Зелений змій, як зашморг, душить,
І, ніби шашіль, точить плоть, –
Уже спокусив грішну душу
І прагне волю побороть.
Міцніє й дужчає потвора, –
І так зростає на очах,
Що я стаю помалу хворим,
Спостерігаючи цей жах.
Пручаюсь кволо й важко мучусь,
Майбутнє бачачи своє,
Де змій, нахабний і ядучий,
Мертвотним холодом стає…
27.09.18