Березень збіг, і пустий мій сад.
Птаху старий, на куща присядь,
ба, і день йому поготів
тільки і дав, що тінь.

Буцім і тих не було шести
літ, коли він любив цвісти;
ніби майбутнє тим, хто нагий,
знак подає благий.

Чи, на минущому ворожі́й,
у наготі небесам чужий,
він, наразі, у чім і річ –
витвір уваги віч.

Відаю сам я не гірш усіх:
гірко корити нетяг. Та гріх
тяжчий – ятрити жахний суціль
струп, щоб відчути біль.

Я б його ганив і сам, але
птах у літах опосів не зле
кущ, подалі од кпин крука;
доля обом така.

Змучений птах і безлиста віть
дотиків чулі: в обох хрустить.
Щодо взаємин, якщо всерйоз,
хруст – їх апофеоз.

Те, що співало, буяло в квіт,
стало тим, що нагим терпіть
годі помоги, і, далебі,
бідкатися собі.

Гірко казати, куди на пси
те, чиїм таланом краси
досі нам красився скрухи час,
збігло раніше нас.

Тобто, натхненніші нас, істот,
речі утіленням є чеснот,
оні – вречевлена навмання
маній їх маячня.

Жах при кінці видає жага –
хапнути більше від пирога
всяка річ на землі спішить,
чим дозволяє мить.

Світло сліпить. У слові – лжа.
Пристрасть знесилює. Жах лиша
опік, як пекло своїм огнем,
над календарним днем.

Ліпше не йняти своїм очам,
як і устам. Позаяк і Сам
Бог, посуваючи Страшний Суд,
нас покарав і тут.

Так упроваджують той устав
чину речей, супроти підстав
волити долям, що він глумив,
власне, і підмінив.

Кидай куща свого, птах в літах.
Не на твоїх, а моїх устах
пісня тепер, і суцвіть ясу
в пригоршні я несу.

Неоковирний для рай-садів
пір’ям ти, буцім на воду сів.
Лапки твої навіч мертвіш
голих гілок, чіпкіш.

Можеш летіти собі у тьму.
Я твоє місце умить займу.
Най отой дорікне мені,
хто не знав порожні.

Стін чотирьох позаяк чуже,
збігши, покине життя лише
ніші порожні, і нас гнітить
їх нестерпимий вид.

Знаю, що гірше лунає мій
голос за твій – поготів низький.
Ба, і ґвалтуючи вухо, звук
ліпше безмовних мук.

Світ, як і гине, то гине без
грому і грюку; і паче не з
тишею прощень, ні у сліпій
вірі, ні у мольбі.

В танці вогню і трощі льодів,
світу кінець, далебі, тоді,
щойно і пісня, – як не гірка,
вища в ноті й дзвінка.


* Не вибух, але схлипування (англ.) ("The Hollow Men".)







----------------