.
Актуальною проблемою в Україні сьогодні є ситуація з продажею землі. Представники Верховної ради, яка сформована з активістів підібраних президентом , котрі себе називають «слугами народу» ,але фактично проводять політику і ведуть себе як «слуги кремля». Їхні дії і постанови відповідають кремлівським намірам узурпувати і знищити Україну як державу,а її народ малоросійський піддати жорстокій політичній,цензурній і моральній чистці.Фактично знищити українців, як народ, який має більш ніж тисячолітню історію.
На сьогодні Верховна рада –це багатонаціональна суміш міханців, яка має в собі прошарок різноманітних розбагатілих махінаторів і аферистів, які продовжують знищувати Україну, так як це робила партія Януковича і президенти Кучма і Кравчук ,які мали в собі зафіксованість більшовицької московської школи управління.Ці особи навчались у комуністичних політичних школах московії і їм дуже тяжко було зорієнтуватися на духовні і моральні цінності світових демократичних країн,а тим паче не мали уяви про будівництво нової економічної системи господарювання. Україна відпала від СРСР. Мабуть тільки завдяки Горбачову і його дружині, які мали в собі закодовані гени українських селян, московія у ті часи в Україні не провела військову агресію і не встигла заборонити створення окремої держави Україна. Адже Ельцин з ординським нахабством рвався до влади і йому не йшло про СРСР, а про особисту кар‘єру і захват влади в Росії.
А тепер про землю. Земля для мільйонів українців- це було все. За неї воювали ,за неї вбивали,вона продавалася,дарувалася в спадщину ,але що головне ,що вона кормила сімї українців . І навіть бувши під московською окупацією більше ніж триста років,земля українцям давала можливість заможно жити. Окупантом в Україні була одна із самих огидних імперій світу ,яка була зліплена насильницькими діями більш ніж зі ста етнічних угрупувань , потомків монголо-татарських меншин та північних племен фінсько - карельскої скупини. Незважаючи на окупацію українцям всеж таки вдавалося купувати ,продавати її і господарювати на ній.
З розпадом царату в Україні була створена держава з президентом Грушевським ,який мав хибну уяву про створення держави без армії.Внаслідок чого україна стала знову окупована московитами. Велику роль у цьому зіграли більшовики- вихідці з України, такий собі, наприклад Бронштейн(Троцький) ,який вигадав десять заповідей як прибрати і приборкати до рук населення України, її землі,селян,попів. Він створив цілий мобілізаційний корпус політруків вихідців з України, давши їм великі права по ліквідації селянства.Ці орди пропагандистів –тисячників , навчених в політшколах московії ,були кинуті в українські землі ,щоб з середини її зруйнувати,знищити її людський потенціал ,знищити моральні і політичні засади українського суспільства.Таким чином в 20 -ті роки почали знищувати українське село і до 30-х років воно було фактично знищено.
Ті хто був спадкоємцем земельного потенціалу,хто передавав землю з покоління в покоління, хто голодував, збираючи гроші для придбання землі був позбавлений її. Московія ліквідувала українського селянина ,а потім організувала голодомор,щоб вимерли всі і ті останні, хто не був згідний з політикою більшовиків.Протягом двадцятих і тридцятих років з українських земель при допомозі односельчан, які були в сільрадах і ухвалювали списки на виселки, був висланий майже весь людський потенціал, котрий займався господарською працею на селі ,а це вирощування зернових,огородини,садів,виноградників, розведення худоби,коней, вівчарства та багато іншого. Трійки активістів із сільської ради активно виконували по всій Україні рознарядки вищих органів і готували списки своїх односельців,сусідів на виселку. А коли людей виселяли то звільнялися будови ,земля, яка потім ставала власністю окупантів ,тобто московських загарбників.Командна система діяла аж до розпаду СРСР.В селах створювали колгоспи ,а туди вимушені були йти всі хто населяв село або хутір, і заможні і біднота , а також гультяї ,тому,що, інакше всіх послали б на Сибір. Сільські люди стали безземельні і працювали наймитами на державній рабській праці без оплати, на трудодні.
