Якщо зустріну на стезі
тебе, свою завітну мрію –
наперекір буття азів
зорею в небі заяснію.

А у години дощові,
між невимовною журбою,
від хуги і життя завій –
тебе закрию я собою.

Не вистачить у світі слів
ясити радості моєї –
з яким би щастям володів
лише тобою однією!