Вечірнє сонце, дякую за день,
за перший промінь із-за небосхилу
і за вінок заливчастих пісень
на жайворини тріпотливих крилах.

Спасибі щире, сонце золоте,
за усмішку твою широколику,
утіху – щебіт слухати дітей,
окрилення відчути, честь велику!

За вчора, що зорею одцвіло,
і змогу знов у завтра зазирнути.
За те, що щедро проросло тепло
у серці ревнім пелюстками рути.

Ще за приємність радощів життя
і навіть за минулого судоми,
що інколи кінчались каяттям…
Вечірнє сонце, дякую за втому!