Насправді тебе поймає тільки все разом, без окремості. Пилюга на вулицях мабуть та, що був сніг. За пилюгою звичним гіпертекстом шедеври & дива, дерева в обіймах гірлянд, за ними вокс популі, комусь недруги або друзі. Комусь кохані, комусь джаст бізнес, мегаполіс байдужий до всяких. Безхмарний вавилон, о так. Розмовляючі сленгом, розмовляючі в’яззю. Стіни вікна асфальт небо. Все інше миттєвість & місто Ха, сповнене глюків. Що ховаються від приїжджих попри очі тутешніх немісцевих, у вавилоні безхмарнім, днями. А щодо немісцевих тутешніх, вони здебільшого спішно неквапні, часом платонічні, загалом ще присутні. Транспортний фактор, змазана різкість, апокаліпсичні сирени, амб’юленс, інкасатори, патрулі, охоронці, мисливці. Повітря влягається, і далі пилюга та, що був сніг, і вокс популі гіпертекст і в’язь, і немісцеві тутешні, глюки міста Ха, стіни вікна асфальт & небо―у миттєвості вавилонській, надалі безхмарній