***
Ці рубаї, неначе Спілки члена,
серпом по моці ріжуть супермена.
Інверсію освоїли усі,
та не таку колючу як у мене.

***
Не уповай, не упаде із неба
на капище твоє іконостас.
І не чекай Перуна. Плюнь на себе
і закипиш отрутою за раз.

***
Та й із Аїда біса не проси,
аби свічу поета погасив.
А допоможе різати Махайло,
за що йому натурою даси.

***
Руйнується і наше, і моє,
і нице зазіхає на високе,
та не поцупиш те, що ніби є...
Його пильнує небайдуже око.

***
Поети є – на пару три,
одне на одного похожі,
а іноді – одні майстри
тінь кидати на огорожі.

***
І лапки, і дужки, епітети і звуки,
і коми по великому рахунку
у мові – це поезії вінець.
Та неуки не відають науки,
в якій і точка – це ще не кінець.

***
Зозуля кукурікає,
а півень не кує...
Усе минає, що було,
та іноді ще є.

***
Буває і ніяке, а читаю,
буває і на вуса намотаю
і ради економії, бува-
є, рубаями ірода рубаю.

10/19