* * *
Тим спомином, де немає
Ні з’яви від вас, ні муки,
Неначе пружким нагаєм
Левадам шмагаєте руки,
І річка ховає в землю
Очища свої вродливі,
Бо там, де колись озерно
Голубили ви, — обриви,
І ночі навкруг — розп’яття,
Сміливих доріг зажура,
І ніде заслінку взяти,
І усмішку серце хмурить.