"Ти вже вечеряв?" "Я – уже. А ти?"
"І я вечеряв". "Як тобі капуста?"
"У нас од щів у сенсі густоти
бажати годі ліпшого: не густо".
"А щі узагалі завжди пусті.
Ось і прислів'я: чим не бовтай – пусто".
"Ну оцту додали б для гостроти!"
"Все – пусто"."Що стосується смаку, то
відмінні й пустота від пустоти".
"Еге ж, і жуйки бажано із хрустом".

"І, позаяк у шлунку пустота,
слід визначитись виключно самому
і щодо Посту – щойно він настав".
"Як щодо стін теперішнього дому?"
"Так, наша географія проста".
"А потім що? "І де воно – по тому!
Коли воно? Після зняття з хреста?"
"Це ти про що?"."Прийми, як ідіому".
"Тоді дадуть лаврового листа".
"І розведуть на око дозу брому".

"І це не може кінчитись добром.
Я певен, бром агукнеться здоров’ю".
"І так чуприна сиплеться. Це – бром!
Дивись, що він накоїв з головою:
Бабанов розпрощався зі срібром,
Міцкевич – зі бровою вороною.
І у мене на тімені розгром.
Й не здихатися цього геморою".
"Бром – це стіна між бісом і ребром,
щоб мізки не морочились любов’ю.

Ковтав його у армії"."Один?"
"Вся армія. Ми видумали слово.
Він прозивався "супротистоїн".
Яка із ним Уланова-Орлова!"
"Я був брюнет, але уже блондин.
В проборі пліш! Порушена основа…
Тканин нема… не вийде до сідин
дожити…"."Далебі, діла, панове".
"Забий на них, шановний? Опочинь".
"А що, як ця дурня не тимчасова?

"Яка?""Чуприн"."Можливо"."Не дрижи".
"Та холодно"."Засунь холодні руки
під укривало"."Правильно". "Скажи,
що є любов?""Сказав… Та мають звуки
свої неподоланні рубежі"
"Любов є передмова до розлуки".
"Та ну тебе!" "Я пам’ятником лжі
постану, аби правнуки і внуки
на тім’я мені клали"."То ложи".
"Я, позаяк, між иншим, без докуки".

"А най їм грець, цим протягам з вікна".
"Заліплене, в замазці"."З недоробком.
І батарея ніби льодяна!"
"І взагалі, тут холодно і вогко…
Гляди, зоря над деревом, – вона
без телескопу видна"."Бідне око:
зоря не появляється одна".
"І я собі міркую – боком-скоком,
а що, як хрест та розпиляти на
ті ж дрова, дим стає хрестом висóко?"

"Ти глузд утратив!" "Ні, лишень веду
услід тобі"."Вповаєш на сердешність.
Умом слабо довести до ладу?"
"Тебе оціпеніння не бентежить?"
"Так, і мої кінцівки у льоду".
"От бач!"."Причім до людяності нежить?
Клади свої поліна як звізду".
"А чом би й ні? – і вище, і причетність
до вічности без докорів хресту".
"Де вічність, там і глупа нескінченність".

"Котра година?" "Пізня, як і ніч".
"Прошу, про Зодіак – давай в наступні".
"Дружина, донька там. Тут ніби сниш.
Взнаки себе любов дає і в шлюбі".
"Я теж поженихатися не пріч.
Видать,тебе обтяжив шлюб"."А ступі
товкти водицю ти не пособиш
одруженням"."На те і ночі глупі!"
"Нічне одноманіття – гибла річ.
Є в сім’ях ями, є яри: все вкупі".

"Котра година?" "Збігла до нуля".
"О, пізно, вжеж". "Із визисками пузу
із цифір, я скажу тобі, що для
усіх колізій "о" – не рівня плюсу".
"Огубиш плюс, даси і кругаля…
Множ прикуси на позіху спокусу.
Чого ти вимагав, коли валяв
все в кучу?" "Недоступности Ельбрусу".
"А на годящу впадину Земля
не спокушає пліч твоїх обузу?"

"Коли ітимеш на уклін горі,
не оминай Голгофи по причині
ід березневих у календарі,
коли я щезну у якійсь лощині".
"Чи óболоці, буцім у чадрі,
у ролі духа в лепській чортовині".
"На свій аршин ти міряв – на порі
двоглавій і засніженій вершині
не поміститись у моїм аршині
з заметами в обіймах у дворі".

-----------------------------------