Марудні дощі - надокучливий блюз,
бажання з можливістю не співпадає.
Амур з арбалету стріляє довкруж,
влучає у небо, а я помираю.
Укотре збираю валізи в Париж
і вкотре квиток забуваю на потяг.
Кислотні тут зливи. А як же? А ми ж...
Ділили б надвох - відкладаю на потім...
Судомило... Схуд відривний календар,
тумани із кужеля спряли вуалі
на плечі мені. Спорожнілий бульвар
скидає під ноги печалі! Що далі?
Кружляє адажіо із па-де-де.
Знов кличе до пари, та тісні пуанти.
Невдовзі нудьга у сніги заведе.
Нельотна погода і без варіантів.