День звався «перше вересня». Дітва
ішла, догідно осені, до школи.
А німці не помітили смугастий
шлагбаум поляків. І з гулом танки,
як нігтем шоколадну фольгу – в рінь
розгладили уланів.
Став чарки
і зіп’ємо горілки за уланів,
за першістю у спискові мерців,
як в класнім списку. І шумують знов
берези вітру, і лягає листя,
немов на зронену конфедератку,
на дах домівці, де дітей не чути.
І хмаровиська з гуркотом повзуть,
минаючи заціплі її вікна.

----------------