Смакує джин і так, і сяк,
а содову не пити, й
хто хоче може мати
мене за талер битий.
Мій суджений, мій суджений
був сьомий крук, до хати
шугнув, і чує всяк:
день полуднем просяк.
Мій суджений, мій суджений
мав чорне „каррр!”, носяк
він пнувся у кубельці
до мого серця пхати,
зненацька – хлоп! – сторонський хлоп,
і любчик на видельці.
Вже кожен може мати
мене за талер битий.
А серцю, знай, ні так, ні сяк
при тій ціні,
а зимно й ні в далечині,
де крук, де не сама ти.
Тож мої друзі
почали мене топить…
Даруйте келих – то шартрез, то пить,
я там пливу – яйце, жовток, жовтяк.

29. 6. 1951

*Hertha Kräftner (1928-1951)

З німецької
переклав Мойсей ФІШБЕЙН.