душі̀, о Господи, не суду – саду…
де виросли життя дерева...
де у мені блаженно мліє Єва...
і вибір є – не вибирати зраду...
любов сміється з вибору… надія
лиш там де всі рахунки несуттєві…
у світло виривається Марія
і віддає своє ося̀ння Єві…
в руках я буду Єву колисати
ми прожили свій біль земного кола...
вона мені і донечка і мати…
і сорому не знає тіло голе…
сміється Бог як радісна дитина
і час як м’ячик закида̀є в воду…
душа нічого часові не винна
черпає вічності ранкову прохолоду…