З позицій сили
байдужість не пасує –
хіба що справедливість:
неначе вершник, й кінь гарцує,
а ти на терезáх або,
точніше – милість!
Кохання прúйде
трішки потойбічне:
йому потрібне
завше здивування...
І щось у погляді
її – правічне:
або ж ранкове áбо –
геть незнане!..
Вона минає, й ти
проходиш далі:
лиш фіміам, як спогад,
зверхньо споглядає...
Навчитись мав сьогодні,
мáбуть, цінувати,
як камінь розквітає,
що кохає...
2018