Пливе в карміні сонячних сходин
з бруківок Львова аргентинський вечір -
над суєтою, втомою судин
тремка надаритмія кровотечі,
мелодія пробуджених клітин,
раптовий смак і кольори вина
в переплетінні музики любові:
ти не один у ній, і ти вже не одна -
дві лінії в одній танцебудові, ((
в якій щемить на двох ця мить земна.

О зупинися час!
Еl cоrаzоn,
bаndоnеоn бентежний,
світла цинамон.


Ти - скрипка, рух, і подихи смичка,
а він – мотив і простір, і звертання,
уваги врівноваженість рвучка,
і злети від земного обертання
її чуттів тонкого каблучка.
І пауза. Затакт. І крок у крок,
мов назавжди красі ви у покорі,
немов завжди триватиме танок,
і вічно квітнутимуть танго зорі, -
лиш музика, ні згадок, ні думок!

Не зупиняйся час.
Еl cоrаzоn,
bаndоnеоn духмяний,
ночі цинамон!