Ось вона знову сумує за літом,
Будь моїм лютим, а я буду липнем,
Будь моїм дивним похиленим домом,
Будь найзатятішим і невідомим.

Всі ми програли, усі помилились,
Здалися на літа розпечену милість,
Будь світляком, каганцем у вікні,
Будь ким-завгодно, але будь мені.

Ось вона знову приходить до мене,
Приходить заплакана і безіменна,
Будь моїм горем, допитим до краю,
Будь мені піснею, що не змовкає.

Я гворою їй: не плач, бо вернеться
Стомлений птах неспокійного серця,
Будь мені голосом, тихим, забутим,
Будь моїм липнем, а я буду лютим.