Одне ємке слово окреслює намережане сьогодні Чорногузом. Таке миготливе, зриме слово - маячня.
Я прийняла рішення залишити сайт. Тут мені, зрілій поетці, зі стажем перебування аж 9 років, пропонувалася роль мовчазної авторки - серед аматорів та кількох витривалих більш-менш відомих. Чорногуз дуже про авторитет свій пікся, Сушко критикував його за теми, пихатість тощо. Афішувалися пасквілі, поетичний сайт обертався на сцену. За лаштунками бути - не для мене, грала свою роль - без маски, відкрито, не підкилимно.
Лобами діючих персонажів не зводила, не стравлювала, інтриг-павутин не плела.
Маю вузьке коло шанувальників, однодумців, там немає цікавості до інтриг. Моя творчість - предмет фахових зацікавлень. Про мене, поезію, є кілька радіопередач, дякуючи журналістці Українського радіо
Ірині Кримській-Лузанчук, авторці ПМ, вона нині тут не активна, та можна прочитати есеї її авторства, їх шість. Моє приватне життя не є надто публічним.
Не нав'язувалася у месенджері, не встановила додатків для спілкування. Була поміркованою. Не воронячої породи. Я - справжня Залізняк. На палітурці зібрання творів - птаха, що летить до сонця.
Не цікавилася віршами пана - "генія Велеслава Бандуревича", що себе самозалюблено з Сосюрою порівнює у свіжому витіюватому дописі.
Вчителі у мене - Рабіндранат Тагор, Є.Маланюк, В.Стус. Не потребувала тут наставників, сама літконсультантом була. Маю досвід видання книг, літературного редагування.
Зауважень майже не писала, пан Ярослав запальний, самолюбивий, конфліктів не хотілось.
Вважає, що пише ліпше за мене - таке промайнуло в дописі. Нас не можна порівнювати. Це - як бурштин і діамант. Хто на чому розуміється, хто що на зуб чи тацю кладе, на міцність перевіряє.
Готую нову книгу, вона вагома.
Про мою творчість є стаття в "Золотих клейнодах", "Золотій пекторалі", то чому б і не цінувати сучасницю...
У протоколі прийому до НСПУ - затвердили одноголосно: "Поетка працює на Україну".
Слугую Поезії.
Справді переросла сайт. Нині він нагадує дошку для вірша. Став і мовчечки йди. Дякуй, що прочитає хтось.
Не випитувала, хто де з ким дружить чи випиває. Мені те не було цікавим. Навіть на вечірки не напрошувалася.
Писав мені малознайомий пан Сушко про власні справи - що посадив, що консервував, готував, та враження про вірші - чужі, свої, мої. Де був: у столиці чи в селі. У приват слав пісні. Моїх поезій не озвучив, обіцяв один текст, не показав.
Радила в його свіженьких віршах замінити недоречне слово, запитувала чи потрібні мої зауваження, дякував, був поштивним. Писав, що я мудра, геніальна. Завдяки мені, запевнив, став вимогливішим.
Вечір запропонував організувати, погодилася. Написав, що не можна фуршету - заборона категорична.
Дала-надіслала надруковані кольорові, чималі афіші, наче їх розніс... Приїхала, мала сценарій, була ведуча - коректор книги. Прийшли - хто зміг і бажав. Мали бути Алла Васич, якщо вірити Олександрові, та Чорногуз. Прийшов пан Ярослав, заявив, якщо не буде фуршету, то він не виступатиме. Це мене ошелешило. Адже поетичний вечір.
Відбула у Полтаві кілька презентацій, фуршетів, все було пристойно. Мала досвід.
Я почувалася ніяково, у приваті Сушко запевнив, що не можна, тому не готувала пригощання. Писав, що є музей води, можна піти - там дозволять...
Дещо чоловіки тоді восени придбали, трохи після вечора в тісному колі поспілкувалися, я перед закупівлею пригощання запитала - чи додати грошей. Ні... - сказав Соболь. Я непитуща жінка. Сушко забрав хутенько з моєї руки 200 гр. - за таксі, привозив апаратуру. Писав у приват, що на нову книгу допоможемо, скинемося. Чи можна було вірити, та чи вірила я? Ні, бо такого не просила, не чекала особливих жестів. Я не наївна.
