Класичний наш балет є замком красоти,
чиїх тендітних жриць від часу вечорові
ліси смичків у ямі оркестровій
оберегли, і задрані мости.

В м’який імперський плюш ми втискуємо зад,
і крилець зі стегенцями скоропис
красунь, яких у ліжко не запросиш,
під’юджує випурхувати в сад.

Ми бачим сили зла в коричневім трико,
і янгола добра у неймовірній пачці.
І будить будь-кого у елізійській сплячці
овація Чайковського і Ко.

Класичний lе ballet! І торопів Бродвей,
коли шипів ваш грог, і цілували в обі,
і мчали лихачі, й співалось бобеобі,
і щойно ворог був, то це був маршал Ней.

В очах городових жовтіли бані міст,
вела до отчих гнізд зі цвинтарями віра.
А раптом і злітало що в повітря,
це Павлова була, – але не міст.

Як високо з мостин, здалік Всея Руси,
Баришников зліта! Нема таланту зносу!
Зусилля від ноги і судорога торсу
своєї осі вкіл – що стане сил

зумовлюють той лет, яким жила душа,
нудьгуючи в дівках, готова обізлитись.
А щодо отого, де вийде приземлитись,
стопі потрібна твердь; рекомендую США.

------------------------------------