Коли на слово сказане твоє
Твій друг байдуже
дивиться крізь тебе,
Коли руки тобі не подає,
Не підпускає, як змію, до себе,
І гострий погляд кинувши в твій бік,
Похитує з презирством головою
Не говори: «Се хворий чоловік,
Він очманів від горя чи від болю.»
Не говори: «Невдячних справ дитя;
Він злий, слабкий, у дружбі непостійний,
Як сон важкий усе його життя...»
Чи правий ти? Чи будеш ти спокійний?
Якби то так, то він би впав до ніг
Щоб вимолити в тебе давню дружбу.
Але якщо ти дружби не зберіг
І став на шлях підлоти і наруги;
Але якщо ти, граючись, ятрив
Його вразливу хворбливу душу,
Втішався гордо, наче підкорив
І плакати в приниженні примусив;
Але якщо ти сам неправді злій
Про нього був незримою луною;
Але якщо ланцюг накинув свій,
Щоб ворогу віддати з головою,
І він в німій душі твоїй відкрив
Таємну суть діянь твоїх жахливих,
Тоді ступай, не трать даремно слів.
Він присудив тобі останній вирок.