Пучечки сонячних тюльпанів
у двір зненацька забрели.
Буяли гордощів каштани,
шпурляли погляд таїни.

Криївки сонячних тюльпанів
примовкам рук давали лад…
Долівки днів тихцем ступали:
садили — й вірили в свій сад.

В моїх очах сміявся смуток
і дотулявся до «прости!..»
Не можуть пагони розлуки
обличчя сонячні нести.

2018