Кви́лить за вікнами майже прире́чено вітер,
гоне по небу хмарини в далекі краї.
Нині зима, але всі мої мрії про літо,
в літо поли́нули думи кудлаті мої.

Вітер, вітер… Роздуває сотні літер,
не дає зібратись під пером.
Вітер, вітер… Ти поет душі і ритор,
подаруй надію на добро!

Прийде вона і розтане крижина у серці,
Груди наповняться лагідним сонця теплом
Душу зігріє хвилююче, радісне скерцо
доля укриє у спеку і ху́гу крилом.

Вітер, вітер… Як із пам‘яті ти витер
всі страхи-тривоги і жалі!
Вітер, вітер… Волоцюга ти чи митар?
Принеси кохання на крилі!