Замість остуди сонячне тепло
Зайшло до серця і зігріло душу.
Ураз все усміхнулось, ожило,
І я невільно порадіти мушу.

У синяву вдяглися небеса,
Вітри заснули на гілках і травах.
Панує щовесни така краса,
Осонцена в кульбабах і купавах.

Сміється день, обнявши цілий світ,
За ним крокує чорнобривий вечір.
Отак було і буде сотні літ…
В природі не буває ворожнечі.
29.06.22