Вечеряли лапшею знов, і ти,
Міцкевичу, у роті ріски
не маючи, не брався до їди.
Тому, без ризику з-за миски
збудити медбратів бунтівником,
я плівся перегодом за тобою
до убиральні, де чекав відбою.
"За січнем – лютий, березень..." – "цілком
і повністю..." – Оривки точок зору,
сіяння кахелю, фарфору,
кришталь води змивав дзюрком.

Міцкевич ліг, з оранжевого вічка
більма і мить не зводячи, до ліжка.
І, може, свою долю в нім вбачав…
Бабанов в коридор медбрата визвав.
Я кляк біля вікна і теж мовчав,
і застував спиною телевізор.
"Ти бачив, Горбунов, який там хвіст!"
"А око!" – "Або наріст, – вочевидь,
де був плавець?" – "Як гуля, чи нарив".

Весь лютий, що минав в дворі,
ми зоряних на оці мали Риб,
чесали тім’я і зціпляли пельки
в тім місці, де підлога в мокроті.
Де рибу часом подають на стіл,
але не подають ножа й виделки.

------------------------------