Мільйони українців були загнані в колгоспи і радгоспи ,паспортів не було ,а таким чином були приречені навіки помирати на своїй- чужій землі. Воно так вже це колгоспне життя вжилося в суспільстві ,що сільські люди навіть і уяви не мали жити по-іншому. З розпадом СРСР при владі в Україні осталися комуністи,вихованці московії , які зробили все ,щоб земля осталася під їхнім контролем.В Україні не пройшли цивілізовані реформи ,які б мали повернули землю власникам, або їхнім потомкам.Землі розпаювали між селянами - членами колгоспів,котрі були найманою силою у державних підприємствах, тобто колгоспах.І явно політика велась так, що ці люди ніби -то заробили цю землю ,чужу, відібрану колись у власників,яких комуністичний режим замордував або знищив як куркулів.Окрім земель сюди належать лісові і водні угіддя.Тепер швондери від верховної ради спохватилися і давай продавати пограбовану і відбрану в українських селян землю.За роки незалежності в Україні виник новий клас рабовласників і капіталістів,які за етнічним корінням не являються українцями .Маючи різні етнічні походження їм Україна ні до чого ,але вони мають на увазі викуп землі,яка ще не вся розпайована.Верховна рада на своїх засіданнях просунула закон ,продажу землі. І ні разу ніхто не почув від жодного депутата чи по правді вони діють ,що хочуть продавати землі, які не пройшли реституцією, як це було здійснено у інших європейських народів, у котрих також були відібрані землі при активній участі московії .
Мої предки любили господарювати на землі.За переказами у них було на той час не багато землі, всього 55 десятин .А також власноручно посажений ліс.Та земля була піщаною ,а тому не була пригодна для вирощування злакових рослин,а ліс як раз підходив. Але коли місцеві комнезами будували господарські будівлі ,то ліс вирізали вщент.Сімя мого діда належала до середняків, а тому під виселку не попала, хоча сільський актив і вніс їх у список на виселку.Інші члени родини були виселені і ,навіть з малими дітьми.Їх доля скінчилась у могилах сибірських лісів. Вже будучи дорослою людиною в 1996 році мене до села ,звідки походив мій батько, привезла племінниця,яка мала дідівську хату. Там я зустрів сусідку, яку знав з дитинства .Їй було 96 років .Призвище не хочу називати з етичних міркувань. Взагалі всіх активістів ,хто був у сільському активі і хто приймав безпосередньо участь в розкуркулюванні, складав списки на виселку і виганяв мій рід з хати я знаю.,Але вважаю,що це не так важливо. Я її запитав ,чи памятає вона як у 30-ті роки виселяли мою рідню. А вона з радістю відповіла ,що правильно це зробили,тому ,що вони були куркулями .І що вона сама була у сільраді і приймала участь в комісії по розкуркулюванню і виселці. Мені нічого не оставалося робити, як мовчки відійти від цієї грішної душі .
У моого діда і баби все відібрали, а потім ще і виселили з будинку на вулицю, з малими дітьми і без їжі. Тільки Бог єдиний знає, як вони ,та інші односельчани пережили ці жахливі події. У їхній будинок був поселений член сільської ради ,який вірою і правдою служив режиму.Землі ,ліси,ставки,коні ,худоба і вся живність відійшла до колгоспу.Від голоду помер мій дід в 1933 році. Під час другої світової віни,за німецької окупації, один із комнезамів,котрий проживав у дідівській хаті приїздив до батька мого в Радомисль на підводі і привіз цілий віз харчів,картоплю,муку,півкабана та ще щось і просив, щоб тато його не видав німцям,що він був був у сільраді і був комуністом.З розповіді батька : він йому сказав ,щоб той забирався геть, і що він не такий продажній як він.Коли він ще раз приїде з подачкою ,то він дійсно його видасть німцям.В 1947 році в радомишльскій лікарні від голоду помирає дід по матері. Активісти навіть кладовище знищили та розорали ,зробивши колгоспні поля та посадили садок.Памятники та могильні камені дали під фундаменти колгоспних господарських будов.У дитинстві сам особисто бачив під кологоспними будівлями пам‘ятники з вибитими іменами моїх предків.У 1939 році моя баба по материнській лінія проживала на хуторі під Радомишлем і мала біля цвинтаря своє господарство ,землю ,ліс,сажалку(малий ставок). Одного разу приїхали активісти із Верлока від сільради, і заявили ,щоб вони вибралися із будинку,тому що тут будуть колгоспні поля. І попередили , якщо через три дні не виберетесь то спалимо хату.Будинок прийшлося розбирати, а батькам надали в Радомишлі участок землі для будівлі .Таким чином,хату було розібрано і перевезено в Радомишль .Землі були відібрані ,і в дитинстві я пам‘ятаю, як баба палила у грубі купчі з царським и печатками на землю.Коли ж старший брат запитав навіщо ви палите документи ,то вона вілдповіла,що ці документи вже втратили своє значення і не будуть потрібні ні мені ,ні вашим батькам,ні вам, моїм внукам.Вона ще сказала ,що ці московські грабіжники знищили всю надію на майбутнє. А я дитиною передшкільного віку ,весь час запитував ,що це таке майбутнє.А тепер вже бачу ,що майбутнє ,це сьогодення ,яке продовжує грабувати в новітній спосіб громадян України.