Без вад, сестричко, я - без жодних вад,
прозоро-цілісний, як діамант.
Як небо, як старий Атлант,
як сад, сестричко - твій розкішний сад...
Вперед-назад здійснивши променад,
переломивши промені собою
в союз веселки з млістю неземною
очей-ночей, відіб'юсь у намисті
на шийці ніжній - в черговий карат.
О, він залишиться з тобою.
А я залишуся без вад.
Пустунко, я - без жодних вад...