містичне дежавю, пережиття спогаду, котрого в дійсності бути не могло, але так наче
—мусило бути б—
деформує наявну, осяжну реальність, pro sue parte, придавши відтінків химерних

або, загалом спогади ґенерують вірогіднішу-десь реальність, непройдешню & неприйдешню, містика вжеж у тім, чого не було, та однак
—мусило бути б—
саме таким, не інакшим чином

& якщо привиділось може вві сні, то чому спогад о цей раптово спіткає тебе вже у яві (а що воно, власне, яв), достоту знаючій, що обставини снив віддзеркалюють надто приблизно деталі картин-краєвидів-місць, доступних очам будь-чиїм

подібно & зокрема, відбувається з однією~декількома особами, що їх стрічаєш у світі оцім, безумовно сприйнявши за вісників із надтутешнього, хай за деякий час вже нема поряд нікого із, плюс імовірність узагалі не пострічати, а існували насправді, чи —мусили бути б— у тотожності, якою оце являлись вони, безвідносно коли-де-наскільки надовго-навіщо-тощо-

немов правдивіша дійсність, реальніша яв, чого ж таки ні & хіба щось не те, а ще ції сумніви всяко, резони, про-контра, сублімації, скепсис, вибіркова пожива для криптовіршів, прозових дрібних форм, чернеток покреслених досхочу, віртуальний блаженний мотлох, остаточно не зрозумілий ніким

чи собі довільно—розірване павутиння чуттєве