Зорі у небі-колосі,
Наче зернинки ситі.
Ми здобуваєм золото,
Та забуваємо жити.

Краплі ― дрібними грушами.
Кожна ― маленьке море.
Тисячу слів порушено,
Сотні наміряно горем...

Небо мережить зарево,
Ніби червінці литі.
Завтра живімо заново!
…Простір ― золочені сіті.

2018