Не чекала таких сайтових катавасій, не звикла до обпльовування. Дивує кампанія проти жінки, яка чесною і щирою лишалася на ПМ всі ці 9 років, безоплатно допомагала, була небайдужою.
Які творчі вечори (множину вживає Чорногуз) мені робив Сушко?
Дозвіл був отриманий, бо я членкиня НСПУ з 2016. Він - ні. Я була присутньою - як поетка - на одному.
Мою книгу презентували ми з коректором, видавцем у Львові. Виходила на люди, мене чули, бачили, аплодували.

Нині, згадуючи ту осінь, аж трішки жалкую, що відгукнулася на пропозицію, повірила у щирий пошанівок, у шляхетність друзів. Позірна чи справжня дружба їхня, шанували мене чи використовували можливість піару, важко судити, але друзі так не гарикають, то пасквілі нищівні один одному, то потоки бруду та бридкі назвиська вже в мою сторону. Бажаного нейтралітету не досягла.
Є звернення Чорногузове до громади ресурсу. Розлого, палко взимку аргументував, чому Сушка прогнати з ПМ варто, привів на сайт - той упирично шельмує-пащекує. Називав "вбивцею талантів". Тепер згадує про те напівжартома - дивочна хамелеонність.
Не по мені така модель стосунків. Дещо писав мені Сушко, хотів просвітити, з ким знався, де був, хто зайву чарку перехилив, тепер лікується. Та хай би не вів довірчої просвітницької роботи. З мого боку не було цікавості. Якісь інтриги мені приписує Чорногуз, дивуюся - в ім'я чого?
Кожен переслідував свої цілі, мені вони не відомі. Наче була приязнь, але нетривка.
Один прагнув на ПМ бути єдиним наставником і авторитетом, вважав себе метром, друг Олександр побачив у мені креативну, майстерну, небуденну поетку - і метався. Хотів дорости до мого рівня, писав присвяту жар-птиці в саду. Вірю, що щиро!
Зрештою, перебіг у стан любителів пересічних віршів. "Напишу серйозне, складне, майже не хвалять на сторінках фб, не вподобують, а смішне, то хвалять" - так мені пояснив. Таки понесло автора в бік культмасових віршів.
Зробив Сушко вибір, дешевої слави забажалося.
Мою книгу штудіював, мене тут вважали наставницею Сушка - і я почала критично висловлюватися про вірші, де вульгаризми, кон'юнктурне. Столітні діди та баби хочуть сексу, вихваляється потенція дудугана, мавка закидає ніжки, банально-однотипне, не еротика, лубочне, примітивне. Жінка в них - об'єкт всолод і лише, сексизм.
На тому етапі Сушко вів себе ще стримано, гризся з Чорногузом, той закликав очистити ПМ від "обісцюшка", я мовчала. Писав Ярослав у приват, просив моєї підтримки, дивувався, чому модератор не втручається.
Писала Сушкові, щоб припинив гризти друга, не прислухався, лікував від пихатості.

Була видимість дружби, Сушко зі мною спілкувався, тобто писав довгі списки справ.
Запитала: "А навіщо мені знати, що ти сьогодні робив?".
Натяк, що поети - сибарити? От я пишу поезії, а він у цей час працює на городі чи сіє спори грибів у лісі поблизу села. Хвалила за уміння все робити по господарству - та кострубатих, неохайних віршів не хвалила)
Знайшов у мені щиру, мудру, розуміючу - так пояснив. Ми такі самотні посеред юрмищ.
Та я не проміняю самодостатність, самість на перебування у зграї недругів-нападників.
Я - левиця, не геєна і не підлесниця. От Сушко назвав себе у новому вірші "песиком на повідку". Хм...неочікувано, самокритично. Ким себе бачить - то до психоаналітика.
Навіщо мені було гнобити Чорногуза? Звісно, на найпотенційнішого він не тягне, я про це висловилася у приваті Тетяні, бо ця авторка майже щодня 6 "панові Бандуревичу" ставила. Є критерії оцінювання. Явищем для мене поезії Чорногуза не були, зокрема, вадили інверсії, бракувало свіжості. Сушко критикував наче-мов-немов у його віршах - із власної ініціативи, сміявся - скільки часу згаяно на нову книгу. Кожен трепетно ставиться до власної творчості, чужу нерідко піддає критиці, нівелює. В очі хвальба, позаочі - кпини.
