"а, не голись, не треба, не голись!
               Мене заводить ця легка небритість..."

                                                      Н.Терещенко

І я подобаюсь собі - в тобі,*
в ясних очах угледівши небритість,
неулаштованість, але й талановитість,
бо як таку пригледів, далебі!
А ти відводиш погляд – не в юрбі,
а понад нею – у майбутнім літі,
де тільки щоки неуважно вкриті,
а інше, надто безтурботне - ні.

Таке предивне „ні” - серед зими,
серед проміння денного прибою,
де на межі сердечного конвою
незмінно виринає об[р]ійми.
Немовби можна перейти „назад”,
вогнями оживити цю пустелю,
де ідеально виголені скелі,
де задля себе сам і шах, і мат.

Нехай і так, я тут - де і зима,
у вічності од Зоряного Шляху,
де загубилась, щоб не дали маху,
розпачливо-тривимірна тюрма.
І пам’яттю не увійдеш куди,
аби, хоча би, пригадати термін...
Тебе заводять ці колючі терні?
За ними справді неземні скарби.

2009

* - Мелодія Jonder Boj (wma - 5 мб)