Додолу на траву
дуб кинув жолуді.
Не обміліли ще
живі струмки.
У голубих очах
згубила молодість,
та міцно все одно
мене люби.

Росту ожиною
у лісі темному,
чорнильна ягода -
солодкий сік.
Поколеш пальчики,
смакую тому я,
кому наснилася
позаторік.

Кохання віддане
на трьох не ділиться.
З гори зеленої
життям  біжить
чудесним колесом,
щаслива мрійниця
цінує й осені
яскраву мить.

Я і бешкетниця,
і біла горлиця,
і сіра мишка я,
і тінь журби.
У тихім озері
русалки водяться.
Такою різною
мене люби!