* * *
Розпитую цвіт і людей ―
піднизую древні мотиви.
До стріхи світає Тадей* ―
те сонце, що скіфи котили.
У величі зітканих свит
вишиваний край аж до неба.
Кружляю в руках самоцвіт ―
життя, як посвідку у себе.
Одвіку й до певних причин
шукаємо спалахи в грані…
Обломками зрілих вощин
ми свічку тримаєм останню.

*Тадей ― дар Бога (з давньоєврейської)

2018