Треба мати самокритичність, пан Чорногуз, судячи з допису, її не має.
Тетяна просила глянути її вірші, запевнила, що Чорногуз не проти, він мене шанує. Дякувала за мою допомогу, була прихильною.
Дев'ять років на ресурсі. Намагання бути над...групами.
Ніяких коаліцій, груп не створювала, не шкодила літераторам, аматорам на сайті, не писала образливих пасквілів. Дехто дякував, писав, що допомогла зауваженнями. На поетичному ресурсі не той благодатний клімат, який підрощує таланти. Борюкання за пальму першості, бруд-флуд, тролінг. Я до цього не доклала ні цеглини. Навпаки, закликала не заливати сайт вульгарним, до модератора намагалася догукатися.
Є автори, які не звертають уваги на перманентні драчки на ПМ. Прийшов, поставив текст, пішов - є такий алгоритм.
Чорногуз писав мені взимку, що чекає підтримки. Є гарні дописи, де він мене хвалить, визнає талант, навіть обіцяє не зрадити, не піддаватись на провокації. Але патерни злостивості перемогли, на жаль.
Здалося йому торік, що я під клоном критикую з Сушком разом вірш - назвав "сукою". Як можна? така підозріливість патологічна, запальність... Це щляхетно?
Прилюдно вибачився. Та не по мені такі стосунки. Ніколи не заводила клонів.
Навіщо ж мені перебувати серед жабомишедраківки? Ні душевних сил, ні часу на такі ексцеси не маю. Не помітно модерації щоденної.
Можна було призначити редакторів давно, та їх ніби немає. А прагнення однієї особи бути авторитетом призвело до драчок, непоступливості. Микола Соболь-Погорєлов, амбітний, упертий початківець, писав приватно: "Тримайте корону, бо буде вам те, що Чорногузові!".
Що вони з Сушком тоді намислили, чиї корони їм зривати кортіло... Я не отримувала від них корон - і не збираюся допомагати у розподілі бутафорних вінців.
Лишіть мене нарешті у спокої. Не шукайте винної там, де її не могло бути апріорі.
У кутку я не могла бути - яскрава. Мене бачили. Могли порівняти на сайті наші поезії. У кожного свої читачі.
Мою книгу ніхто Вам не нав'язував, запитали, скільки коштує, син мій сказав: подаруй. Я вагалася, підписала - як учаснику дійства.
Соболь, Сушко її придбали, знаючи, яка це поезія - для підготовленого читача. Є анотація. Книга для знавців української мови, читачів з уявою, сумлінням, а ще - з життєвим досвідом.
Не подобається, не читайте. Згадую, раділи, коли я писала Вам коментар, думаю, то були флюїди позитивної уваги.
Звісно, я новаторка.
Мені справжня поезія бачиться свіжою, рухливою, живою, неповторною, міцною, ефірною, зримою, в дусі часу. Це - міні-картина, панорама, фільм.
Зануритися авторам би у власні дробки, там є що полірувати. Реальні імена не всі вгадуються у дописі Чорногуза.
Звісно, треба когось звинуватити у феєрії.
Я, пане Чорногузе, українка імпозантна, молодява, усміхнена, презентабельна - так мало схожа на Шапокляк, як ви нинішній, вайлуватий - на красеня-лицаря.
Не виховуватиму ровесників та молодших, не виправдовуватимуся, написала, як все було.
Увага: тепер вірю, що за доносами нищили цвіт нації. Хочеться завершити: шануймося, та шану розуміємо по-різному.
Всіх згаданих на фб заблокувала, щоб не бентежитися.
Модератор приватно вибачився за чоловіків, жалкував, що так низько опустилися. Навіть на місяць відправив образника-пасквілянта-Сушка в карантин, другу сторінку лишив.
Звісно, без мене друзякам двом буде нудно, але треба з цим змиритися.
Я закрила власну - єдину - сторінку, пояснила, пішла. Хай таланить у хороших справах.