Скільки примх у коханих завжди!
У нелюбої примх не буває.
Я радію, що шепіт води
Також сном крижаним засинає.

І я стану – Христос, поможи! –
На цей пОкрив, крихкий і прозорий,
Ти листи мої всі бережи –
Нас нащадки розсудять нескоро.

Щоб вирАзніше і яскравІш,
Ти їм бачився, мудрий і смілий,
В біографії славній твоїй
Хіба можна лишати пробіли?

Занадто вабить питво земне,
Занадто щільні любовні сіті.
Можливо справді колись мене
У підручниках вчитимуть діти,

І, повість сумну смакуючи,
Приймуть з посмішкою лукавою.
Ти, кохання й тепла шкодуючи,
Обдаруй хоч гіркою славою.
2019