 15:25 ]
Шкода, і Ви не ідеальні...
Ногами з себе стягую штани.
Надворі ніч і місяць у тумані,
А я напівпритомний на дивані
Ковтаю пиво з почуттям вини.
Ще мить тому торкався Ваших рук
І потопав у повені волосся,
І сам не вірив - думав, то здалося,
Що в грудях Ваших почастішав стук.
І обпікав шалено серця жар,
Бо Ви - така жадана і зваблива...
Скажіть, чому ж Вам ненависне пиво
І байдуже, чи виграє "Шахтар"?!
Народний рейтинг 5.67 | Рейтинг "Майстерень" 5.5
Ольга Люта
- [ 2007.07.15 19:58 ]
"Народна" від Лютої
Ногами з себе зтягую штани.
Надворі ніч і місяць у тумані,
І зорі у червоному вині,
І море якесь темне, нереальне...
Я голою лягаю на пісок,
Мій місяць "інь", не треба чоловіка!
Туман розвіється і випустить зірок
І ніч таки зцілить мене, каліку!
Мені насниться те, чого нема
(Пісок та гострі мушлі - гарне ліжко!)
Насниться, як гулятиму сама
По золотій від місяця доріжці!
На ранок збудять чайки голосні.
Я трохи змерзла, але знов щаслива!
Ой, голова... І де мої штани?
Чи є в кишені гроші ще на пиво?
Народний рейтинг 5 | Рейтинг "Майстерень" 5
І нарешті наша переможниця
|
---|